Доступність посилання

26 Вересень 2017, Київ 04:08

Урок канцлера Гельмута Коля для України. Історичний шанс


Саміт «Групи восьми». Президент України Леонід Кучма (праворуч) і канцлер ФРН Гельмут Коль перед початком засідання з питань ядерної безпеки. Москва, 20 квітня 1996 року

(Рубрика «Точка зору»)

Колишній федеральний канцлер Гельмут Коль – суперечливий політик. Навіть зараз, в момент прощання, згадують не тільки про його безперечні заслуги, але і про темні сторони особистості. Про надмірну самовпевненість, яка призвела до поразки ХДС після довгих років правління – партію відновлювала і повертала до влади вже Ангела Меркель. Про «чорні каси» партії, які знищили його кар’єру. Про складні стосунки із соратниками.

Гельмут Коль і Ангела Меркель. Берлін, 27 вересня 2000 року
Гельмут Коль і Ангела Меркель. Берлін, 27 вересня 2000 року

Але завтра про все це забудуть, а ось місце в історії «канцлера німецької єдності» залишиться.

Те, що Коль виявився першим канцлером об’єднаної Німеччини, можна вважати простим везінням – зараз це виглядає саме так. Адже якби не розвалився Радянський Союз, якби у керівників «імперії зла» не зникли б можливості для фінансування соціалістичного табору, то НДР могла існувати ще дуже довго. Так, звичайно, ситуація розвивалася на користь Коля.

Але супротивники об’єднання країни були не тільки в Москві. Вони були в Парижі. Вони були в Лондоні. Президент Франції Франсуа Міттеран і прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер боялися об’єднання Німеччини більше, ніж президент СРСР Михайло Горбачов. Тому що вони розуміли – з такою Німеччиною Європа стане зовсім іншою, Світ стане зовсім іншим. Колю довелося проявити чудеса дипломатичного мистецтва, щоб переконати своїх європейських союзників не боятися об’єднаної Німеччини. Але і це було ще не все. Москва хотіла, щоб об’єднана Німеччина стала нейтральною країною, щоб ФРН вийшла з НАТО, а НДР – із Варшавського договору. Це фактично знищувало саму архітектуру євроатлантичної безпеки. І Колю вдалося відстояти НАТО і роль Німеччини в альянсі. Радянські солдати пішли, а НАТО не тільки залишилося, але і стало просуватися далі на схід. І в цьому майбутньому посиленні і розширенні альянсу демократій – велика заслуга «канцлера єдності».

Як і в оформленні єдиної Європи, для якої нова Німеччина стала не загрозою, а гарантією розвитку. Заради цієї єдності Коль не побоявся відмовитися від головної економічної гордості післявоєнної ФРН – знаменитої німецької марки. І ця відмова дозволила створити зовсім іншу Європу – Європу рівних можливостей. Так, Євросоюз зараз переживає кризу. Але суть об’єднання залишається незмінною, вона базується на принципах, які підтвердив Коль і які належить захистити лідерам у Берліні, Парижі та інших європейських столицях. По суті, Коль вибудував той світ, той континент, в якому є шанси і для нас. Без об’єднаної і толерантної Німеччини цей континент після краху СРСР став би континентом розбрату, а не спільних цінностей.

Історичний шанс для України

Але найголовніше – все ж в уроці Коля. Важливо не просто бути «щасливчиком», важливо вміти скористатися шансом. Коль скористався крахом СРСР, щоб об’єднати Німеччину і перетворити її в одну з провідних країн сучасного світу. Росія Путіна наближається до ситуації Радянського Союзу Горбачова.

І українському керівництву важливо не втратити цей шанс, скористатися ним повною мірою. Потрібно не просто об’єднати країну, але і перетворити її на одну з провідних держав континенту, «Німеччину Східної Європи», новий важливий центр, який буде залучати і наших сусідів в центрі континенту, і наших сусідів на сході. В майбутньому Київ може стати маяком і для Мінська, і для Тбілісі, і для Братислави, і навіть для Варшави.

Але це тільки в тому випадку, якщо Україна піде дорогою Гельмута Коля і зрозуміє, що історичний шанс – це всього лише початок великої роботи.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG