Доступність посилання

23 Липень 2017, Київ 13:59

У Дніпрі згадали про документаліста, що зафільмував, як «гуляв» у місті «батько Махно»


Кадри кінохроніки Данила Сахненка

Дніпро – У Дніпрі до сторіччя Української революції історики та краєзнавці оприлюднили маловідомі матеріали про діячів краю початку минулого століття. Зокрема про командувача полку армії УНР Романа Самокиша, формування якого визволяло Дніпро (тоді Катеринослав) від більшовиків, документаліста Данила Сахненка, котрий зафільмував, як «гуляв» у місті «батько Махно». Матеріали оприлюднено у рамках циклу «Постаті національного відродження у Січеславі». Події тодішнього життя почасти трагічні, біографії – сповнені «білих» плям. Однак про цих людей вдається зібрати нову інформацію і навіть розшукати їхніх нащадків.

Іменами цих уродженців краю зараз, після декомунізації, названі вулиці обласного центру, однак загалу їхні прізвища невідомі, а в біографіях ще багато невивченого, зазначає журналіст, письменник та краєзнавець Микола Чабан. Він багато років поспіль досліджує постаті діячів українського відродження у Дніпрі (колишньому Катеринославі).

За словами дослідника, лише небагато з них, як-то командувач полку «Січових стрільців – вільних козаків» армії УНР Роман Самокиш, формування якого визволяло місто від більшовицько-махновських формувань взимку 1918-1919 років, дожив до старості й помер своєю смертю. Більшість же були репресовані або ж поневірялись в еміграції. Дані про подальшу долю декого взагалі втрачені.

Микола Чабан
Микола Чабан

Микола Чабан зауважує: у період визвольних змагань сторічної давнини в Катеринославі провідну роль відігравали російська та єврейська громади, свідоме українство було не таким вже й численним, але активним. Серед маловідомих діячів, представників української еліти того часу, каже дослідник, – лікар Юхим Павловський, викладач, видавець і один з очільників місцевої «Просвіти» Євген Вировий, видавець перших українських книжок у Катеринославі, письменник і популяризатор козацької минувшини Адріан Кащенко, один із фундаторів загонів «вільних козаків», отаман Федір Сторубель, активні громадські діячі Михайло, Петро та Федір Єфремови – брати заступника голови Центральної Ради Сергія Єфремова, та інші. Їхні імена за радянських часів не згадувались і досі гідно не пошановані.

Федір Сторубель, архівне фото
Федір Сторубель, архівне фото

«Українці є, вони активні, але тут, у зросійщеному місті, їх було дуже мало. Про це йдеться і у творах Ісаака Мазепи. В радянський час ми не могли про цих людей згадувати. Але ці люди і робили революцію, і лишили спогади про неї», – зазначає письменник і краєзнавець Микола Чабан.

Унікальна кінохроніка й хліб-сіль для Денікіна

Віднаходять дослідники й нові цікаві факти про буремні події початку минулого століття, коли місто переходило з рук в руки 19 разів. У цьому допомагає унікальна кінохроніка одного з піонерів української кінодокументалістики Данила Сахненка. Він зафільмував і перші більшовицькі маніфестації у місті, і те, як «гуляв» у Катеринославі «батько Махно», і як всім містом ховали загиблих у боях з червоними «січових стрільців».

Кадри кінохроніки Данила Сахненка
Кадри кінохроніки Данила Сахненка

Чимало фактів стали відомими завдяки художнім творам письменників-очевидців. Микола Чабан зауважує: входження в місто військ Денікіна українська інтелігенція Катеринослава вітала вимушено – очільника Добровольчої армії зустрічали з хлібом-сіллю на рушнику з вишитим глузливим написом. Цей факт згадується у кількох літераторів.

«Війська Денікіна зайняли місто влітку 1919 року. Українці мали теж щось таке піднести як вияв лояльності. Вони піднесли хліб-сіль Денікіну. А на рушнику було написано: «Не той козак, хто поборов, а той козак, хто вивернеться». Денікін так скривився, але прийняв. Про це написали Василь Чапленко, Микола Мінько, Галя Мазуренко. Тобто цей історичний факт фігурує в кількох авторів. Галя Мазуренко, це письменниця й художниця, яка померла в еміграції, у Лондоні, так і назвала свою книжечку про визвольні змагання в краї – «Не той козак, хто поборов, а той козак, хто вивернеться». Книга вийшла у Лондоні», – розповідає дослідник.

Раритетний «Кобзар», що вцілів завдяки вирваним сторінкам

Микола Чабан показує унікальні книги, видані в основному в еміграції, які розповідають про події тих років, а також видання, з яких розпочиналось українське книгодрукування в краї. Серед раритетів його колекції – унікальний Шевченків «Кобзар», виданий у Катеринославі якраз у той період, 1918 року. Книга – з вирваною передмовою, вона була написана репресованим автором, прізвище якого поки достеменно невідоме. Тільки так книжка могла бути збережена в радянські часи, каже дослідник.

Раритетний «Кобзар» Тараса Шевченка
Раритетний «Кобзар» Тараса Шевченка

«Люди боялись тримати в себе «Кобзаря» з передмовою репресованого автора. У мене на аркушику позначено: автор передмови – Доманицький, але я собі поставив знак запитання. Це для мене великий раритет. Книга з бібліотеки Якова Капустяна. Це був простий робітник, але національно свідомий. Перед смертю його син лишив мені цю книгу, що нагадує про його батька», – каже Микола Чабан.

Іван Труба: поборник української ідеї і скандаліст

Ювілейний рік Української революції дає нагоду згадати постаті активних поборників української ідеї в Катеринославі. Історик Юрій Пахоменков багато років присвятив дослідженню однієї постаті – відомого українського письменника, перекладача, активного громадського та політичного діяча Івана Труби. Він відіграв неабияку роль у розгортанні національних процесів на Січеславщині, домігся українізації місцевих шкіл, виборював створення українського університету. Але сам був досить суперечливою особистістю.

Юрій Пахоменков розповідає про Івана Трубу
Юрій Пахоменков розповідає про Івана Трубу

«Іван Труба за своїм характером був далеким від лагідності. Він був приязним і товариським, але дуже жорстким у прагненні до чогось. Зрештою у нього виникає ціла низка конфліктів. Сучасники згадують про нього: «репетом і криком». І оце «репетом і криком» зберігається упродовж всієї діяльності. Запальний, палкий, легко захоплювався ідеєю і вів її доти, доки міг тягнути. В еміграції він зрештою відмовляться від будь-якої політичної діяльності, бо вже на той момент «перегорів», розчарувався в ідеї», – зазначає Юрій Пахоменков.

Яворницький і Українська революція

Розповісти про постаті й події сторічної давнини історики та краєзнавці Дніпра збираються в садибі-музеї Дмитра Яворницького. Місце – не випадкове: більшість діячів українського державотворення бували в цих стінах, або ж вели листування з відомим академіком. Та й сам він прислужився відродженню українського духу в зросійщеному місті, пробуджував у багатьох молодих людей гордість приналежністю до нації козаків, хоча активної участі в політичних подіях і не брав, розказує науковий співробітник музею Дмитро Чекурда.

«У цей час Яворницький охороняв свій власний історико-краєзнавчий музей від пограбувань. Яворницький був прибічником створення в Україні національної або ж автокефальної церкви. За його сприяння в Катеринославі, в Преображенському соборі відбулась перша служба українською мовою. Агапіт був під сильним впливом Дмитра Івановича і навіть погодився на створення української церкви в Катеринославі. В період Української революції Яворницький не брав активної участі в політичних подіях, але він ніколи не був байдужим до долі України», – зауважує музейник.

Дніпровські дослідники запевняють: постаті земляків, які сто років тому були біля витоків української державності, потребують подальшого вивчення й повернення із забуття.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG