Доступність посилання

29 Червень 2017, Київ 15:38

У Росії знову сперечаються через хіджаби у школах


Дагестанська школярка у хіджабі

Анастасія Тищенко

1 лютого у багатьох країнах відзначають Всесвітній день хіджабу. Дату затвердили чотири роки тому за пропозицією американки Назмі Хан із Нью-Йорка, народженої в Бангладеш. Напередодні цієї дати в Росії знову розгорнулася дискусія щодо прийнятності цього атрибуту мусульманства у світських закладах країни, зокрема в школах. На заяви деяких високопоставлених чиновників, які також взяли участь в суперечці, навіть відреагував Кремль.

Чи дозволяти хіджаб у школах Росії – питання, яке обговорюють вже кілька років. Обговорюють, але до якоїсь згоди у цій темі дійти так і не можуть. Міністерство освіти і науки Росії та його очільниця Ольга Васильєва наполягають на світському характері освіти: нещодавно вона заявила, що хіджабу в школі не місце. Їй у своєму «Інстаграмі» відповів голова Чечні Рамзан Кадиров, який нагадав, що хустка – важлива частина одягу мусульманки.

Ще далі пішов депутат Держдуми Росії від Чечні Шамсаїл Саралієв.

У російському суспільстві майже більшість – це віруючі, і світськість повинна враховувати насамперед їхні інтереси

«Знаходяться певні діячі, чиновники, які всіляко перешкоджають громадянам сповідувати свою релігію. Вони кажуть, що Росія – світська держава, але роблять провокаційні заяви, які обмежують багатьох російських громадян. Так, світськість відокремлює релігію від держави, але в російському суспільстві майже більшість – це віруючі, і світськість повинна враховувати насамперед їхні інтереси. Вважаю, що чиновників будь-якого рівня, які порушують такі питання, громадськість повинна сприймати як людей, потенційно схильних до нацизму, фашизму, екстремізму і тероризму», – сказав він.

Суперечка про хіджаби вже набула державного масштабу, і здавалося б, уже давно час вирішити це питання. У Кремлі проблему, схоже, бачать, але втручатися не поспішають. «Ми не хотіли б ставати стороною в цій дискусії зараз», – заявив 26 січня прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков.

Відмовляється від коментарів на цю тему і голова Ради муфтіїв Росії Равіль Гайнутдін. У Росії живе близько 20 мільйонів мусульман, це – приблизно 10 відсотків від усього населення країни. Згідно з цією релігією, дівчина повинна почати носити хіджаб після настання статевого і розумового дозрівання. Тобто вона повинна самостійно, усвідомлено це вирішити.

Дівчата можуть це вирішити і в початковій школі, і в старших класах

«Мусульманок не змушують носити хустки. Вони самі обирають цей шлях. Якщо вони читають Коран, якщо вони знають іслам, то у них вже є розуміння, для чого потрібна хустка і закритий одяг, чому вони її носять. Дівчата можуть це вирішити і в початковій школі, і в старших класах», – говорить засновник центру додаткової освіти та досліджень «Медіна» Лілія Мухамед’ярова.

Але одна справа – розуміння значення цього атрибуту самими мусульманками, інша – їхніми однолітками. Психологи попереджають, що реакція підлітків на незвичайний зовнішній вигляд може бути дуже різною.

«Якщо ти зовні відрізняєшся чимось від інших, наприклад, носиш хіджаб або зробив якусь модну зачіску, ти як мінімум привертаєш увагу. Як правило, група приймає всілякі нововведення з великим ентузіазмом, зі сміхом і кривлянням. Це такий спосіб засвоєння або привласнення того чи іншого досвіду. Якщо це стосується моди, то це зрозуміла і бажана реакція. А якщо це стосується релігійних символів, то боюся, що цей ентузіазм і глузування можуть сприйматися болісно, і дівчинка може стати на ще більш маргінальну позицію», – пояснює психолог Ольга Маховська.

Тому деякі вчителі, директори шкіл і виступають проти хусток. В окремих класах поява дівчини в хіджабі може призвести до конфлікту між дітьми, що може позначитися на успішності окремих учнів. Однак у переважно мусульманських регіонах Росії ситуація може бути і зворотною.

