Американський журнал із питань зовнішньої політики Foreign Affairs пише про засадничу необхідність вироблення і дотримання Україною великої зовнішньополітичної стратегії своїх подальших кроків. Британський часопис The Guardian повідомляє про результати референдуму у Нідерландах і деякі моменти, з тим пов’язані. Найтиражованіше періодичне видання Німеччини Süddeutsche Zeitung розглядає можливу реакцію на оприлюднення імені президента України у «Панамських документах».
Американський журнал Foreign Affairs містить матеріал «Велика стратегія України». У підзаголовку зазначається: «Як тримати курс між Росією і Заходом». Автор статті, відомий американський політолог Олександр Мотиль, пише, що Україні потрібна велика стратегія, яка мала б поставати у вигляді низки всеосяжних і реалістичних цілей, що мали б слугувати дороговказом для геополітичного, економічного та культурного розвитку у наступні 20 років. Нинішня війна з Росією доволі чітко вказала на те, що Україна не може більше вже сподіватися на те, що все якось саме собою складеться. Так само Київ не може мати гарних стосунків буквально з усіма. Російське вторгнення до Криму та східного Донбасу означає, що Україна має почати робити свій вибір у плані подальших кроків, які б забезпечували власні інтереси Києва. Далі автор додає, що Україна становить стратегічний інтерес життєвої ваги для європейської безпеки, стабільності та виживання. Саме існування України гарантує, що небезпека з боку Росії й її імперські амбіції завжди вгамуються на порозі Європи.
Автор статті веде далі, що західна Європа завжди вбачала у східноєвропейцях таких собі політично незрілих «майже європейців». Ставлення Західної Європи до України є навіть більш зверхнім, що, у свою чергу, ґрунтується на постулаті, що, мовляв, українці ніколи не будуть такими, як «ми». Як мовиться у статті, історія наводить на думку, що Україна також має бути дещо скептичною щодо здатності Європи виступати єдиним фронтом, коли справа стосується Росії. Це, втім, не значить, що Україна має облишити свої європейські амбіції. Але це значить, що долучення до Європи може означати через 5 чи 10 років щось таке, що дуже відрізнятиметься від сучасної картини. Ще одним важливим моментом, на думку аналітика, є те, що ставлення США до України залежить від стану американсько-російських відносин. Коли ці відносини добрі, Україна якось зникає з порядку денного США. Коли стосунки погані, як-от у даний момент, Україна набирає стратегічної важливості для Вашингтона.
Олександр Мотиль підсумовує у статті у Foreign Affairs, що Україна мусить і надалі намагатися підтримувати найкращі стосунки з Європою, Росією та США. Дипломатія завжди відіграватиме важливу роль. Водночас, як додає автор, жодні дипломатичні зусилля України не перетворять Росію на дружнього сусіда. Як вказує історія, лише перетворення Росії на меншу або неімперську державу може досягти цієї мети. Так само як і жодні дипломатичні зусилля України не переконають західну Європу у тому, що українці гідні європейського майбутнього. Лише заможна і потужна Україна зможе це зробити. Політичне, економічне та культурне розлучення з Росією, інтеграція до світової спільноти, з вибудовою союзницького альянсу зі Східною Європою, Туреччиною та Сполученими Штатами – це три важливі компоненти великої стратегії, які можуть забезпечити виживання і безпеку України у наступні кілька десятиріч.
Переклад твіту: «Велика стратегія для України»
Британський часопис The Guardian публікує статтю «Нідерландський референдум переважною більшістю голосів відкидає тісніші зв’язки між ЄС та Україною». Видання пише, що дві третини нідерландських виборців виступили проти політичної, торговельної та оборонної угоди ЄС з Україною, показавши силу євроскептичних настроїв у Нідерландах. Далі додається, що активність виборців була низькою і становила лише 32%, з яких 62% відкинули угоду з Україною на цьому референдумі. Хоча цей референдум і мав дорадчий характер, нідерландський прем’єр Рютте визнав, що для його непопулярного уряду буде політично неможливим ратифікувати угоду у її нинішній формі. Однак, як зазначає британська газета, Нідерланди нині головують у ЄС, і керівникові цієї країни потрібен буде час для того, щоб розібратися, як саме можна виправити ту угоду з тим, щоб задовольнити всі сторони.
Далі часопис наводить слова президента України Петра Порошенка, який заявив, що Україна і надалі вестиме курс на приєднання до Євросоюзу, незважаючи на результат референдуму у Нідерландах. У матеріалі також зазначається, що будь-які зміни до угоди мусять бути схвалені обома палатами нідерландського парламенту, включно з Сенатом, де нестійка коаліція прем’єра Рютте не має більшості. Якщо буде знайдено компроміс, він має бути таким, що задовольнить інші європейські країни, разом з Європейською комісією та урядом України. Головний опонент Рютте, антиєвропейський, антиісламський політик Герт Вілдерс, чия популярність сягнула високої позначки у світлі кризи з мігрантами у Європі, заявив, що результат референдуму означає початок кінця уряду Рютте та Євросоюзу у його нинішньому форматі.
The Guardian пише, що Європейська комісія заявила, у свою чергу, що зачекає, доки нідерландський уряд запропонує шлях виходу з цієї ситуації. Поміж можливих варіантів – продовження тимчасового застосування угоди з Україною або вироблення певних пунктів спеціально для Нідерландів, як це бувало у кількох схожих випадках раніше. Видання наводить слова Мартіна Вебера, лідера правоцентристської Європейської народної партії, яка становить найбільший блок у Європейському парламенті, який заявив, що варто зробити Європу більш демократичною і прозорою з більшим наголосом на контактах з людьми. Він додав, що все це набирає ваги особливо напередодні проведення референдуму у Британії щодо членства тієї країни у Європейському союзі.
Переклад твіту: «Ох, Нідерланди… і воно було треба? Україно, ти нам усе одно потрібна, тільки це стало трохи складніше»
Найтиражованіший часопис Німеччини Süddeutsche Zeitung друкує статтю «Солодке і кисле». Часопис пише, що ані генеральний прокурор України, ані антикорупційне бюро не розслідуватимуть офшорну діяльність президента Петра Порошенка. Лише український парламент, на думку мюнхенського видання, може щось вдіяти у цьому плані. Як зазначає газета, публікація даних про офшорний бік діяльності президента Порошенка викликала багато розголосу без якихось політичних наслідків. На додаток Генеральна прокуратура України одразу повідомила, що не розпочинатиме розслідування. Часопис додає, що вже ввечері в понеділок, наступного дня після оприлюднення матеріалів, Петро Порошенко написав у фейсбуці, що з 2014 року, коли його було обрано президентом України, він передав управління своїм бізнесом консалтинговим та правничим фірмам. Порошенко заявив, що він, вочевидь, є найпершим політичним лідером України, який у серйозний спосіб реєструє свої статки.
Далі повідомляється, що журналісти незалежного українського телеканалу «Громадське ТБ», що брали участь у Проекті розслідування корупції та організованої злочинності, подали в ефір телепрограму «Таємне життя президента Порошенка». У цій програмі, як зазначає німецьке видання, було представлено у деталях листування представників Порошенка та панамської компанії Mossack Fonseca й певні документи.
Німецький часопис додає, що пресова служба президента Порошенка заявила, що офшорна компанія Prime Asset Partners, яку згадують у «Панамських документах», є частиною процесу передачі статків Порошенка у траст. Хоча, додає мюнхенське видання думку розслідувачів, все виглядає на те, що тут йдеться про спробу уникнути сплати податків.
Süddeutsche Zeitung повідомляє, що реакції на розслідування, яке здійснили журналісти «Громадського» телебачення, а також київського англомовного часопису Kyiv Post, який теж брав участь у міжнародному розслідуванні, були доволі критичні. Цей часопис, як пише німецька газета, перебуває в особливо делікатному становищі, бо ж його власник Мохаммад Захур, разом зі ще 20 українцями, теж згадується в оприлюднених «Панамських документах». На додаток, як вважають критики розслідування, офшорна діяльність і корупція українських олігархів не стали жодною несподіванкою, бо вони є просто елементом економічної діяльності. Та й, як підсумовує мюнхенське видання, Петро Порошенко за цих умов діяв не вчинив нічого відверто нелегального, отож не можна звинувачувати його у якихось злочинах.
