Доступність посилання

20 Жовтень 2017, Київ 23:08

Чому чеські і словацькі найманці не постають перед судом після повернення з Донбасу?


Чеський провозахисник та експерт громадської організації «Європейські цінності» Роман Маца

Що стоїть за феноменом чеського і словацького найманства? Чому чеське суспільство, яке пережило радянську окупацію, не засуджує найманців, які стали на бік проросійських угруповань бойовиків на Донбасі? Чому не працює закон про заборону найманства? Про це говоримо з чеським провозахисником та експертом громадської організації «Європейські цінності» Романом Мацею.

– Чи взагалі найманство є якимось помітним явищем у Чехії?

– Звичайно, можна сказати, що є частина людей, які мають якусь військову історію, чи кримінальну історію, і вони використовують цей свій досвід по різних країнах світу. Крім країн колишнього Радянського Союзу, для них популярною є Африка, їх можна зустріти і в охороні різних мафіозі. Переважно вони перебувають в одному місці стільки, скільки їм там платять, а потім їдуть далі.

– Чим приваблює найманців саме ця війна на сході України між Україною і Росією?

Коли з’являлися сюжети на кшталт «розіп’ятого хлопчика» у Слов’янську, то кількість цих так званих «добровольців» відразу зростала

– Можна сказати, що ми тут маємо справу з трьома групами, про що вже говорив словацький журналіст Томаш Форро. Він каже про класичних найманців, ідеалістів чи злочинців. Про класичних найманців я вже сказав. Цікавішими, на мій погляд, є так звані «ідеалісти», які потрапили під вплив потужної російської пропаганди. Ми бачили, що коли з’являлися сюжети на кшталт «розіп’ятого хлопчика» у Слов’янську, то кількість цих так званих «добровольців» відразу зростала.

Ну і, звичайно, є люди з екстремальними поглядами, які мають проблеми зі законом, які мають кримінальне минуле. Тож для них це також є можливість виїхати до іншої країни і там в умовах війни стати кимось іншим, більшим, ніж тим, ким вони є у себе вдома, – злочинцями.

– Чехословацьке суспільство пережило в 1968 році радянську окупацію. Тож для багатьох українців залишається незрозумілим, як після цього досвіду хтось може хотіти стати на бік людей, які придушують свободу. Як Ви це пояснюєте?

І зараз є люди, які б хотіли, щоб російська армія прийшла до Чехії

– Звичайно, і в 1968 році були люди, які вітали окупацію радянських військ чи військ країн Варшавського договору. У кожному суспільстві існують різні погляди. Як тоді були люди, які кликали в країну «братню допомогу», так і зараз є люди, які б хотіли, щоб російська армія прийшла до Чехії і нас більше не полишала, і я таких людей особисто знаю. Так що люди є різні, і це є питання цінностей. І люди, які б хотіли мати автократію, диктатуру, існують у кожному суспільстві. Але, на щастя, вони не мають великої підтримки в чеському суспільстві.

– В Чехії та Словаччині є правоохоронні органи, які мали б переслідувати згідно законодавства хоча б тих людей, які самі розповідають у пресі про те, що вони воюють на території України. Деякі з них повертаються з Донбасу, але ми не бачимо багато випадків порушення кримінальних справ проти них. Я говорила з представниками чеських правоохоронних органів про це, але вони казали, що не мають доказів, що ці люди робили на сході України. Чи це означає, що вони не співпрацюють з українськими правоохоронцями? Чи вони не вважають, що ці люди становлять якусь загрозу для місцевого суспільства, тож вони не хочуть псувати імідж своєї держави такими процесами?

– Я думаю, основна проблема є та, про яку Ви вже згадали – докази, особливо якщо йдеться про людей, які воюють анонімно, просто зникають з Чехії на кілька місяців і ніхто не знає, де вони. Також закон забороняє служити в чужій армії, а сепаратистів на сході України не розглядають як іноземну армію.

Головною проблемою є відсутність доказів

А щодо того, чи вони є безпековою загрозою, то колишній голова зовнішньої розвідки Карел Рандак переконаний, що вони можуть бути небезпечними, тому що це є люди, які звикли жити в умовах війни, в умовах відсутності законності. Питання в тому, що роблять чеські сили безпеки. Головною проблемою є відсутність доказів. Бо людина могла, наприклад, поїхати на півроку на схід України, але бути там шофером, і треба ще довести, що вона стріляла в інших людей.

Також щодо Вашого питання про співпрацю з українськими правоохоронцями – після повернення чеських громадян з-за кордону, де їх могли б підозрювати у найманстві, такі випадки у Чехії мала б розслідувати чеська поліція, і всі докази вона б мала зібрати сама, бо тільки так вони є дійсними для суду. А це дещо проблематично, коли йдеться про Донбас.

Тож єдиною можливістю є мати їх під контролем і стежити за їхнім пересуванням. Але для цього потрібні ресурси, які органи безпеки можуть і не мати у своєму розпорядженні. Тож вони мусять вибрати найбільш небезпечні випадки, і стежити за ними, а інші залишити поза активною увагою.

  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG