Поблизу Зайцевого під Горлівкою тривають напружені бої. Українські військові втратили контроль над власними позиціями і змушені відступити на кілометр вглиб контрольованої території – повідомлення саме такого змісту поширили кілька днів тому українські ЗМІ. В штабі АТО поспішили спростувати цю інформацію, запевнивши, що силовики надійно утримують оборону.
Аби почути перші постріли поблизу Зайцевого – населеного пункту, по якому проходить межа контрольованих українською армією територій, довелось чекати пізньої ночі. Тільки з сутінками тут розпочинаються бої. Звістку про відступ на кілометр, солдати сприйняли зі здивуванням та гумором. Кажуть, самі дізнались про свою поразку з інтернету. Щоб довести, що останні кілька місяців не змінювали розташування, боєць з позивним «Єнот» проводить екскурсію окопами та бліндажами, що розкинулись тут на десятки метрів.
«Це, доволі таки, цікаво й для нас самих, бо ми про це нічого не знали. Ми тут як стояли, так і стоїмо. Нікуди не відходили. За два дні ми б такі укріплення не зробили», – наголошує боєць, заперечуючи дезінформацію.
І хоч відступати не доводилось, близькість до Горлівки постійно дає про себе знати. Артилерія, міномети різних калібрів, важка бронетехніка – ось неповний перелік заборонених типів озброєнь, які, за словами військових, застосовують під Горлівкою сепаратисти. Не обходиться і без втрат. Так, місяць тому міна 120 калібру зруйнувала бліндаж, в якому переували бійці з бригади «Єнота». Постраждали одразу три людини.
«Двоє – 300-х, один 200-й. Одного, на жаль, не довезли до лікарні – уламок потрапив під бронежилет. Плюс, в бліндажі також були боєприпаси, вони теж вибухнули», – пригадує хлопець.
Бойовики з танка привітали військових із перемогою Джамали
Одне з останніх загострень було 15 травня. Тоді, пригадує військовий з позивним «Замок», контрольовані росіянами бойовики, дуже своєрідно вирішили привітати їхній підрозділ з перемогою Джамали на «Євробаченні».
Виїхав танк. Вистрелив він, слава Богу, невдало. В будь-якому випадку ми дуже раді за Джамалу«Замок»
«Наші сусіди теж були раді. Виїхав танк – привітав нас з перемогою. Але на цю провокацію ми не відповіли, бо вистрелив він, слава Богу, невдало. В будь-якому випадку ми дуже раді за Джамалу», – пригадує боєць.
І хоч наразі доводиться лише спростовувати інтернет-фейки, змін на лінії розмежування бійці на цій ділянці фронту таки остерігаються. Справа у тому, пояснює «Замок», що у зв’язку з Мінськими домовленостями, щоразу, аби відкрити вогонь у відповідь, їх змушують звертатись за дозволом до командирів. По-перше, це значно сповільнює реакцію на атаки бойовиків, по-друге, стріляти у відповідь можуть і взагалі заборонити.
Видно, звідки по нас стріляють, звідки виходять бойовики, але дозвіл на відповідь нам дають дуже і дуже рідко«Замок»
«Видно, звідки по нас стріляють, звідки виходять бойовики, але дозвіл на відповідь нам дають дуже і дуже рідко. Та й відповідь, можна сказати умовна. Тому, поки що просто стоїмо. Виконуємо, так би мовити, Мінські домовленості», – пояснює «Замок».
Якщо є перепона, що може забрати життя хлопців, то її треба знищувати – військовий
Доходить до абсурдних ситуацій, скаржаться бійці. Можуть бачити, як з боку бойовиків пересувається бронетехніка, виїжджає на позицію для пострілів, але дозвіл протидіяти отримують лише після того, як опиняться під її вогнем.
Це вже вночі сниться – «спостерігай, спостерігай». Це вже не війна якась. Якщо вже ми тут стоїмо, то треба йти до кінця«Фестиваль»
«Це вже вночі сниться – «спостерігай, спостерігай». Це погана, звісно, позиція. Це вже не війна якась. Якщо вже ми тут стоїмо, то треба йти до кінця. Якщо є реальна перепона, що може забрати життя хлопців, то, я думаю, її треба знищувати», – вважає військовий з позивним «Фестиваль».
Потерпають від близькості до передової і жителі невеличкого селища Бахмутка, що розташоване впритул до українських позицій. За підрахунками місцевих, в населеному пункті залишилось менше від двохсот мешканців. Серед них і баба Катя. Жінці 82 роки і називати себе вона просить саме так. Зізнається, що просто не має куди виїхати, інакше, як і сусіди, давно залишила б дім. Через розриви, що постійно лунають неподалік будинку, ночувати ходить до односельців у підвал
«Усе б нічого. Знаєте, я пережила і ту війну. Мені тоді 7 років було. І голод, і холод, і що тільки не було. Якби лише не стріляли. Це ж дуже страшно. Вже ми усі нервові стали. Тільки десь якийсь звук – тебе аж смикає усю», – бідкається жінка.
Місцевим все одно, чи тут «ДНР», чи Україна – військовий
Роботи у селі не залишилось, пояснює боєць з позивним «Сєрий», що погодився провести своєрідну екскурсію селищем. Більшість дворів заростають зеленню. Щоб бодай якось заробити, частина місцевих продає військовим молоко. Наче в підтвердження своїх слів військовий вказує на десяток корів, яких саме проганяють вулицею. Втім, зізнається «Сєрий», така співпраця не особливо впливає на ставлення до української армії. Не бракує тих, хто вважає саме армійців причиною постійних обстрілів та руйнувань. Відтак, на приязність розраховувати не доводиться.
Здебільшого люди нейтральні. Їм, просто, вже все це набридло. Та й залишились тут лише пенсіонери«Сєрий»
«Здебільшого люди нейтральні. Їм, просто, вже все це набридло. Та й залишились тут лише пенсіонери. Молоді, фактично, немає. Їм все одно, чи тут «ДНР», чи Україна. Головне, щоб їх не займали», – пояснює військовослужбовець.
В угрупованні «ДНР» натомість заявляють про постійні порушення Мінських домовленостей з боку ЗСУ. До прикладу, 1 червня, за твердженням бойовиків, військові понад триста разів обстріляли підконтрольні їм території. Серед позицій, що зазнали руйнувань, і передмістя Горлівки.
