Доступність посилання

19 Жовтень 2017, Київ 03:51

«Війна химер»: фільм про подорож бійця і його коханої до лінії фронту


Фото зі зйомок фільму «Війна химер». Фото Марії Старожицької (на фото зліва)

Київ – На фестивалі документального кіно з прав людини DocudaysUA фільм «Війна химер» режисерів Марії та Анастасії Старожицьких представляє Україну в номінації DocuLive. Прем’єра стрічки – 25 березня. Як пояснюють авторки, у центрі сюжету – історія війни, любові і смерті очима бійців-добровольців, які пройшли «Іловайський котел», втративши побратимів. А історію створення цього фільму Анастасія і Марія Старожицькі розповіли Радіо Свобода.

«Війна химер» – це історія подорожі бійця та його дівчини до лінії фронту і спроби спільного життя після всього побаченого і пережитого
Анастасія Старожицька

– Анастасія Старожицька: Жанр нашого фільму ми визначили як художню історію на документальному матеріалі. Це набір шматків картини, які ми зшиваємо разом. Якщо говорити про сюжет, то «Війна химер»це історія подорожі бійця, котрий вижив, та його дівчини до лінії фронту і спроби спільного життя після всього побаченого і пережитого.

– Марія Старожицька: Особливість стрічки в тому, що жоден кадр з тих, які ви побачите на екрані, не зняті спеціально: просто двоє людей час від часу іноді вмикали камеру, щоб зафіксувати те, що з ними і довкола них відбувається. До речі, серед документальних кадрів ми використали, серед інших, відеоматеріали бойових дій на сході України, які знімали кореспонденти Радіо Свобода.

– Ваша картина має назву «Війна химер». А наскільки химерною вам видалась оця війна, котра точиться на сході?

Марія Старожицька: Так, ця війна – химерна. Для її характеристики можна шукати різні слова. От влада знайшла слово «гібридна», і можна ще багато інших слів використати. Але ми до цієї «химерної» назви йшли не від характеристики війни, а спираючись на зовсім іншу історію. Це було влітку 2013 року: ми з Настею вигадали історію, в якій діють люди, котрі мають особистий протест проти влади, проти несправедливості, та діє ненависть людей до влади і влади до людей. На київській вулиці Банковій один навпроти другого стоять: адміністративний будинок (при чому адміністративним він був від часу побудови за часів СРСР, навіть у роки нацистської окупації Києва там була канцелярія, а нині там – Адміністрація президента України) та знаний «Будинок з химерами» архітектора Городецького з виліпленими тваринами і химерами. Сенс нашої історії полягав у тому, що бетон вбирав у себе всю ту ненависть, а коли її набиралось забагато, ті химерні істоти оживали. І коли ми працювали над сюжетом фільму, осмислювали події Майдану, а потім військових дій на Донбасі, нам згадалась та історія, насправді, сама по собі химерна.

– Анастасія Старожицька: Слово «химера» з нами ніби перебувало постійно. А в серпні 2014 року, коли біля Адміністрації президента України зібрались люди, вимагаючи сказати правду про події під Іловайськом, це слово отримало новий сенс. Я на камеру знімала той мітинг, аж раптом у камеру потрапила якась постать, яка ховалась на даху «Будинку з химерами», і цей хтось, подібний до химери, стежив зверху за подіями на вулиці.

Фото зі зйомок фільму «Війна химер». Фото Марії Старожицької
Фото зі зйомок фільму «Війна химер». Фото Марії Старожицької

– Чи ви спеціально готували прем’єру стрічки на нинішній фестиваль DocudaysUA?

Ми намагались раніше ходити на конкурсні фільми, а тепер ми самі потрапили у конкурсну програму
Анастасія Старожицька

– Анастасія Старожицька: Цей фестиваль багато важить для нас, ми його любимо. Він такий, сказати б, людяний і насичений цікавими історіями. Ми намагались раніше ходити на конкурсні фільми, а тепер ми самі потрапили у конкурсну програму. І це круто.

Можна говорити, що ми знімали стрічку за волонтерські кошти, що ми на три роки відмовились від журналістського життя, щоб зняти «Війну…». А можна сказати: агов, дівчата, ви справжні кінематографісти!
Марія Старожицька

– Марія Старожицька: Ні, ми не готували його спеціально для цього фестивалю. Ба більше, я відкрию маленький секрет: нам пощастило з командою, ми встигли підготувати цей фільм якраз до початку фестивалю. У нас фантастичний режисер монтажу Микола Базаркін, який з нами цілий рік, сказати б, як скульптор відсікає все з каменю, щоб отримати на виході щось прекрасне, та який зібрав докупи усі клаптики наших з Настею спогадів про дорогих нам людей і про війну. І ми втрьох ішли разом, відсікали все зайве, залишали найважливіше, аж доки не створили «Війну химер». Саме Базаркін показав відзнятий матеріал відбірковому журі фестивалю, і експерти прийняли цю стрічку в головний конкурс Docu/Життя. Кожний фільм має своє життя, свої початок і кінець. Так і у нас: можна говорити, що ми знімали стрічку за волонтерські кошти, що ми на три роки відмовились від журналістського життя, щоб зняти «Війну…». А можна сказати: агов, дівчата, ви справжні кінематографісти! І це визнання для нас дуже важливе.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG