Росію повністю поглинув синдром вболівальника – почуття причетності до подій, в яких ти не береш участь і брати не збираєшся. Як переконує дописувач «Української правди», війну в Україні російський обиватель розглядає саме з позицій вболівальника. Всупереч поширеній помилці, ідеології тут дуже мало – це передусім жадоба видовищ і драйву. Горезвісна «Новоросія» ніколи не була для росіян чимось дійсно близьким. Її сприймали як спортивну команду, яка задасть жару «бандерівцям». Також пересічний росіянин охоче підтримує путінські військові авантюри. Але, зіткнувшись із згубними наслідками цих авантюр, він щиро ображається. Бо не розуміє, чому повинен нести відповідальність за те, що відбувається. Адже вболівальник, який сидить біля блакитного екрану, не має розплачуватися за дії гравців. Актуальна ця проблема і для України, наголошує автор.
Диванний патріотизм, що процвітає в Україні останні два роки, – це той же самий синдром вболівальника. Чимала частина суспільства вболіває за «наших» і хоче якнайшвидшої перемоги, але не збирається чимось заради неї жертвувати. Типовий фанат вимагає ввести воєнний стан – а завтра обуриться, якщо хтось спробує обмежити його власну свободу пересування. Докладніше дописувач «Української правди» розповідає в статті «Синдром вболівальника».
Дописувач сайту «Главред» наголошує, що гучні вимоги звільнити з російського полону певних осіб нівелюються тим фактом, що у ворожій неволі – ще десятки українців, про яких ніхто не знає. Олег Сенцов не може бути менш чи більш важливим за бійця «Правого сектора» чи солдата української регулярної армії, якого тримають на окупованій території. Вони всі – заручники. І не варто поділяти бранців за значимістю, наголошує дописувач сайту.
Дописувач інтернет-видання «Главком» у статті «Як адвокат намалював «Квадрат» стверджує, що захисники депутата Ігоря Мосійчука замішані в рейдерстві. Те, що нечисті на руку адвокати підбирають собі таких самих клієнтів – їхня особиста справа, наголошує автор публікації. Але враховуючи те, що розпочата судова реформа передбачає монополію адвокатів на представництво в судах, приклади такого відвертого рейдерства під прикриттям адвокатської «корочки» можуть завдати нищівного удару по авторитету всієї професійної спільноти, зазначає автор матеріалу.
Політична сфера з арени класової боротьби остаточно перетворилася в ринок політичних послуг, яких значна частина мас просто не потребує, переконує експерт сайту «Хвиля». Він стверджує, в основному українські партії – це популістські рухи, регіональні угруповання або формування персоналістського типу. Отже, вони приречені на вимирання. Про те, що прийде їм на заміну, дописувач розповідає в публікації «Майбутнє політичних партій».
