Доступність посилання

25 Листопад 2017, Київ 10:17

Пост-«безвіз»: чи залежить остаточне рішення ЄС від ухвалення нового Трудового кодексу?


Марш рівності, орагнізований ЛГБТ-активістами та правозахисниками. Київ, червень 2016 року

(Рубрика «Точка зору»)

Коли закінчиться епопея із законодавчим захистом від дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (СОГІ)? Чи справді ухвалення нового Трудового кодексу (ТК) є вимогою ЄС? Чому ЛГБТ-активісти виступили проти ухвалення запропонованої редакції ТК?

У жовтні 2015 року я писав у своєму блозі для Радіо Свобода:

«В уряді кажуть, що «домовилися з депутатами» про включення СОГІ до кодексу через внесення поправки перед другим читанням. Очевидно, друге читання відбудеться уже після того, як буде ухвалене рішення щодо безвізового режиму. Так само очевидно, що ця поправка не має жодних шансів бути ухваленою. Якщо влада справді хотіла б виконати вимогу плану дій, сексуальна орієнтація була б у законопроекті одразу…»

Через півтори роки мій прогноз практично справдився. 15 березня 2017 року парламентський комітет, готуючи проект кодексу до другого читання, узагалі вирішив вилучити з тексту перелік всіх «захищених» ознак, а не лише СОГІ. Цікаво, що основними «винуватцями» стали четверо членів коаліції «Європейська Україна».

Перехитрити Брюссель: місія неможлива

Невідомо, як би розвивались події, якби згадане рішення комітету не отримало розголосу. Уже 20 березня три українські ЛГБТ-організації звернулись зі спільною заявою до Єврокомісії та низки інших адресатів, в якій, зокрема, йшлося:

«Прийняття нового Трудового кодексу без переліку ознак… (і, зокрема, без включення СОГІ до цього переліку), буде обманом міжнародних партнерів України та відступом від її добровільних зобов’язань перед ЄС».

Реакція Брюсселя була швидкою і, наскільки мені відомо, доволі жорсткою. Вже через тиждень, 27 березня, президент, перший віце-спікер парламенту Ірина Геращенко, та віце-прем’єр з європейської інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе зробили заяви, в яких засудили «шкідливе» рішення Комітету. Треба нагадати, що події розгортались безпосередньо перед голосуванням Європарламенту щодо безвізу (яке згодом успішно пройшло 6 квітня), тому тема була надчутливою.

Очевидно, лише заяв перших осіб держави було замало, тому на 11 квітня було заплановане ще одне засідання Комітету під головуванням Людмили Денісової. Очікувалось, що Комітет повернеться до розгляду «антидискримінаційних» поправок, щоб «завершити гештальт» із Євросоюзом і виправити помилку, зроблену 15 березня.

Недискримінаційні норми – найменша проблема нового Трудового кодексу

30 березня у Комітеті відбувся круглий стіл «Проект Трудового кодексу України – шлях до демократизації трудових відносин чи спроба остаточного встановлення монополії роботодавця?».

Під час обговорення стало зрозуміло, що антидискримінаційні норми – не єдина, і далеко не найбільша проблема проекту Трудового кодексу. Виявилось, що не лише ЛГБТ-організації, але й практично всі профспілки, крім «офіційної» ФПУ не були запрошені до робочої групи з доопрацювання документа. Учасники круглого столу ухвалили резолюцію, в якій закликали «не виносити на друге читання проект Трудового кодексу (№ 1658, доопр.) як такий, що суперечить Конституції України, демонтує соціальну державу… та може призвести до значних соціальних потрясінь». В резолюції, власне, перелічені численні недоліки законопроекту.

Здається, вперше в історії України спільний документ підписали представники «лівих» і «правих» профспілок, церкви та ЛГБТ-організації.

Напередодні засідання Комітету 11 квітня вийшла також заява Робочої групи 5 «Соціально-трудова політика та соціальний діалог» Української національної платформи Форуму громадянського суспільства «Східного партнерства», в якій, зокрема, йдеться:

«Внаслідок закритого та непрозорого доопрацювання проекту у робочій групі, створеній профільним парламентським комітетом, недоліки проекту… не лише жодним чином не були усунені, але й доповнились новими проблемними пунктами, що істотно віддаляють Україну від стандартів ЄС у сфері трудового права…

[проект] не наближає Україну до виконання директив ЄС стосовно інформування найманих працівників про умови, що застосовуються до трудової угоди, представництва трудящих на підприємствах та з питань впровадження мінімальних стандартів у галузі промислової безпеки, зобов’язання імплементувати, які взяла на себе Україна в рамках Угоди про асоціацію. ...Робоча група 5 УНП ФГС СхП закликає… депутатів Верховної Ради України відхилити проект Трудового Кодексу як неприйнятний».

Свобода, рівність, глобальна солідарність?

11 квітня, перед початком засідання, біля будівлі Комітетів на Грушевського відбувся пікет проти нового Трудового кодексу, на якому знову зустрілись і «праві», і «ліві», і ЛГБТ-активісти. Пікет пройшов на диво спокійно: веселковий прапор «протримався» на ньому майже 40 хвилин, поки невідомий з пов’язкою «Правого сектора» не зірвав його. Відео про пікет можна переглянути тут.

Втім, найбільші пристрасті розгорілись не на пікеті, а на самому засіданні Комітету, де була присутня рекордна кількість запрошених. Відстоювати власні поправки, що повертали до проекту «правильний» перелік ознак, прийшла перший віце-спікер Ірина Геращенко. У своїй промові вона, зокрема, зацитувала 6-й звіт про прогрес України у виконанні Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ):

«Подальше законодавство в цій сфері, зокрема новий Трудовий кодекс, який чекає на прийняття в парламенті, повинні будуть гарантувати таку ж заборону…».

Пані Геращенко також цілком слушно зазначила, що Україні не вдасться «перехитрити» ЄС, оскільки в разі відступу від зобов’язань за ПДВЛ буде застосовано механізм призупинення безвізового режиму (якого, до речі не було у 2015 році, коли, припустімо, планувався і такий варіант).

Після цього, посилаючись на те, що пані Геращенко має йти, голова комітету Людмила Денісова швидко поставила поправки №56 та №57 на голосування. Зала вибухнула обуренням з усіх боків – хтось був проти цих поправок, хтось – проти порушення процедури чи проти того, що багато інших поправок комітетом не переглядались. Та, мабуть найголовніше, що об’єднувало всіх запрошених – жодному з них не дали можливості висловитись, донести свою позицію до комітету. Для чого тоді запрошували?

Очевидно, що засідання 11 квітня стало лише кульмінацією загалом непрозорого процесу роботи над проектом кодексу. За кілька хвилин Людмила Денісова заявила про закриття засідання; а наступного дня з’явилось повідомлення про те, що 11.04. комітет збирався знову, уже без запрошених, та ухвалив ще кілька рішень.

Якщо парламент і коаліція хочуть зберегти обличчя і уникнути ескалації суспільної напруги, проект Трудового кодексу (№1658, доопр.) слід відхилити. Відправляти його на повторне друге читання чи ж розробляти новий, можливо – під егідою уряду – вирішувати законодавцям. Головне – щоб процес роботи над документом був прозорим, демократичним та інклюзивним.

Бджоли проти меду?

Може виникнути запитання: чому ЛГБТ-активісти виступають проти ухвалення нового Трудового кодексу в запропонованій редакції, навіть з антидискримінаційними поправками?

Відповідь на це запитання є доволі простою:

1) Чинний КЗпП уже містить заборону дискримінації за різними ознаками, в тому числі – за СОГІ. Водночас, немає жодних гарантій, що навіть після такого «продавлювання» поправок, вони будуть підтримані залом. Власне, про це сказала і сама пані Денісова на засіданні 11 квітня. Коли дискусія вже «розігрівалась», автор цих рядків поставив питання руба: «Пані Денісова, а які гарантії, що це проголосує зал?» і почув у відповідь: «а ніяких гарантій!»...

Отже, в інтересах ЛГБТ-спільноти – «захищати» чинний кодекс, а не грати в лотерею з новим.

2) Ухвалення нового Трудового кодексу саме по собі не є вимогою Європейського союзу. Вимогою ЄС є захист від дискримінації, в тому числі, і за ознаками СОГІ в усіх подальших (після правок від листопада 2015 року) законодавчих актах у сфері праці й зайнятості. Отже, якщо новий Трудовий кодекс буде відхилений парламентом, це нічим не загрожує «безвізу». Відповідна норма зберігається в чинному КЗпП.

3) Український ЛГБТ-рух прагне бути суб’єктом, а не об’єктом суспільно-політичних процесів в країні. Солідарність із профспілковим рухом та іншими рухами за соціальну справедливість є «природнім станом» ЛГБТ-рухів у багатьох країнах, особливо – в ЄС.

Ми не бачимо жодного поступу в реалізації пунктів Плану дій з прав людини – 2020, які безпосередньо стосуються ЛГБТ-спільноти. Очевидно, що виконувати цей план немає жодної політичної волі. Буде дуже неправильно, якщо під обгорткою «вимог ЄС» та начебто дбаючи про ЛГБТ-спільноту (раптом!) український парламент ухвалить Трудовий кодекс, який значно погіршить становище робітників та профспілок.

Тому українські ЛГБТ-організації уже чітко заявили про свою позицію.

Деякі з них розкритикували процес роботи над документом і наголосили на необхідності повернути його в демократичне русло:

Гей форум України:

Проект Трудового кодексу в цілому МАЄ ВІДПОВІДАТИ ШИРОКИМ ЗАСАДАМ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ. Допоки в кодексі цього немає, ми не можемо підтримати його ухвалення в цілому...

...ДООПРАЦЮВАННЯ трудового законодавства ПОВИННЕ ТРИВАТИ НА ЗАСАДАХ ШИРОКОГО СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ДІАЛОГУ, в якому кожна зацікавлена сторона має змогу представити суб’єктам владних повноважень власне експертне бачення. (з офіційної сторінки організації в соцмережі Фейсбук).

Гей Альянс Україна:

«Возможно ли принимать столь важный для страны закон без широких общественных обсуждений в узком кругу заинтересованных лиц без представителей профсоюзных организаций, разных социальных групп, экспертов, юристов? Нет, невозможно. У меня есть большие опасения, что такой формат разработки нужен лишь для того, чтобы создать документ, который будет ничем не лучше старого. Иначе зачем такая таинственность?»

(Анна Леонова, исполнительный директор ВГО «Гей-Альянс Украина», «Почему новый Трудовой кодекс обвиняют в дискриминации»)

Деякі ж – окрім процесу – звернули увагу і на недоліки самого проекту:

Правозахисний ЛГБТ центр Центр «Наш світ»:

Проект Трудового кодексу, який наразі розглядається у Верховній Раді, є витвором колишнього міністра урядів Януковича, а зараз депутата Верховної Ради від Опозиційного блоку, М.Папієва. Цей проект цілком відповідає інтересам головних спонсорів Опозиційного блоку – великих фінансово-промислових груп – але, як і попередній проект ТК авторства М.Папієва, ігнорує інтереси найманих працівників, неприпустимо обмежує права профспілок і не відповідає сучасним європейським стандартам законодавства. (з офіційної сторінки організації в соцмережі Фейсбук).

ГО «Інстайт»:

«...ГО «Інсайт», будучи організацією, одним з напрямків діяльності якої є захист прав ЛГБТ спільноти, підтримує надання згоди профільним комітетом на внесення до проекту Трудового Кодексу широкого переліку ознак, за якими забороняється дискримінація, в тому числі – ознак СОГІ, але вважає, що ця згода являється нічим іншим, як вимушеною реакцією на суспільний резонанс та спробою відвернути увагу від інших репресивних положень Трудового Кодексу. Враховуючи викладене, вважаємо за недоцільне прийняття проекту Трудового Кодексу і вимагаємо від Верховної Ради України відхилити проект Трудового Кодексу в цілому, як неприйнятний та такий, що не відповідає, як Конституції України так і європейським нормам. (з офіційної сторінки організації в соцмережі Фейсбук).

ГО «КиївПрайд»:

«#КиївПрайд підтримує заяву РГ5 «Соціально-трудова політика та соціальний діалог»...

*Окремо хочемо наголосити, що ухвалення нового Трудового кодексу саме по собі не є вимогою Європейського союзу.

На нашу думку, запропонований проект містить настільки велику кількість недоліків, що виправити їх під час розгляду в залі буде неможливо.

Уряд має ініціювати розробку нового проекту кодексу та забезпечити прозорий, демократичних та інклюзивний процес роботи над документом». (з офіційної сторінки організації в соцмережі Фейсбук).

Зорян Кісь – правозахисник, ЛГБТ-активіст

У тексті збережено виділення, зроблені автором

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG