Доступність посилання

19 Серпень 2017, Київ 04:29

Зусилля Заходу з метою стримати Росію провалюються (світова преса)


У західній пресі підбивають підсумок декомунізації, що за минулий рік відбулася в Україні, про що пише німецьке видання Süddeutsche Zeitung. Чималу увагу приділяють і майбутнім відносинам світу з Росією – тому, як стримати Росію, про що йдеться у статті в Financial Times, і тому, яка доля чекає на санкції щодо Москви після президентських виборів у Франції, чому присвячений коментар у європейському виданні The Wall Street Journal.

«Ґудбай, Леніне!» – під таким заголовком друкує статтю про декомунізацію в Україні німецьке видання Süddeutsche Zeitung. За словами автора, з одного боку, становище в Україні протягом року, що минає, стабілізувалося, але з внутрішньополітичного погляду відбулося доволі багато подій, пов’язаних із «великим сусідом»: Київ намагається якомога більше і всеосяжніше позбутися того, що нагадує про СРСР чи стосується Росії.

Протягом року, що минає, в Україні знесли 1320 пам’ятників революціонерові Володимирові Ульянову, більше відомому на псевдо Ленін, але не тільки його зачепив 2016 року український антикомунізм, мовиться у статті. Нові імена отримали 51 500 вулиць, і вони вже не нагадують про радянське минуле, повідомив державний Інститут національної пам’яті в Києві. Газета додає, що в одному з випадків у селі Калини на заході України вулицю Леніна перейменували на Леннона. Але деякі окремі випадки перейменувань суперечливі, як, наприклад, перейменування мільйонного Дніпропетровська у Дніпро, пише автор.

У Києві, мовиться далі у статті, важливий Московський проспект був перейменований у проспект Степана Бандери. «Політика-націоналіста Степана Бандеру на заході України багато хто вважає національним героєм, бо він наприкінці Другої світової війни чинив спротив Радянському Союзові, але інша частина українців вважає його поза законом як «нацистського колаборанта». Але фактом є те, що послідовники Бандери брали участь у переслідуваннях євреїв», – пише автор.

У статті згадано і про обмеження на ввезення певної літератури з Росії: цензура стосується, зокрема, праць, що ставлять під сумнів кордони країни чи розпалюють війну або міжнаціональну чи міжрелігійну ворожнечу. Віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко на початку грудня заявляв, що ці заходи скасують, коли відносини між сусідніми країнами знову поліпшаться, додає видання.

Крім того, пише газета, раніше Київ уже заборонив понад 500 російських фільмів і серіалів і запровадив «українську квоту» на радіо, така ж квота на телебаченні ще обговорюється. Ці заходи, мовиться у статті, прямо зачепили багатьох українських громадян: за даними перепису 2001 року, близько 30 відсотків українців назвали російську мову рідною.

«Україна зносить Ленінів – Прощай, Леніне!»

Британський щоденник ділових кіл Financial Times публікує статтю з назвою «Зусилля з метою стримати Росію провалюються». «Супротивник звертає ліберальні гасла Заходу проти нього самого», – мовиться в підзаголовку. Автор статті, дослідник програми з питань Росії і Євразії лондонського дослідницького центру Chatham House Лілія Шевцова, пише, що Росія повертається на світову сцену не тільки як держава, що протистоїть Заходові, а й як держава, що має на меті впливати на внутрішні події в західних суспільствах, і це створило новий інтелектуальний і геополітичний виклик.

«Сьогоднішня Росія, хоча вона значно слабша, ніж був Радянський Союз, тим не менше, має більші здатності провокувати лихо, ніж будь-коли мала комуністична імперія, і дебати на Заході про те, як стримати – чи залучити – Росію, мають подих безпорадності», – пише автор. За її словами, ця ситуація історично безпрецедентна: Росія стала державою, що бореться проти опонента не відверто – тим часом, – а підриваючи його зсередини.

«Стримування вимагає ідеологічної чіткості, але неоднозначність світу часів по Холодній війні зробила цю стратегію непридатною. Як стримати опонента, що звертає проти тебе твої ж ліберальні гасла? Як зупинити опонента, що створив потужні лобістські мережі всередині західних суспільств? І як стримати опонента, що вдається до ядерного шантажу?» – мовиться у статті.

