Доступність посилання

15 Грудень 2017, Київ 05:08

25 років після розпаду СРСР: «Історію обдурити не вдалося»


Ілюстративне фото: акція «Поховання СРСР», Київ, 1990 рік

Сергій Плохій, професор історії Гарвардського університету, автор багатьох книг, в тому числі «Остання імперія: останні дні Радянського Союзу», що вийшла в 2014 році й отримала низку професійних нагород. Історик вважає, що розпад СРСР був закономірним, тому що був продовженням процесу розпаду Російської імперії, який, ймовірно, ще не завершений.

– Розпад СРСР – одна з найбільших загадок 20 століття. Радянський Союз був однією з двох наддержав, з найпотужнішими збройними силами і спецслужбами, найбільшим ядерним арсеналом, дисидентський рух був слабкий і загрози режиму не становив. І, тим не менш, СРСР обрушився в лічені дні. У чому причина розпаду наддержави?

XX століття виявилося століттям розвалу багатонаціональних держав

– Розпад Союзу був частиною процесу, який почався після Першої світової війни – процесу розвалу багатонаціональних держав, або, простіше кажучи, імперій. Частина цих імперій не пережила Першої світової війни: Османська імперія, Австро-Угорщина... А більшовикам вдалося зберегти контроль над більшою частиною Російської імперії за рахунок не тільки насильства, а й за рахунок більш, я б сказав, винахідливої політики щодо національностей та національних меншин. Фактично, Радянський Союз був першим, що зумів адаптувати націоналізм і багатонаціональність держави. Здавалося, що національне питання вирішене, і що історію вдалося обдурити, але до кінця XX століття Радянський Союз пішов по шляху тієї ж Португальської, Британської, Французької та інших імперій. XX століття виявилося століттям розвалу багатонаціональних держав і створення на їх руїнах національних держав або держав, які хотіли б бути національними.

Сергій Плохій
Сергій Плохій

Як тільки Горбачов ввів перші елементи електоральної демократії, першими силами, які змогли мобілізуватися, були національні рухи

У чисто радянському контексті, відбулися спроби реформ, головним ідейним і моральним джерелом якої були реформи «Празької весни», тобто 1960-х років. Ідея полягала в тому, що економічні та політичні реформи повинні розвиватися одночасно: в Китаї пішли іншим шляхом – економічна реформа без політичної, а в Радянському Союзі ці речі були взаємопов’язані. Як тільки Горбачов ввів перші елементи електоральної демократії, першими силами, які змогли мобілізуватися, були національні рухи. Які, і я з вами згоден, були зовні слабкі, дисидентів було небагато, але, якщо подивитися на склад політичних в’язнів у різних формах ГУЛАГу, то відсоток національних меншин – включаючи прибалтійців, євреїв, українців і так далі – зашкалював, в порівнянні з кількістю дисидентів з числа етнічних росіян.

Електоральна демократія виявилася несумісною з багатонаціональною державою, в якій головним «клеєм» була сила – військова, політичні репресії тощо. Багатонаціональні держави, побудовані на такій основі, виявилися не в змозі існувати.

– В російському політичному дискурсі є ідея, що СРСР був «розвалений американцями». Як США ставилися до ідеї розпаду Радянського Союзу?

Ідеальною моделлю було переформатування світу, де існувала б співдружність між США і СРСР

– Сполучені Штати ставилися до ідеї розпаду Радянського Союзу дуже погано. Вони не хотіли розпаду. Ідеальною моделлю було переформатування світу, де існувала б співдружність між США і СРСР, тобто, повернення до ідей Ялтинської конференції, де передбачалося, що в рамках Організації Об’єднаних Націй світ вдасться зберегти цілісним. А пізніше – в 1990-1991 роках, коли відбувалося дуже відчутне економічне падіння Радянського Союзу, політична криза, коли було неясно, чи втримається Горбачов при владі – була ідея зберегти Радянський Союз як молодшого партнера на міжнародній арені. Але головним було побоювання етнічних конфліктів, воєн, воєн між республіками, у яких є ядерна зброя, поширення ядерної зброї. Це були головні домінанти американського ставлення до Радянського Союзу і Східної Європи в той момент.

