Незалежний орган – Національне антикорупційне бюро – став кісткою в горлі владної верхівки, мотивованої власним збагаченням, стверджує в тижневику «Новое время» народний депутат Сергій Лещенко. Він переконаний, що затримання судді Чауса засвідчує готовність бюро йти до кінця, не озираючись на прізвища і межу лояльності до президента. Війна за НАБУ тільки починається. І в цих умовах суспільство має бути готове захищати бюро не лише в соціальних мережах, але і на вуличних протестах. Іншого шансу побороти корупцію в українців немає, переконує дописувач тижневика «Новое время». Заголовок публікації – «Війна лише починається».
Тижневик «Дзеркало тижня» стверджує, що в результаті на ходу зрежисованого загострення на адмінкордоні між Кримом і материковою Україною, Путін намагається вибудувати нову «реальність» – і в трикутнику Захід – Росія – Україна, зводячи його до осі без України; і в новому витку мілітаризації Криму, що створює реальну загрозу прямої агресії проти України. Варіантів розвитку подій два: шантаж великою війною з метою тиснути на Захід (і Україну) для розблокування мінських угод на умовах Москви, з подальшим зняттям санкцій, а в разі, якщо він не спрацює – провокація прямої агресії. Що треба робити, щоб плани агресора провалилися, тижневик розповідає в статті «Тінь війни».
Справедливість повинна бути завжди, і злочинці, навіть якщо вони добровольці, мають сидіти, наголошує «Український тиждень». Але є кілька моментів, на які треба зважати. Перший: президент так і не оголосив війну війною, а тому всі, хто взяв у руки зброю, є злочинцями. Другий: президент так і не підписав ухваленого Верховною Радою закону про амністію військовим, які не скоїли важких злочинів. Третій: вояків судять люди, які уявлення не мають, що таке війна. Тут зарадили б спеціалізовані суди. І, нарешті, корумпована держава зі своєю корумпованою Фемідою не викликає в громадян жодної довіри. Тому спроба розправитися з добровольцями – радше крок слабака, не здатного передбачити можливі наслідки, наголошує «Український тиждень».
В цьому ж числі у статті «Партія сепаратистів» «Український тиждень» переконує, що Партія регіонів – це опозиція не до уряду, не до керівної партії, а до України як нації та держави. Саме тому в часи «регіонального» президента Януковича руйнація Української держави відбувалася набагато швидше, ніж зазвичай. Видання стверджує, що регіонали та її теоретики постійно намагалися відтворити особливу окрему «донбаську ідентичність». Майже не було випадків, коли регіонали виступали б із гаслами соборності, національної єдності й унітарності України. Однак, офіційні політологи не втомлюються залякувати громадськість «жахливими наслідками» заборони Партії регіонів («Опозиційного блоку»). Хоча українці не побачили таких наслідків після заборони КПУ, не зважаючи, що її теж дуже любила певна категорія виборців. «Український тиждень» наголошує, що воєнний час диктує власні стратегію і тактику.
Гуманітарка – поле для безлічі корупційних схем і зловживань за всіх часів і за всіх міністрів. Адже визнання вантажу гуманітарним означає звільнення його від оподатковування при розмитненні. А надалі – ще й від сплати податку на прибуток. Як переконує «Дзеркало тижня», не один депутат заробив на свою передвиборну кампанію саме на липовій гуманітарці. З деякими іменами пов'язано по 10-12 комерційних компаній, що поставляють такі вантажі. Як знищити ці схеми, видання розповідає в публікації «Гуманітарка на ручному гальмі».
Два роки після Майдану стали зоряним часом для екс-регіонала Віталія Хомутинника, стверджує тижневик «Новое время». Він не лише вийшов сухим із води після падіння Віктора Януковича, але і перетворився на одного з найуспішніших українських бізнесменів і політика, який має значний вплив на парламент і уряд. Про це видання переконує в публікації «Висхідна зірка української олігархії».
