Доступність посилання

19 Серпень 2017, Київ 08:20

«Вугільна галузь стала жертвою олігархічної приватизації» – Олег Савицький


Робітники шахти «Холодна балка» в окупованій Макіївці, Донецька область, вересень 2016 року

Нещодавно вийшов друком звіт «Справжня ціна вугілля на Донбасі: погляд крізь призму прав людини». Презентації книжки у Києві, Краматорську, Торецьку та Сєвєродонецьку супроводжувалися дискусіями з приводу подальших дій щодо вуглевидобутку. З цієї нагоди ми вирішили поговорити з Олегом Савицьким, співавтором звіту, незалежним експертом з кліматичної та енергетичної політики

– Скажіть, як вплинули невдалі реформи на стан вугільної галузі на Донбасі?

– Вугілля – це вичерпний ресурс, використання якого принципово пов'язане зі значною шкодою для довкілля. Вугільний сектор залишився нереформований фактично з радянських часів. За вирішення цієї проблеми треба було братися ще 1976 року, коли відбувся пік вуглевидобутку. Оскільки на Донбасі шахти глибокі, з часом значно збільшився обсяг шахтних вод, які доводиться відкачувати. А це величезні обсяги і відповідні витрати електроенергії, які потім формують вартість вугілля. Ефективність видобутку падала все більше і більше, і вугілля Донбасу стало занадто дорогим.

– При цьому на державних шахтах не відбулося модернізації обладнання?

Вугільна галузь стала жертвою олігархічної приватизації. Замість цілісного реформування галузі, те, що можна було відкусити, відкусили, а те, що залишилося – нині просто як пухлина

– Так. А найкращі шахти, з найбільш сучасними технологіями, і з найбільшими запасами, приватизував ДТЕК ще в 2000-х.

Вугільна галузь стала жертвою олігархічної приватизації. Замість цілісного реформування галузі, те, що можна було відкусити, відкусили, а те, що залишилося – нині просто як пухлина.

– Що трапилося з галуззю після піку вуглевидобутку?

– У 1990-х, коли видобуток впав майже вдвічі, шахти почали масово закривати, і потрібно було переходити до чогось іншого. Із цим також пов'язане зростання злочинності на початку 1990-х, коли велика кількість шахтарів втратила роботу.

Легальних засобів до існування не було. На цьому ґрунті виріс сектор нелегального видобутку, адже люди просто почали заробляти тим, чим могли.

Одна із шахт
Одна із шахт

– Чи можна стверджувати, що цей чинник соціальної дестабілізації фактично став тригером війни?

– Так воно й відбулося. Шахтарі, які втратили роботу в кінці 1990-х – на початку 2000-х, залишили сам на сам із бідністю. Весь регіон, окрім хіба що великих міст, став депресивним. Люди або виїжджали кудись працювати за кордон, або були безробітними, або займалися якимось нелегальним бізнесом.

– А чи вугілля як ресурс не було однією з причин для збройного конфлікту?

Путін – це тільки спікер від імені цілої мережі людей, які змогли вуглеводневу економіку зав'язати на себе

– Вугілля, нафта і газ – це стовпи економіки ХХ століття. Це величезні ресурсні і фінансові потоки. Звісно, коли СРСР розпався, почалася боротьба за їх захоплення. І, зрештою, колишні працівники КДБ змогли підім’яти під себе в кінці 1990-х...

Путін – це тільки спікер від імені цілої мережі людей, які змогли вуглеводневу економіку зав'язати на себе.

Якщо дивитися більш широко, то й інші війни Росії також спровоковані боротьбою за енергоресурси. У Чечні – за нафтові родовища, в Абхазії – за легкодоступні поклади вугілля. В цілому ці війни були запрограмовані розпадом СРСР та кримінально-олігархічним переродженням колишніх республік.

Краєвиди Донбасу
Краєвиди Донбасу

– Чим загрожує безконтрольне закриття шахт по обидва боки лінії розмежування?

– Коли процес неконтрольований, то заражаються горизонти ґрунтових вод, з яких, наприклад, береться вода для побутового водопостачання. Коли шахти затоплюються, також відбувається зрушення в породі через гідродинамічні процеси. Вода – як мастило, вона фактично змінює властивості порід у надрах, що може підсилювати руйнівну дію землетрусів. Проте найбільш гостра загроза – це підтоплення об'єктів інфраструктури. Наприклад, якщо підтоплюється старий водогін, який має пробоїни, то в питну воду звідти потрапляють забрудники. Це може призвести до трагічних наслідків, як у Суходільську, де 2003 року підтоплення водогону спровокувало епідемію гепатиту.

– Як на й без того непросту ситуацію вплинула війна?