В цей же час відбувалася мобілізація прибалтійських, українських, східно-європейських громад у США, які через Палату представників і Сенат тиснули на Білий дім. І, врешті-решт, адміністрація США зайняла, з її точки зору, компромісну позицію: балтійські республіки можуть відокремитися, але Радянський Союз повинен залишатися цілісним. Президент Буш-старший 1 серпня 1991 року летить до Києва з Москви, виступає перед українським парламентом і говорить про те, що Сполучені Штати Америки не будуть підтримувати так званий «самогубний націоналізм». Ця позиція залишалася в силі до кінця листопада 1991 року: вона пройшла через серпневий переворот, через фактичне двовладдя в Москві після перевороту... Зміни відбулися за кілька днів до українського референдуму 1 грудня 1991 року.

– Буває, розпад імперій супроводжується трагедіями і кровопролиттями. Наскільки безболісно відбувався розпад Радянського Союзу?

– Коли я завершив свою книгу, у мене було враження, що сталося чудо – стався розпад великої багатонаціональної імперії, фактично супердержави, другої за економічним, військовим потенціалом країни в світі – і стався досить мирно. Звичайно, була хвиля чеченської війни, яка була явно частиною цього розвалу, але в цілому ситуацію вдалося здійснити відносно мирно.

Після анексії Криму, після початку так званої «української кризи», «гібридної війни» на Донбасі для мене стало зрозуміло, що процес розпаду Радянського Союзу не був завершений, і ми зараз переживаємо один з його найбільш драматичних моментів.

Однак я змінив свою думку після анексії Криму, після початку так званої «української кризи», «гібридної війни» на Донбасі і так далі. Для мене стало зрозуміло, що в черговий раз ошукати історію не вдалося, що процес розпаду Радянського Союзу не був завершений з промовою Горбачова 25 грудня 1991 року, а процес цього розмежування тільки почався, і ми зараз переживаємо один з його найбільш драматичних моментів.

Цей процес може йти в декількох напрямах. З одного боку, він спровокований спробою Росії утримати в своєму гравітаційному полі – економічному, політичному, військовому і т.д. – Україну. Але він не завершився і в іншому сенсі: питання в тому, наскільки Російська Федерація залишиться в сучасних кордонах? Чечня вже фактично «держава в державі» і будь-яке переміщення може призвести до її відділення; Північний Кавказ залишається проблемною точкою...

– Розпад СРСР призвів до зникнення двополярного світу і спроб створення світу багатополярного. Як це вплинуло на міжнародну безпеку, на світову економіку, на поширення свободи?

Перші десять років після розпаду Союзу світ був фактично однополярним

– Перші десять років після розпаду Союзу світ був фактично однополярним. З’явилося явище, яке називається «американським світом», і цей період був досить сприятливим для економічного розвитку, для розвитку міжнародних відносин, ситуації з безпекою. У цей період вдалося вирішити багато криз «холодної війни»: мова йде про перехід до влади чорношкірої більшості в ПАР, про найтриваліший період ізраїльсько-палестинського миру, Куба перестала бути конфліктним регіоном, вважалося, що позитивне вирішення знайдено для Афганістану... але через десять років цей світ почав розвалюватися: різні сили почали підніматися, включно з недержавними елементами – з «Аль-Каїдою» та іншими.

Росія почала заявляти все більш активно, що однополярний світ – погана організація міжнародного суспільства, що світ повинен бути багатополярним і повинен бути розділений на сфери впливу. Сьогодні ми перебуваємо в процесі трансформації від «американського світу» останнього десятиліття 20-го століття до того, що ми ще не знаємо. Ми можемо називати це «багатополярним світом», але питання в тому, скільки цих полюсів, які вони і як вони співвідносяться один з одним.

Рівність між державами формально проголошено – всі держави є членами ООН – але є «рівніші, ніж інші»

Відбувається трансформація і пошук нових ролей і для США, і для головних гравців. Рівність між державами формально проголошено – всі держави є членами ООН – але є «рівніші, ніж інші», вони є членами Ради безпеки. Чи є вони одночасно плюсами – велике питання.

– Чи можливе відродження ідеології комунізму?

– Із сьогоднішньої точки зору – неможливо. Комунізм зберігся у формі монополії на владу певної партії – на Кубі або в Китаї. Але ідеологія цієї партії абсолютно інша. Китай – це економіка, яка найбільш динамічно розвивається, і це не соціалістична економіка. Виявилося, що альтернатив лібералізму дуже багато, а ось альтернативи ринковій економіці немає, і це підриває основи будь-якого відродження комунізму в марксистському розумінні цього терміна.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG