Нобелівську премію з літератури цього року отримав британський письменник японського походження Кадзуо Ісіґуро. Оголошуючи про своє рішення у четвер, 5 жовтня, Нобелівський комітет особливо відзначив його найновішу книжку «Похований велетень», де письменник вивчає, «як пам’ять відноситься до забуття, історія до теперішнього і фантазія до реальності».
Кадзуо Ісіґуро 62 роки. Він народився в Японії, у Нагасакі, у родині океанографа. Коли Кадзуо було п’ять років, родина Ісіґуро емігрувала до Британії, до міста Гілфорда, що у графстві Суррей, де його батько почав проводити дослідження у Національному інституті океанографії.
Закінчивши курс красного письменства в Університеті Східної Англії, він видав свій перший роман, який був і його дипломною роботою, «Там, де в димці пагорби», що опрацьовує питання пам’яті його країни походження. В романі Ецуко, вдову із Японії, що живе в Англії, після самогубства її дочки, переслідують спогади про ядерне зруйнування та відродження Нагасакі. Вже після перший публікацій, про Ісіґуро заговорили як про «одного з найкращих молодих британських письменників».
Наприкінці 1980-х Ісіґуро отримує Букерівську премію за роман «Залишок дня». Інші його тексти також номінувалися на Букерівську премію. Повість «Не відпускай мене» була екранізована у 2005 році, а минулого року у «Видавництві Старого Лева» вийшов її український переклад, зроблений письменницею Софією Андрухович.
світ перебуває в невизначеному моменті, і я сподіваюсь, що всі Нобелівські премії стануть силою для позитивного в світіКадзуо Ісіґуро
Дізнавшись про те, що він став цьогорічним нобелівським лауреатом, Кадзуо Ісіґуро заявив, що це був для нього «приголомшливий комплімент».
«Це вкрай приємне: світ перебуває в невизначеному моменті, і я сподіваюсь, що всі Нобелівські премії стануть силою для позитивного в світі. Я глибоко зворушений, якщо зможу в якийсь спосіб сприяти певній позитивній атмосфері в дуже невизначений час», – сказав романіст.
Шведська академія відзначила його як письменника, «який у романах великої емоційної сили розкрив прірву під нашим ілюзорним почуттям зв’язку зі світом».
