Брюс Панніер
У Казахстані відбулися небувалі раніше події, і вони можуть отримати розвиток за двома сценаріями. Перший веде до серйозних і справжніх громадських та внутрішніх політичних реформ, другий – до більш жорсткого авторитарного правління.
Сотні людей були затримані 21 травня поліцією, яка вживала заходів щодо запобігання демонстраціям у багатьох великих містах Казахстану. У дні напередодні запланованих на 21 травня мітингів влада вже затримала десятки активістів. Це стало найбільш наочним знаком суспільного невдоволення в Казахстані за останні два десятиліття.
Як це відбулося? Як дійшло до того, що з найбільш благополучної країни Центральної Азії стали поширюватися фото і відео, які зафіксували молодих і старих, котрих вивозить поліція на мікроавтобусах?
Офіційні особи в Казахстані говорять, що ця раптова хвиля громадського невдоволення стала результатом плану з приватизації землі, про який оголосили кілька місяців тому. Він виявився досить непопулярним і викликав протести наприкінці квітня. Влада в Казахстані воліла б, щоб напруга зосередилася лише на цьому питанні – яке вона вже спробувала пом'якшити шляхом введення мораторію на поправки до земельного кодексу. Однак, окрім земельного питання, існували й інші фактори.
Казахстан показав хороші результати в 21-му столітті – в основному, завдяки доходам від нафти, найбільшої статті експорту країни. Ці доходи допомогли підняти рівень життя в країні. Падіння цін на нафту на світовому ринку призвело до того, що національна валюта Казахстану – тенге – з липня 2015 року втратила майже половину своєї вартості.
Багато причин для невдоволення
Натхненні хорошою економічною ситуацією, багато людей в Казахстані взяли іпотечні кредити в доларах. Багатьох із них можна було зарахувати до середнього класу, що народжується. Цих людей – щонайменше десятки тисяч, а за деякими оцінками, навіть один мільйон, і зараз вони стикнулися з великими труднощами в обслуговуванні іпотеки. Якщо до них додати членів сімей, то вийде понад один мільйон осіб, яких торкнулася ця іпотечна криза.
За інформацією Міністерства національної економіки Казахстану, від лютого 2016 року населення Казахстану становить близько 17,67 мільйона осіб. Влада вжила заходів щодо запобігання безробіттю. Затримки зарплати були найбільш поширеною причиною протестів у Казахстані в середині 1990-х років. Останнім часом було небагато повідомлень про затримки зарплатні в Казахстані. Однак, у спробі не допустити невиплат зарплат і, водночас, безробіття багато підприємств перевели працівників з повної ставки на неповну. Це особливо поширено в нафтовому секторі, в результаті чого всі постраждалі від цього люди отримують нижчу зарплату.
Є також і оралмани – етнічні казахи, яких запросили повернутися до Казахстану з-за кордону на початку незалежності 1991 року з метою збільшити число казахів у країні. Станом на лютий 2016 року в Казахстані було 957 772 оралмана. Як одна з умов, було обіцяно виділити оралманам землю. Багато хто її отримав, але не всі. Протягом цих років є повідомлення про те, що – особливо в Алматинській області – оралманів виселяють з землі, на якій вони облаштувалися і побудували свої будинки, без будь-яких офіційних документів.
Влада переміщує оралманів Казахстаном у спробах врівноважити етнічний склад регіонів країни. Багато оралманів оселилися в Південному Казахстані, в прикордонних з Узбекистаном районах, де вони підвищили чисельність етнічних казахів у порівнянні з етнічними узбеками.
Після початку подій в Україні, пов'язаних з підтримуваними Росією сепаратистами, казахстанська влада намагається переселити оралманів з півдня на північ Казахстану, в прикордонні з Росією райони, з метою збільшити чисельність етнічних казахів у порівнянні з росіянами. Клімат в прикордонних з російським Сибіром районах різко відрізняється від клімату Південного Казахстану, де помірні температури.
Західні регіони Казахстану дають нафту, яка становить більшу частину доходів країни. Однак, цей регіон досить запущений, і велика частина отриманих у регіоні доходів йде в інші регіони – в Східний Казахстан, Алмати, Астану або в місця за межами країни. Населення Західного Казахстану є нечисленним, тому вона мало представлене в парламенті.
ЗМІ в Казахстані регулярно пишуть про те, що опозиціонери, незалежні журналісти, блогери та громадські активісти були затримані і притягнуті до суду. Влада намагається змусити замовкнути людей, які не згодні з позицією уряду. Ніхто не знає несправедливість казахстанської системи краще, ніж люди, які там живуть.
Преса також повідомляє про те, що члени сім'ї та близькі друзі президента Нурсултана Назарбаєва потрапляють у списки найбагатших людей світу. Коли ви стаєте біднішими, це стає набагато більш важливим питанням. Також стає простіше ставити під сумнів політику влади.
Казахстан входить до Євразійський економічний союз (ЄврАзЕС) поряд із Росією, Білоруссю, Вірменією та Киргизстаном. Офіційні особи в Казахстані, зокрема, президент Нурсултан Назарбаєв, говорили і продовжують говорити, що ЄврАзЕС є гарантією економічного майбутнього Казахстану. Однак, торгівля з іншими членами ЄврАзЕС скоротилася майже на третину з моменту початку роботи інтеграційного об'єднання в 2015 році. Торгівля Казахстану з Росією і Білоруссю вже падала, коли три країни сформували Митний союз СНД, що передував ЄврАзЕС. Преса в Казахстані повідомляє про цей спад торгівлі, а представники влади повторюють, що ЄврАзЕС є життєво важливим для майбутнього країни.
EXPO-2017 в Астані мало стати можливістю для Казахстану показати себе в кращому світлі, однак, проект супроводжується багатомільйонними корупційними скандалами. В результаті чого накопичені для пом'якшення економічних труднощів в Казахстані кошти витікають на оплату EXPO-2017.
Також варто згадати зізнання Нурсултана Назарбаєва в серпні 2015 року, що Національний банк «витратив» близько 28 мільярдів доларів на підтримку обмінного курсу тенге, який згодом впав, незважаючи на те, що влада витратила таку значну суму.
Нікого звинувачувати
Це тільки деякі з елементів, які, можливо, грають роль в тій ситуації в Казахстані, яка склалася. Є ще один фактор, який варто відзначити. Неминуче з'являються порівняння ситуації в Казахстані з аналогічними ситуаціями в інших країнах, особливо, Росії і сусідніх центральноазіатських державах. Між ними є, як мінімум, одна велика розбіжність.
Росія звинувачує Захід у багатьох своїх проблемах, і багато людей в Росії готові це прийняти. Вони вже чули це раніше, і багато хто продовжує охоче в це вірити. Деякі країни Центральної Азії, подібно до Узбекистану або Таджикистану, звинуватили б у проблемах заборонені ісламістські угруповання, і влада б знайшла членів якої-небудь групи, наприклад, «Хізб ут-Тахрір», або окремих місцевих ісламістських лідерів, і звинуватила б їх, що б, у свою чергу, стало причиною жорстокого придушення протестів.
Незважаючи на спроби деяких казахстанських засобів масової інформації звинуватити «зовнішні сили», насправді немає ніяких зовнішніх сил, яким було б вигідно бачити нестабільність у Казахстані. Якщо тільки хтось не хоче вірити, що Росія могла б провести сценарій, подібний до Східної України, в Казахстані. Це, безумовно, не стало б теорією, про яку б написали в державній пресі Казахстану.
Тому проблеми Казахстану виникли в Казахстані, і більшість людей там, як здається, це розуміють. Однак, потрібно зазначити: дуже малоймовірно, що Казахстан може перебувати на краю революції. Сусіди-гіганти, Росія і Китай, мають величезний інтерес у тому, щоб влада Казахстану не була повалена. Водночас, здається малоймовірним, що Казахстан, який існував без будь-яких змін минулі майже 15 років, зможе пережити цей підйом. Щоб влада змогла зберегти контроль, щось повинно змінитися.
Оригінал матеріалу – на сайті Казахської редакції Радіо Свобода