Автор вважає, що Кремль своїм самовпевненим тиском намагався вимусити Захід вести справи з Москвою на її умовах, але сьогодні розуміє, що така тактика залякування приречена на провал, тому перейшов до тактики, що має на меті розколоти ліберальний світ. «Заклики на Заході примиритися з Росією тільки підтримують антимодерністські і антиліберальні тенденції в цій країні. Подвійні формули – стримування + залучення – теж не спрацюють. Стримування не може дати довіри, без якої неможливий діалог – навпаки», – пише автор.

За її словами, нова мантра «відносин, що ґрунтуються на оборудках» – політики, яку, як очікують, підтримає обраний президент США Дональд Трамп, – теж не викликає надії. Москва готова до нової «великої оборудки» і вже чітко виклала свої вимоги: вона хоче не тільки «нової Ялти», а й схвалення Заходом права Росії тлумачити світові норми на власний розсуд і будувати свій світовий порядок на ґрунті балансу інтересів і сили, мовиться у статті.

«Ми стоїмо на початку нової доби, в якій нам доведеться переоцінити чимало аксіом часів по Холодній війні. Захід не зможе дати відповідь, доки не вирішить, що робити з механізмами підтримки неліберальних систем, таких, як російська, що утвердилися в тамтешніх суспільствах, і доки не стане менш двозначним у своїй обороні ліберальних демократичних норм», – пише автор статті.

Європейське видання щоденника The Wall Street Journal тим часом вміщує статтю «Франція готова до проросійського повороту». Коли Франція навесні обере нового президента, російський президент Володимир Путін, найімовірніше, здобуде союзника в самому серці Європи, мовиться у статті. Обидва провідні кандидати, Франсуа Фійон і Марін Ле Пен, – затяті супротивники санкцій, що мають на меті покарати Москву за анексію частини України і підтримку повстанців на сході країни, пише автор. І бомбардування Росією колишньої торговельної столиці Сирії, міста Алеппо, що його нинішні лідери Франції називають воєнним злочином, не завадило обом політикам вимагати тісніших зв’язків між Парижем і Москвою.

Перемога будь-якого з цих кандидатів на виборах у травні загрожує пробити діру в європейських санкціях проти Москви, що є центральним елементом стратегії Європи для стримування воєнного самоутвердження Росії, пише автор. А враховуючи, що обраний президент США Дональд Трамп теж обіцяв більш дружні відносини з Москвою, згода Заходу щодо санкцій проти Росії може розвалитися. Прихід проросійських лідерів у Франції може також пом’якшити європейський спротив проти президента Сирії Башара аль-Асада.

Видання нагадує, що саме пара з канцлера Німеччини Анґели Меркель і нинішнього президента Франції Франсуа Олланда вела перед у запровадженні кількох раундів санкцій Європейського союзу щодо Москви. За умови необхідності одностайної підтримки й інших 26 країн-членів вони змогли підняти їх на підтримку цих заходів і подолати острівці скептицизму в Європі.

Та коли в Парижі опиниться супротивник санкцій, ці заходи ризикують не бути поновлені в червні, коли збігає їхній нинішній термін і коли країни ЄС мають голосувати за їхнє поновлення. Європа може отримати й додаткове заохочення скасувати ці заходи, якщо Дональд Трамп вирішить скасувати санкції американські, що переважно повторюють європейські, мовиться у статті.

Газета нагадує, що з двох кандидатів Ле Пен більше підтримує Путіна, але саме Фійон має більшу ймовірність стати президентом. Стаття цитує неназваного дипломата ЄС: «У Франції є різні відтінки «дружнього ставлення до Росії». Порівняно з Ле Пен, Фійон іще не такий і поганий».

Як мовиться у статті, помічники Марін Ле Пен не відповіли на прохання про коментар, а речниця Франсуа Фійона Каролін Морар підтвердила, що той вважає: економічні санкції щодо Росії мають бути зняті «якомога швидше».

«Наступний лідер Франції, ймовірно, зіб’є з ніг європейську стратегію стримування Росії»

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG