Доступність посилання

ТОП новини

Верховна Рада: повернення до ролі «декоративного парламенту»?


(Рубрика «Точка зору»)

Коли за режиму Януковича відзначалося 20-ліття відновлення Незалежності України, Верховна Рада провела урочисте засідання з цієї нагоди аж 6 вересня 2011 року. Жоден попередній склад парламенту не відстрочував майже на два тижні урочистості з нагоди ювілеїв такого рангу. Чому ж так сталося? Депутати не хотіли переривати відпустки? Та ні: урочисте засідання політичного бомонду з нагоди 20-ліття Акту про незалежність відбулося 23 серпня, на ньому була присутня значна частина народних депутатів й усі урядовці, з промовою виступив Віктор Янукович… А тим часом саме Верховна Рада ухвалила цей Акт, а затим законодавчо оформила підґрунтя української самостійності… Тоді ці факти сприймалися опозицією й інтелектуалами як символ мінімізації ролі парламенту в політичну житті, як один з елементів перетворення Верховної Ради на так званий «декоративний парламент», що слухняно виконує вказівки «згори», ухвалює «спущені» звідти законопроекти і заплющує очі на небезпеки, спричинені реально можновладною командою.

А що нині? Верховна Рада України VIII скликання взагалі не зібралася на урочисте засідання, присвячене 25-літтю ухвалення Акту про незалежність Верховною Радою I скликання. Економія коштів? Як на мене, не аргумент. Адже можна було вслід за урочистим засіданням провести коротку позачергову сесію, бо ж із минулої залишилася низка екстрених законопроектів. А заодно – й дозволити заарештувати суддю Чауса, історія з утечею якого в Крим мала би стати (але не стала) предметом розгляду тимчасової слідчої комісії Ради. Небажання переривати відпустку – це взагалі не аргумент, і навіть «порада» з боку президентської адміністрації «не смикатися», якщо вона була, також не є аргументом. Пояснення одне: подальше падіння ролі Верховної Ради в житті Української держави – свідчення спроби знову перетворити її на згаданий уже «декоративний парламент», як було за режиму Януковича.

Яким має бути парламент

Підручники з політології відзначають: щоб парламент відігравав властиву йому і лише йому роль у формуванні державної політики, потрібне наступне:

1. Парламент має бути здатним ефективно функціонувати, уникати тривалих внутрішніх конфліктів і чітко дотримуватися свого регламенту.

2. Парламент повинен володіти всебічною інформацією про стан справ у державі на тому ж рівні, що і виконавча влада.

3. Парламент мусить створити структуру, яка забезпечувала б депутатів аналітичними матеріалами з проблем державного будівництва, політики, економіки, культури, освіти, медицини, новітніх технологій тощо.

4. Парламенту належить домогтися ефективного контролю за державними фінансами, за їхнім надходженням і витратою.

5. Парламенту слід постійно тримати контакт із громадянським суспільством й незалежними інтелектуальними колами, головним інструментом чого є парламентські слухання з тих чи інших актуальних питань.

Іншими словами, парламент виконує представницьку й законодавчу функції, а одночасно має бути форумом, на якому відверто й публічно обговорюються найважливіші моменти життя суспільства, країни, держави. Не випадково від самих початків депутатська діяльність ґрунтувалася на свободі слова, на імунітеті від будь-яких видів переслідування за висловлені під час публічних дискусій у парламентських стінах судження і на можливості донести до колег і до широкого загалу свою позицію з тих чи інших питань. Інше її підґрунтя – це контроль за діями виконавчої влади у фінансовій сфері, причому такий контроль має покладатися на висуванців тих депутатських фракцій і груп, які не входять до урядової більшості. Такий контроль, здійснюваний публічно, стимулює уряд до ефективної і прозорої діяльності, до вичищення корупціонерів із своїх лав, до звітності перед суспільством тощо.

Наявність загальнонаціональної трибуни для обговорення різних проектів й ідей, навіть дражливих (саме нею є за визначенням парламент), надзвичайно важлива для життя суспільства, особливо в сучасному світі, коли комунікації піднялися на якісно новий рівень. Законотворчість, звісно, річ першорядна, але представництво різних груп суспільних інтересів – не менш першорядне. Зібрання депутатів, де законодавчі акти різного ґатунку ухвалюються більшістю за вказівкою «згори» без обговорення, ба, навіть «обсмоктування», – це декоративний чи маргінально-мінімальний парламент, як називає його політична наука, який має засвідчувати «небачений розквіт демократії», хоча насправді є «дурилкою» для зовнішніх і внутрішніх «лохів».

Якою є Верховна Рада

Чи відповідає Верховна Рада України VIII скликання засадничим критеріям парламентаризму? З цим складно. «Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата» (Конституція України, стаття 98). А чи хтось пам’ятає, як прізвище голови цієї структури? Чув хтось про її звіти? Про викриття зловживань? Ледь не щодня вибухають нові й нові публічні скандали, пов’язані з нецільовим використанням чи банальним розкраданням бюджетних коштів на всіх рівнях – але про це повідомляють народні депутати чи журналісти, громадські активісти чи речники МВС і Генпрокуратури – а де Рахункова палата? Навіть за часів Кучми вона досить жорстко відстежувала бюджетні витрати. Нині ж на сайті палати чимало різного штибу звітів про аудити та аналізи, які закінчуються лагідними побажаннями виконавчій владі «покращити»… «поліпшити»… «розробити»… «погодити»…

Тепер приклад іншого ґатунку. З моменту окупації Росією Криму Верховна Рада спромоглася провести лише одні парламентські слухання щодо проблем шляхів і засобів реінтеграції півострова. Ці слухання пройшли 15 червня і на них були присутніми з десяток народних депутатів і один міністр. Підготовлений за результатами слухань проект постанови був 7 вересня «завалений» у Раді, бо у залі засідань не вистачило депутатів для результативного голосування. Що це не випадковість засвідчує бодай факт створення Міністерства з питань тимчасово окупованих територій тільки через два роки після окупації Криму.

І знову про гроші. Кабмін має подати на розгляд Верховної Ради проект бюджетної резолюції на наступний рік не пізніше, ніж 1 червня. Цього року уряд затвердив такий проект 23 червня, а до Ради він надійшов на початку липня. До канікул депутати не встигли його розглянути, а тим часом саме на основі бюджетної резолюції має розроблятися держбюджет. Його уряд уже майже закінчив, відверто знехтувавши законодавчо закріпленою роллю парламенту, та це, схоже, не викликає майже ні в кого з депутатів спротиву.

Нарешті, 6 вересня, після виступу президента Порошенка, не лише присутні члени уряду, а й голова парламенту та значна група народних депутатів вийшли з залу засідань. Відтак обговорення президентського виступу, в якому взяли участь голови фракцій, відбувалося перед напівпорожнім залом. Схоже, у своїй масі депутати вже погодилися з роллю Верховної Ради як «декоративного парламенту», який нічого не вирішує і ні на що не впливає…

Дуже хотілося б помилитися.

Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

  • Зображення 16x9

    Сергій Грабовський

    Публіцист, політолог, історик, член Асоціації українських письменників, член-засновник ГО «Київське братство», автор понад 20 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник відділу філософських проблем етносу та нації Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG