«Вибори» керівників угруповань «ЛНР»-«ДНР», які анонсували на листопаді 2018-го, навряд чи відбудуться, констатує «Український тиждень». Від початку серпня офіційні ресурси бойовиків у Донецьку та Луганську публікують повідомлення про те, що їх проведення цього року недоцільне й терміни перебування Пасічника та Захарченка на своїх посадах треба продовжити. Відтак, навіть ту бутафорію, яку в ОРДіЛО називають «виборами», вирішили скасувати. Звісно, для України внутрішня метушня в структурах незаконних збройних формувань великого значення не має, зазначає тижневик. Кого Кремль поставить номінально керувати захопленими районами Донбасу, не принципово. Але для самих «деенерівців» «вибори» ватажка – важлива й значуща подія. За час існування ОРДіЛО в середовищі сепаратистів сформувалися свої угруповання, які відкрито чи приховано ворогують одне з одним, борються за контроль над захопленою територією та фінансовими потоками. Деякі з них покладали на «вибори» певні сподівання. Вірили, що російські куратори дозволять в ОРДіЛО хоча б мінімальну політичну конкуренцію між лояльними до Росії польовими командирами. У Донецьку марно сподівалися, що росіяни втомилися від знахабнілої зграї Захарченка, яка, як пише тижневик, тільки те й робить, що віджимає чужу власність та вішає одне на одного бутафорські ордени, і збираються її поміняти. Схоже, куратори в Кремлі вирішили, що краще буде проводити в окупованому Донбасі той самий «курс на стабільність», що й у Росії. Щоб народ даремно не баламутити. Тижневик наголошує, що людям у «ЛДНР» вкотре вказали на їхнє місце, давши зрозуміти, що народ там нічого не вирішує і ні на що не впливає. А події розвиватимуться так, як вважатимуть за потрібне дядьки в Кремлі.
«Відпустки державного значення» – тема випуску «Українського тижня». Видання досліджує – де, як, за які кошти відпочивають можновладці і чому українське суспільство цим так переймається. Дописувач видання журналіст Юрій Макаров переконує, що в певного контингенту сам факт чужого споживання, якість якого трохи вища за виживання, викликає не просто роздратування, не просто агресію, а поведінковий рефлекс «узяти все й поділити». Стихійний соціалізм у його найтупішій іпостасі, коли предметом інтересу є не виробництво, а споживання, – не лише чистий радянський спадок, це стан мізків, притаманний, вочевидь, певній стабільній частці популяції. Практично для всіх українців, які не пробилися на горішні рівні харчового ланцюжка, поняття «витратив» і «вкрав» практично тотожні, а поняття «заробив» не існує як такого, і це реальна, ніяк не вигадана, соціальна драма, стверджує автор статті. Бо ненависть до заможності й заможних має своїм зворотнім боком небажання заробляти. Якщо офіційний (!) доларовий мільярдер при владі їде на два тижні на острів Тенерифе, киньте заглядати йому під білизну: це заняття гідне погано вихованих лакеїв, наголошує дописувач. Не треба плутати принциповість із поганим характером і прогалинами у вихованні. Інакше заможної країни українцям не побачити, як своїх вух. Публікація називається:«Під білизною мільярдера».
В інших статтях «Український тиждень» розповідає, де та як проводили відпустки президенти України, як відпочивають лідери західних демократій, а також авторитарні лідери.
Тижневик «Новое время» інформує, що Верховна Рада та уряд щедро виділяють з держбюджету величезні дотації та іншу допомогу найбільшим агрокомпаніям країни, що належать мультимільйонерам Юрію Косюку, Олегу Бахматюку, Андрію Веревському та Віталію Хомутиннику. За весь минулий рік бюджет, за даними Мінагрополітики, виділив на допомогу аграріям 4 мільярди гривень. Із них структури Косюка і Бахматюка, за інформацією тижневика, отримали трохи більше від половини – 58%. Видання наголошує, що прем'єр Володимир Гройсман обіцяв підтримку аграрній галузі, яка формує майже шосту частину всієї виробленої в країні продукції, а відтак вимагає допомоги від держави. Щоправда, наголошувалось, що уряд допомагатиме насамперед дрібним і середнім фермерам, але в підсумку «милиці» від держави отримують гіганти галузі, які й без того почуваються добре. Причина – наявність, у тому числі й у Верховній Раді, лобістів інтересів аграрних холдингів. Докладніше про них можна прочитати в матеріалі «Мільярди для царів полів».
У шпигунських іграх Москва використовує не тільки нові технології, але й безвідмовні старі: видобути секретну інформацію всіма можливими способами на Захід відправляються сотні російських шпигунок привабливої зовнішності з величезною купою грошей. Головним завданням роботи російських спецслужб експерти тижневика «Новое время» називають вплив на вибори і підрив демократії у країнах Заходу. Вони визнають: масштаб діяльності симпатичних шпигунок вражає. Нещодавні випадки розкриття російського шпіонажу як у США, так і в Європі, вказують на енергійні й широкі розвідувальні зусилля, на які виділяються серйозні ресурси й персонал. Конкретніше про це йдеться в статті «Російська любов».
Одна з основних причин поганої якості доріг в Україні – проїзд перевантажених автомобілів, стверджує «Дзеркало тижня». Допустиму вагу в 40 тонн деякі перевізники перевищують у два, а то й у три рази. Пік порушень припадає на найспекотніші місяці року – жнива. Тиждень тому спроба зважити фури із зерном у Миколаївській області закінчилася масовою бійкою водіїв і фермерів зі співробітниками «Укртрансбезпеки». Видання наголошує, що роками спроби налагодити ваговий контроль на дорогах наражаються на жорсткий опір як безпосередньо перевізників, так і аграрних лобістів у високих кабінетах. Про те, чи зможе вирішити проблему автоматична система вагового контролю, пише автор статті «Дорогі жнива».
А в публікацї «Занурення в сірість» «Дзеркало тижня» наголошує, що частка тіньових продажів дизеля в Україні вже досягла 20%, а газу (як палива для авто) – і взагалі до 50%.Тижневик зазначає, що тема нелегальної торгівлі залишається однією з найактуальніших для ринку нафтопродуктів. Останнім часом популяція «підпарканних» заправок почала зростати. Галузева асоціація б'є на сполох – продажі палива повз касу в масштабі країни набувають загрозливих розмірів, забираючи з бюджету кругленькі суми.