Варто обговорювати, як саме її носити, а не чи забороняти зовсім, чи ні

«Я розумію, що ми ростемо в країні, де багато релігій, що діти бувають жорстокими. Тоді оптимальним рішенням було б одягати хустку з п'ятого класу, коли колектив тільки формується, і дівчинку вже не зможуть сприймати інакше. До того ж, варто обговорювати, як саме її носити, а не чи забороняти зовсім, чи ні», – вважає московська мусульманка Шаміля Аллямова.

Активна боротьба за право учениць носити хіджаб почалася восени 2012 року, після того, як уряд Ставропольського краю випустив постанову про основні вимоги до шкільної форми.

Ці вимоги забороняють носити одяг, що підкреслює релігійну приналежність. У ЗМІ з'явилося багато історій про школярок, яких виганяли з занять за те, що вони прийшли в хустці. Це були дівчатка, які навчалися в своїх школах не перший рік, і вчилися добре. Але директори казали: або знімай хіджаб, або переходь на домашнє навчання. Батьки ж не розуміли, чому їхніх дітей дискримінують, чому порушують їхнє право на свободу віросповідання, гарантоване Конституцією.

З'явилася група активістів, які захищають дівчаток-мусульманок. Вони подали заяву до Ставропольського крайового суду, щоб відстояти право носити хіджаб. Позов відхилили. Далі вони звернулися до Верховного суду з апеляційною скаргою. Вища судова інстанція відхилила і її. Так на законодавчому рівні боротьба була програна. Але насправді поразка була більш масштабною.

«Ті люди, які брали участь безпосередньо в судовому процесі і приїжджали до Верховного суду, їх уже немає в живих. Їх убили», – додає Лілія Мухамед’ярова. Вона надавала підтримку дівчаткам і їхнім захисникам.

У вересні 2016 року було вбито Равіля Кайбалієва, заступника імама ногайського селища Кара-Тюбе в Ставропольському краї, який був відомий своєю активною боротьбою за відстоювання права носити хустки в школах. Раніше, в серпні 2015 року, був убитий Замірбек Махмудов, заступник імама села Іргакли, який одним із перших на Ставропіллі почав кампанію на захист хіджабів. Список можна продовжувати іменами інших громадських активістів, таких як Алмаз Абдулнасіров, Замір Таїб. Ці справи досі залишаються не розкритими.

Не закінчилася успіхом й історія в Республіці Мордовія. Заборону на хіджаби в школах там встановили восени 2014 року після інциденту, коли школярка випадково проковтнула шпильку, яка скріпляла хустку. У вимогах до шкільної форми прописали, що не повинно бути предметів, які можуть завдати шкоди здоров'ю. ЗМІ знову почали розповідати, як дівчаткам забороняють приходити на заняття в хіджабах. Знову суди – крайовий, Верховний. Знову відхилення скарг.

У вересні 2016 року набув чинності новий закон «Про освіту». Він вперше запроваджує шкільну форму на всій території країни на законодавчому рівні. Але йдеться в ньому і про те, що вимоги до одягу можуть встановлювати самі освітні установи на основі рекомендацій Міністерства освіти і науки.

У рекомендаціях окремо підкреслюється світський характер форми. Але часто, коли йдеться про щось «світське», кожен по-своєму трактує значення цього слова. Так, одні кажуть, що якщо держава світська, то тут повинні однаково ставитися до представників усіх конфесій, тобто не обмежувати нічиї права. Інші, коли мова про світську освіту, мають на увазі відсутність будь-яких зовнішніх релігійних елементів в процесі навчання.

Над значенням «світського характеру» замислюються і в Держдумі Росії. 26 січня 2017 року тут на цю тему провели круглий стіл за участю депутатів, представників християнського і мусульманського духовенства. Останні говорили про те, що в країні не повинно бути подвійних стандартів. Якщо не можна носити хіджаби, то заборона повинна поширюватися і на символіку інших конфесій. Торкнулися і питання про те, як трактувати «світську» освіту.

Законодавство не визначає однозначно, що таке світський характер освіти

«Законодавство не визначає однозначно, що таке світський характер освіти. А коли писався закон про освіту в усіх її редакціях, то під світським характером розумілася насамперед відсутність релігійних обрядів у державній муніципальній школі. Що ж до «світського характеру» шкільної форми, так про це ні в якому законі не прописано», – коментує депутат Олег Смолін.

Дійсно, йдеться про це тільки в рекомендаціях Міністерства освіти та науки, які не мають юридичної сили. Тому законодавчо питання залишається неврегульованим. Юристи радять звертатися до Конституційного суду, вказуючи, що рішення регіональної влади суперечать Конституції. Так, стаття 28, яка гарантує свободу совісті та віросповідання, говорить про те, що кожен може сповідувати будь-яку релігію, вільно поширювати релігійні переконання і діяти відповідно до них. І можливість носити хіджаб означає всього лише діяти відповідно до ісламського віровчення. Але це лише теорія, на практиці в суді ще нікому не вдалося відстояти право займатися у школі в хустці.

Адміністрація президента, напевно, хотіла б усунутися від висловлення своєї позиції, перекласти відповідальність з себе на Конституційний суд

«У цьому випадку я розумію, що адміністрація президента, напевно, хотіла б усунутися від висловлення своєї позиції, перекласти відповідальність з себе на Конституційний суд, – каже доктор юридичних наук, член Ради при Президентові Росії з розвитку громадянського суспільства і прав людини Ілля Шаблинський. – Цю проблему раніше за Росію вирішувала Франція. І я пам'ятаю, як наші юристи підсміювалися над французькими колегами, які у важких дискусіях відстоювали різні точки зору. Багатьом адміністраторам у Франції, що належать до християнської громади, це носіння хусток здавалося викликом і явищем небезпечним, оскільки відділяло мусульман від немусульман. Хтось ставився до цього більш ліберально. Але це були дуже важкі суперечки. Тоді ось російські юристи підсміювалися, а тепер перед нами така ж проблема».

Франція, де приблизно 18 відсотків населення – мусульмани, заборонила носити хіджаби не тільки в школах і вузах, а й в громадських місцях. Не можна носити одяг, що вказує на релігійну приналежність, і в освітніх установах Туреччини, Тунісу, Таджикистану, Азербайджану.

Поки в Росії юридично ніхто не правий і ніхто не винен, люди продовжують сподіватися на компроміс в цьому питанні. Багато мусульманок вирішують, чи одягати хіджаб, вже після школи. В університетах і на роботі набагато краще вдається залагодити цю проблему. Після обурення студенток Російського національного дослідницького медичного університету імені М. Пирогова через заборону носити релігійний одяг, наприклад, ректор переглянув правила і дозволив носити хіджаб.

«Я давно працюю в державній медичній установі, ходжу в хустці і в закритому одязі. І ще жоден пацієнт не говорив нічого проти, не скаржився. Роботі і моїм обов'язкам це не заважає», – розповідає Шаміля Аллямова.

Дорослі дівчата вже можуть самостійно постояти за себе. А захищати школярів доводиться батькам. Хоча регулювати це повинен закон, якого в Росії поки немає.

47 відсотків російських громадян, згідно з останнім соціологічним опитуванням Всеросійського центру дослідження громадської думки, не заперечують проти зовнішніх проявів релігійної приналежності в школах. За даними соціологів, терпимість демонструють переважномолодь і прихильники ісламу – 73 і 68 відсотків відповідно.

Такі ж 47 відсотків респондентів вважають неприпустимим зовнішні прояви релігії, однак частка супротивників в порівнянні з опитуванням п'ятирічної давнини знизилася. Серед них більшість – це люди старші 45 років, люди, які мають вищу освіту, а також які не визнають жодної релігії.

При цьому рівно половина опитаних вважає за необхідне скасувати заборону на носіння релігійних головних уборів для нормального навчання дітей з мусульманських сімей, а 37 відсотків категорично проти цього.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG