Чехія робить спроби врегулювати міграцію робітників, використати її максимально, щоб заповнити прогалини на своєму ринку праці й не створювати соціальної напруженості в країні, де до міграції є негативне ставлення. Де є баланс між інтересами держави, бізнесу, найманих працівників з-за кордону та інтересами країни-донора, яка втрачає своїх робітників? Про це говоримо з фахівцем з питань міграції Чеського інституту соціології Яною Леонтієвою.
– Чи можна говорити, що чеська держава усвідомила, що процес міграції з України робітників не зупиниться і потрібно просто поставити його в якесь цивілізоване русло?
– Це усвідомлення вже було тривалий час, на різних рівнях – це не є нова річ. Але добрим є те, що розвиток зараз досить значний і насправді є інтеграційні центри, особливо в Празі, в столиці Чехії, де є дуже багато мігрантів, у тому числі з України.
Взагалі усвідомлення того, що Чехія очевидно не обійдеться, принаймні на сьогодні, без робочої сили з-закордону. Рішення прийшло ще десяток років тому. Але все це кардинально змінилося, коли в Чехії внаслідок економічної кризи дещо збільшився рівень безробіття.
Для українців відкриваються спеціальні проекти, які не тільки спрямовані на те, щоб до цієї країни була полегшена процедура приїзду висококваліфікованих мігрантів, але й мігрантів, які працюють на середнього рівня кваліфікаціях
На сьогодні офіційно рівень безробіття найнижчий у Європі, і тому лобі підприємців і фірм, які насправді потребують робочих з закордону, більш відчутне, і це дістається і до політичного дискурсу. Для українців відкриваються спеціальні проекти, які не тільки спрямовані на те, щоб до цієї країни була полегшена процедура приїзду висококваліфікованих мігрантів, але й мігрантів, які працюють на середнього рівня кваліфікаціях, на мануальних роботах у тому числі. Тобто це професії, в яких бракує робочих рук.
– Українці продовжують шукати роботу через так званих «клієнтів» – тобто посередників, які оперують у напівлегальний, а часто й нелегальний спосіб. Чим це продиктовано?
Посередники надають широкий спектр послуг: вони можуть організувати і житло, і документи, потрібні для цього, звісно, і саму роботу
– Міграція як така – це явище, яке пов’язане з соціальними контактами. Коли людина приїжджає в іншу країну, якщо вона не знає мови, якщо вона не орієнтується в суспільстві, то вона звертається до когось, хто вже цей досвід і ці знання має. Часто це виявляються посередники, які надають широкий спектр послуг, тобто вони можуть організувати і житло, і документи, потрібні для цього, звісно, і саму роботу.
Робоча сила за кордоном часто використовується в професіях, де потрібна велика гнучкість і де не є великі зарплати. Тобто люди, які організовують працевлаштування, в тому числі українців і взагалі мігрантів, що працюють у секторах з мануальною працею, спеціалізуються на певні професії, де потрібні саме такі працівники.
– Ми знаємо про те, що люди будуть продовжувати виїжджати, поки зарплати будуть сильно відрізнятися від українських. Що може зробити Україна як держава, чиї громадяни виїжджають, і як держава, яка продовжує залишатися відповідальною за цих громадян?
Після повернення в регіон, де є великий рівень безробіття, де неможливо знайти або роботу за фахом, або роботу за відповідну платню, ймовірність повторної міграції у таких людей значно вища
– Саме явище міграції не зупинити, але, крім того, що треба, звичайно, здійснювати відповідні реформи, треба піднімати економіку, Україна може допомагати тим мігрантам, які вирішують все ж таки повернутися в Україну. Адже дослідження показують, що міграція часто не є одноразовим явищем.Часто люди повертаються і все ж таки пробують влаштувати своє життя після повернення. Однак після повернення в регіон, де є великий рівень безробіття, де неможливо знайти або роботу за фахом, або роботу за відповідну платню, ймовірність повторної міграції у таких людей значно вища.
Якщо будуть проекти, які будуть підтримувати таких людей. Це може певною мірою сприяти поверненню якоїсь частини трудових мігрантів
Одне з можливих рішень, як це подолати, – це розвивати так звані реінтеграційні проекти. Тобто проекти, які спрямовані на краще залучення тих людей, які повернулися з-за кордону. І тут часто говорять дослідники навіть є такий термін: «соціальні ремітенції». Це гроші, які надсилаються заробітчанами з-за кордону своїй родині для того, щоб їх якимось чином фінансово підтримувати. Але соціальні ремітенції – це вже не грошові, але це вже навички, і це вже те ноухау, яке мігранти можуть до певного регіону принести. Це певні інвестиції. Якщо будуть проекти, які будуть підтримувати таких людей, не всі, звісно, мають цю відвагу повернутися, особливо в регіони, де є перспективи значно гірші, ніж закордоном або в столиці чи в великих містах, – це може певною мірою сприяти поверненню якоїсь частини трудових мігрантів.
У нас велика недовіра до інституцій, і дуже часто люди, які не мають достатньо знань, не мають достатньо контактів, не мають достатньо інформації, на жаль, потрапляють до рук посередників, які часто порушують права цих працівників
Але тут треба не забувати, що міграція як явище не нове, і ефективної політики, як його зупинити, ще ніхто не придумав. Очевидно, ще тривалий час і масово українці будуть їздити за кордон на заробітки. І якщо економічний розвиток у країні не буде таким, що буде уможливлювати широкій частині населення в певних професіях знайти відповідну роботу за відповідну платню, то ці люди будуть шукати кращого життя.
І тут уже Україна може принаймні робити те, що підписом двосторонніх угод, тим, що буде посилювати свої консульські послуги, принаймні допомагати тим мігрантам, які за кордоном і права яких недостатньо захищені. І тут Україна, в тому числі в Чехії, може, звісно, робити більше. Тому що в нас велика недовіра до інституцій, і дуже часто люди, які не мають достатньо знань, не мають достатньо контактів, не мають достатньо інформації, на жаль, потрапляють до рук посередників, які часто порушують права цих працівників, коли, наприклад, платять неадекватну зарплату або затримують зарплату і так далі.
