Вищою метою російської політики є збереження путінського режиму. Саме для цього, як переконує «Дзеркало тижня», всередині країни Кремль дедалі сильніше затягує гайки. Наркотична залежність російського населення від шовіністичної і мілітаристської риторики і водночас побоювання пересічного росіянина перетворитися на «націонал-зрадника» істотно обмежують поле для маневру російських еліт. Така ситуація не може тривати надто довго, наголошує видання. Рано чи пізно Кремль або буде змушений розпочати велику війну, або постане перед необхідністю зовнішньополітичного відступу, а відтак – перед реальною загрозою революції. У будь-якому разі російська загроза – або у формі агресивної Москви, або слабкої держави, джерела нестабільності – зберігатиметься впродовж багатьох років, і усвідомлення цієї загрози є життєво важливим для України. Сподівання на те, що трагедії ХХ століття не можуть повторитися, бо світ змінився, психологічно зрозумілі, але не мають під собою реальної основи, наголошує тижневик.
Тижневик «Новое время» констатує, що нинішній чемпіонат Європи з футболу вийшов за рамки звичайного перегляду матчів за пивом і чіпсами, адже в одному турнірі беруть участь країни, що воюють. І можна лише припускати, що станеться, якщо наступний чемпіонат все ж відбудеться в Росії. І що буде, якщо Україна туди потрапить. Оскільки футбол, можливо, і не більше ніж футбол, але поки Донбасом катаються російські танки, складно робити вигляд, ніби спорт і культура залишаються поза політикою, зазначає тижневик.
Українці не знають, скільки податків вони платять. Як переконує «Дзеркало тижня», система оподаткування побудована в такий спосіб, що всю відповідальність за сплату прямих податків покладено на роботодавців, а непрямі податки (ПДВ і акцизи) зафіксовані вже в кінцевій ціні для споживача. Це породжує низку проблем у відносинах громадян і держави, зазначає видання. Населення, не знаючи, скільки грошей воно сплачує до державного бюджету, менш вимогливе до влади, яка цими грішми розпоряджається, і ласе на обіцянки популістів, що обіцяють одночасно високі зарплати й низькі податки. Що могло б виправити ситуацію, «Дзеркало тижня» розповідає в публікації «Загальне декларування: гра з нульовою сумою».
Чому українські реформи, аналогічні польським, не повинні призвести до соціального вибуху, як боротися з політиками-популістами, а також чи потрібно проводити в Україні масштабну приватизацію? Про це в інтерв'ю тижневику «Фокус» розповів автор «шокової терапії» в Польщі і представник президента України в Кабміні Лешек Бальцерович. Чи вдасться йому зрушити з місця реформи і повторити економічні успіхи Польщі, йдеться в статті «Шоковий терапевт».
У навчальних центрах Міноборони процвітають рукоприкладство і хабарництво, стверджує тижневик «Новое время». Безглуздо проведені кілька місяців служби – ось що гарантують українським солдатам сьогодні ці центри оборонного відомства. Докладніше йдеться в матеріалі «Темний бік сили».
«Український тиждень» стверджує, що Рінат Ахметов зміцнює свої політичні й бізнесові позиції як у Києві, так і на окупованих територіях. Після довгого протистояння з колишнім міністром вугільної промисловості Володимиром Демчишиним, якого ЗМІ й політики, близькі до олігарха, нещадно критикували, у Кабміні, нарешті, з’явився лояльний Ахметову міністр. Про причини цієї лояльності «Український тиждень» розповідає в статті «Коли деолігархізація не страшна».