– Війна спричинила остаточний занепад галузі. Багато шахт на неконтрольованих територіях були затоплені, будь-які екологічні заходи – проекти рекультивації териконів чи очистки шахтних вод, які й до війни проходили мляво і з корупційною складовою, – після початку війни фактично припинилися. Сектор поринув у хаотичний розпад. На жаль, даних про зміни в навколишньому середовищі тимчасово окупованих територій немає, тому що ніхто не проводив дослідження з об'єктивних причин. Це питання, яке вимагає уваги, в тому числі міжнародних організацій.

Вугілля Донбасу
Вугілля Донбасу

– Чи впливає на довкілля незаконний видобуток вугілля з копанок на тимчасово окупованій території?

– Якщо взяти до уваги нинішні масштаби – то це має нищівний вплив у плані порушення ґрунтового покрову. І під'їзні шляхи до цих копанок, і самі копанки використовують нетривалий час, а потім поряд копають ще одну і так далі. Значні території зазнають руйнації. Якщо це поле – воно стає забрудненою територією, непридатною для сільського господарства чи лісництва.

– Які є шляхи, щоб зменшити забруднення води, повітря, ґрунтів – та в ідеалі зупинити?

Україна має лише один шлях виходу і з екологічної, і з політичної кризи – це будувати енергонезалежність, зменшувати залежність від викопного палива

– Якщо подивитися статистику імпорту вугілля за перший квартал цього року, то 90% постачання – це з Росії. Тепер, коли діє блокада тимчасово окупованих територій, ми фактично закуповуємо те саме вугілля, але вже в Росії.

Україна має лише один шлях виходу і з екологічної, і з політичної кризи – це будувати енергонезалежність, зменшувати залежність від викопного палива, від постачання енергоресурсів, значну частину яких контролює Росія.

Альтернативні джерела енергії – сонячні колектори
Альтернативні джерела енергії – сонячні колектори

– А як Ви бачите цей процес?

– Це процес тривалий, який потребує зміни державної політики. В енергетиці досі панує радянська парадигма, яка не має нічого спільного зі сталим розвитком. Складність в тому, що це має бути низовий рух спрямований на підвищення енергоефективності, це місцеві ініціативи, починаючи від ОСББ, об'єднань, кооперативів…

Україні потрібно розвивати енергетику демократично. Щоб нова інфраструктура будувалася не в інтересах окремих фінансово-промислових груп або олігархів, а в інтересах людей

Україні потрібно розвивати енергетику демократично. Щоб нова інфраструктура будувалася не в інтересах окремих фінансово-промислових груп або олігархів, а в інтересах людей. Щоб це відбувалося, це мають рухати самі люди.

Ідея створення індустріальних парків на основі старої інфраструктури, в тому числі майданчиків колишніх шахт, – чудова і цілком реальна за умов стабільності, якої немає. Ніхто не буде створювати підприємство у місті, яке можуть захопити бойовики.

Вітряки
Вітряки

– Чи можна зробити так, щоб люди на тимчасово окупованих територіях дивилися на звільнений Донбас у якійсь близькій перспективі і думали, що тут все-таки краще?

– Якщо була б послідовна стратегічна позиція держави, економічний розвиток територій, створювалися нові робочі місця і була б більш жвава діяльність, то туди б просто люди почали виїжджати, і вже сепаратистам довелося б будувати стіну. Це показав досвід тієї ж Західної Німеччини, яка довела, що її модель суспільного ладу є більш ефективною. Це призвело до падіння Берлінської стіни і колапсу комуністичного ладу в Східній Німеччині взагалі.

– Скільки часу потрібно для реструктуризації вугільної галузі?

– Можна сказати, що в середньому згортання видобутку вугілля в регіоні триває близько 60 років. Якщо подивитися на Англію, там пік видобутку відбувся в кінці 1920-х років, і у 1980-х вони практично згорнули вугільну промисловість. У Німеччині це був 1957 рік, і остання шахта закривається цього року. Тобто 60 років – від піку до остаточного згортання, це таке емпіричне спостереження. Та оскільки ми, на відміну від згаданих країн, перебуваємо в стані війни, то маємо мотивацію робити це швидше. Важливо розуміти, що вирішення проблем вугільної галузі – це питання часу і послідовної дієвої стратегії. В умовах, коли в держави стратегії немає, то це мають бути місцеві ініціативи. Хоча б на рівні районів, окремих міст, щоб не чекати цього бачення згори.

  • 16x9 Image

    Аліна Боднар

    Менеджер з комунікацій ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив». Займається темою порушень прав людини, скоєних під час збройного конфлікту на Донбасі. Досліджує, зокрема, ситуацію із незаконними місцями несвободи, гендерним насильством у зоні конфлікту, залученням неповнолітніх до збройних формувань.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG