Доступність посилання

21 Листопад 2017, Київ 13:14

Пям’ятник Леніну у Сіетлі: чому американці романтизують диктатора


У Києві пам’ятник Леніну повалили учасники Євромайдану, 8 грудня 2013 року

Фремонт – богемний район Сіетла. Тут живуть митці і гіпстери, вулиці всіяні маленькими кав’ярнями і крамничками. А на кожному розі – чудернацький пам’ятник: вказівник центру Всесвіту, ракета часів Холодної війни і нарешті – Ленін.

Українець Роман живе неподалік цього єдиного у США громадського пам’ятника батькові комунізму.

«Я особисто думаю, що він тут не має стояти, тому що я українець. Були протести, руки (пам’ятника) пофарбовані у червону фарбу. Багато людей проти цього, але більшості людей байдуже», – зазначає Роман Булан, житель Сіетла.

До Сіетла Леніна на початку 90-х привіз історик-ентузіаст Люіс Карпентер. Американець купив пам’ятник у Словаччині за 12 тисяч доларів, ще 40 тисяч довелося заплатити за перевезення. Грошей бракувало, і Карпентер заклав будинок під заставу у банку, а через кілька місяців – загинув в автокатастрофі. Ленін і борг залишилися родині, через певний час їм вдалося домовитися із владою Фремонта виставити Леніна на люди і на продаж. Спершу за 250 тисяч доларів, а нині, зі знижкою – за 150.

Місцевий художник Дональд запевняє – купив би, але фінанси не дозволяють.

«Це витвір мистецтва. Якби я дивився на нього з політичної точки зору, то він видавався б мені негативним і навіть обурливим. Але для мене саме цей пам’ятник не політичний. Якби я був багатієм – придбав би його і поставив в інше місце, якщо тут він небажаний. Я здивований, що про нього не дбають краще», – каже художник.

Місцеві ставляться до Леніна своєрідно – батька комунізму прикрашають на Різдво, вбирають до гей-параду. І сприймають радше як іще одне фремонтське дивацтво.

«Нормально, що він тут стоїть. Може люди точно і не знають, що це, але це така цікавинка», – дільтися враженнями чоловік і фотографується біля пам’ятника.

Поряд із пам’ятником – стенд з інформацією. Про злочини комунізму тут згадують обтічно. Але зазначають: добре це чи погано, але пам’ятник Леніну породжує діалог.

«Я думаю, це дуже важливий урок історії. Люди, які тут проходять, можуть захотіти дізнатися більше про нього і комунізм», – каже туристка зі штату Коннектикут Емма.

Батько Емми, Стів, додає: у Сполучених Штатах є місце для висловлення різних поглядів, хоча врешті погоджується: є винятки.

«Це жахливе минуле, але це витвір мистецтва, і він може бути інтерпретований різним чином. Ми приймаємо різне мистецтво. Я не прикрашаю його, я не поважаю, але це мистецтво», – зазначає Стів.

– А якби це був Сталін?
– Так, ми можемо продовжувати: а якби це був Гітлер?
– Як би Ви тоді почувалися?
– Не добре.

Це такі собі подвійні стандарти, каже Меріон Сміт, директор Фонду пам’яті жертв комунізму. Злочини радянської влади менш знані, ніж нацистської Німеччини.

«Мені здається, що жителі Сіетла мають розглядати цей пам’ятник так само, як би вони розглядали пам’ятник Гітлеру. Безумовно, жодне місто у Сполучених Штатах не подумає, що це прийнятно: поставити пам’ятник Гітлеру, тому що він виступав за тоталітарну ідеологію, яка спричинила смерті мільйонів людей. Але точно те саме можна сказати і про Володимира Леніна», – зауважив Меріон Сміт.

«Ідея комунізму загалом непогана, – каже Енн із Техасу, яка вивчала філософію в університеті. Втім, про наслідки цих ідей жінка багато не знає. – Я не знаю про історію Леніна як кривавого лідера, і що саме він мусив зробити, аби досягти своїх філософських цілей. Я впевнена, що багато крові пролилося – бачите ту криваву руку? Я просто думаю, що це цікаво, що в Америці існує такий пам’ятник, це показує. Наскільки Сіетл прогресивний».

Втім, Меріон Сміт переконаний: це демонструє дещо інше – трагічну прогалину в американській освіті.

«У програмі шкільної та університетської освіти злочини комуністичних режимів не викладаються, про них не знають. І дуже часто ідеї марксизму представляються як високі ідеали справедливості, без дослідження того, як ті ідеї втілювалися у життя, чи працювали вони щоразу. З якоїсь причини серед багатьох університетських професорів і викладачів прийнято відділяти ідеї марксизму від наслідків», – наголошує директор Фонду пам’яті жертв комунізму.

Ім’я Леніна монетизують місцеві бізнеси. Так, граючи на співзвучності слів, кав’ярня за спиною пам’ятника пропонує відвідувачам скуштувати особливий десерт: так званий «Lenni scoop» – додаткову мінікульку морозива зверху звичайної порції.

«Я гадаю, що правильний смак для нього лимонний, кислий», – каже продавець у кав’ярні.

Монетизація чи романтизація імен диктаторів однаково небезпечна, стверджує Меріон Сміт, бо відокремлюючи філософські ідеї від кривавих наслідків, а імена лідерів – від злочинів, які чинилися за їхнього правління, люди спотворюють історію. А виграють зрештою сучасні авторитарні лідери. Нині це, зокрема, Володимир Путін.

«У наш час Москва використовує неправдиву історію як елемент державної пропаганди як всередині Росії, так і за її межами. Коли люди не знають історії Радянського союзу, вони дивляться на те, що відбувається в Україні та Росії і не мають базованих на історичних фактах знань. І вони дуже вразливі до пропаганди. І звісно ж, вони не можуть зрозуміти, що та сама боротьба, яка тривала у Європі десятиліттями проти комунізму, у певному сенсі розгоратється і нині, тепер уже проти комуністичного спадку», – застерігає директор Фонду пам’яті жертв комунізму Меріон Сміт.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG