Жодної із заявлених лідерами сепаратистського заколоту цілей досягнути так і не вдалося, констатує «Український тиждень». А найпоказовішим результатом двох років сепаратистських заворушень на Донбасі є доля організаторів путчу. Нині в керівництві сепаратистів у Донецьку та Луганську майже не залишилося людей, які стояли біля початків війни. Влада опинилася в руках набагато менш ризикових та ідейних людей. Там тепер керують процесами безвідмовні й прагматичні виконавці, готові без вагань виконати будь-яку забаганку московських кураторів. Відмова навіть від такого простого та очевидного кроку, як об’єднання «ЛНР» і «ДНР», є свідченням, що незаконні збройні формування на Донбасі воюють не за ідею, а за територію. На цьому тижневик наголошує в статті «Два роки невизначеності».
Як вдалося реформувати Сінгапур і Грузію, які українські політики часто наводять у приклад? Чому механізм «чиказьких хлопчиків» спрацював у Чилі, але провалився в Україні? Як переконує тижневик «Новое время», історію, особливо у важкі переломні часи, змінюють особистості, а не комітети, ради і колегії. Так було завжди в усі зоряні години людства, і Україна – не виняток. Прообраз демократичної держави, Запорізька Січ, здобувала блискучі перемоги, коли нею командували справжні гетьмани, які не боялися брати відповідальність на себе. Виходило раніше, вийде і зараз, ось тільки гетьмана сьогодення потрібно десь роздобути, зазначає тижневик у статті «Перейти на особистості».
У цьому ж числі тижневика «Новое время» вісім міністрів уряду Володимира Гройсмана розповідають, що зроблять на своїй посаді і як збираються реформувати галузь.
Тижневик «Дзеркало тижня» наголошує на нагальності в Україні будівництва доріг і розвитку інфраструктури. Однак місцеві чиновники не вельми зацікавлені у капітальних дорогах, бо це не несе для них особистої вигоди. Їх влаштовує замкнене коло, в якому дороги не реконструюють, а латають. Роблять це неякісно, виправдовуючи використання дешевих матеріалів нестачею коштів. У підсумку ті самі ділянки ремонтуються мінімум кожні півроку, забезпечуючи стабільною роботою «своїх» же підрядників. При такій системі нікого не цікавить втрачена вигода держави, яка втрачає і дороги, і час. Дописувач «Дзеркала тижня» обурюється – чому під час кризи держава не робить для пожвавлення економіки хоча б те, що може, – не оновлює інфраструктури? Заголовок публікації «Рятуючи одну дорогу, врятувати країну.
У 2016 році журналісти тижневика «Фокус» нарахували лише 4, а не 5, як це було торік, доларових мільярдерів серед найбагатших українців. Більш того – сумарні статки ста найбагатших осіб скоротилося більш ніж на третину – до 23,8 мільярда доларів. Із кризою не впорався кожен п'ятий учасник торішнього рейтингу. Найважчий час у важковаговиків із традиційно привабливої для українських олігархів металургії. І ціни на метали, і зруйнована логістична інфраструктура в Донбасі – все грає проти них. Похвалитися хорошими результатами можуть в основному найбільші аграрні компанії. В першу пятірку найбагатших українців, за даними тижневика «Фокус», увійшли: Рінат Ахметов, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук, Юрій Косюк.
