Сьогодні ієрархи РПЦ пішли на відвертий розкол у світовому православ’ї задля того, щоб або вивищитися над усім світовим православ’ям і підпорядкувати його собі, або хоча б повідкушувати великі шматки і цим створити зону російського беззастережного геополітичного і церковного впливу. А ще, за інформацією дописувачів газети «День», ієрархи РПЦ здійснюють нині шалений тиск на Єрусалимського патріарха, щоб він приєднався до розриву євхаристійного спілкування зі Вселенським патріархатом, що включало б, зокрема й відмову в наданні благодатного вогню тощо. Навзамін РПЦ пропонує організувати визнання Єрусалимського патріарха «старшим за честю» та «першим серед рівних» у світовому православ’ї замість Вселенського патріарха, зібравши «свій» Всеправославний собор на базі слухняних церков. Автори статті стверджують, що РПЦ практично завжди була на боці влади. Зважаючи на те що ХХІ століття вже стало добою новітніх релігійних війн, тепер з'явився ще й такий собі «православний Талібан». Нині РПЦ фактично оголосила війну не лише Україні, а й світовому православ’ю, наголошують автори. Але чи підуть на Донбас «істинно православні бригади» та чи знову вийдуть із храмів РПЦ в Україні підрозділи «зелених чоловічків»? В будь-якому разі не варто легковажити, наголошують автори статті. Адже українці на кількох останніх хресних ходах у Києві бачили, як десятки молодих здорових монахів російської церкви крокують стройовим кроком, у ногу. Виходить, що вміння марширувати – чернецька чеснота, якщо йдеться про РПЦ. І благословення бойовиків, освячення їхньої зброї та прапорів, надання території храмів військам вторгнення тощо навряд чи випадкові для РПЦ, переконані автори статті Сергій Грабовський та Ігор Лосєв. Заголовок матеріалу – «Типова імперіалістична політика», або «Сталінський патріархат» розпочав «істинно православний газават»?»
Газета «Голос України» коментує рішення уряду з 1 листопада цього року збільшити ціну на газ для населення на 23%. Це вимушений крок, щоб Україна могла далі розвиватися, наголошують експерти видання. Адже у 2006–2013 роках були взяті мільярдні доларові кредити, які не були тодішньою владою спрямовані на розвиток економіки, ці кошти розтринькувалися і проїдалися. Безвідповідальність тодішніх чиновників зробила сьогодні заручниками простих українців. А тепер прийшов час повертати борги, зазначає видання. У наступні п'ять років Україна має віддати більш як 30 мільярдів доларів. Оскільки сьогодні питання ціни на газ для населення є одним із ключових для відновлення фінансування з боку МВФ, думки експертів газети щодо проблеми розділилися. Одні бачать у цьому прямий удар по гаманцях українців, інші ж висловлюють оптимізм. «Чудова новина, – переконує інвестиційний банкір Сергій Фурса, – вона означає, що переговори з МВФ фактично завершені». Це відкриває можливість для виходу на зовнішні ринки, у перспективі (після отримання траншу) забезпечить отримання довгих і дешевих кредитів від Світового банку та ЄС. Це дасть змогу без істотних ризиків пройти зиму і увійти в період передвиборчої політичної турбулентності. А от народний депутат Оксана Продан каже, що підвищення ціни на газ не має економічних підстав. Замість подорожчання, уряд мав би створити умови для роботи конкурентного ринку газу.
Уряд розуміє непопулярність рішення підвищення ціни на газ, але обирає найменше зло. Краще підвищити ціни, ніж допустити обвал гривні, зазначає експерт «Газети по-українськи». Без позики МВФ фінансову систему України чекає обвал. Країні потрібно врешті вийти на самозабезпечення газом. Треба інвестувати в розвиток газовидобування. І коли років за три Україна вийде на самозабезпечення, ціни на газ почнуть падати. Однак про це ніхто не говорить. Мабуть, тому, що перед виборами всі хочуть виглядати красиво, зазначає нафтогазовий експерт Михайло Гончар.
Президент США Дональд Трамп днями оголосив про намір вивести свою країну з Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, підписаного генсеком ЦК КПРС Михайлом Горбачовим і президентом США Рональдом Рейганом 1987 року. Про те, якими можуть бути наслідки цього рішення для України, аналізує дописувач газети «День». Він вважає, що треба передбачувати найгірші сценарії з боку Росії і готуватися реагувати на будь-які з них. Експерти вже понад рік говорять про те, що в Росії є всі можливості оперативного перекидання в Крим тактичної ядерної зброї та використання носіїв для потужних ядерних зарядів через авіацію, зокрема літаки Су-24М. У такий спосіб Росія створила умови, коли мілітаризацією Криму та створенням там воєнної бази передусім погрожує західному світу. Тож є величезний ризик, що Україна може використовуватися Росією, як і раніше, у вигляді полігону для демонстрації сили західному світу. Видання стверджує, що тривалий час Україна буде жити в умовах таких ризиків і їй необхідно рухатися в напрямку розбудови власної воєнної компоненти, в тому числі за рахунок створення умов союзництва зі США. Йдеться про будівництво військових баз. Також вихід у стратегічному сенсі для України може полягати в тому, щоб надати частину своєї території для воєнної бази США, з тим, щоб вони тут розмістили свої контингенти та сучасні системи, які б могли захистити Україну, зазначає видання.
«Запас міцності», що існував у радянського ВПК, тепер всюди вичерпався, стверджує газета «День». І це стосується не лише обладнання, а й передусім людей. Кваліфіковані працівники або вийшли на пенсію, або, через низьку зарплату в оборонці в 90-і роки, пішли в інші сфери діяльності. Гідної зміни їм так і не знайшлося. Швидко розв’язати цю проблему російському ВПК не вдасться, зазначає видання. Можна, звісно, піти традиційним радянським шляхом нарощування озброєнь у розрахунку, що їхнє кількісне збільшення компенсує спад якості і в разі військового конфлікту достатня кількість російських ракет все одно злетить і вразить цілі на території супротивника. Така відповідь неначе напрошується в світлі гонки озброєнь, яка загрожує зробити новий виток у зв’язку з оголошенням президента Дональда Трампа про намір США вийти з договору про ліквідацію ракет середньої дальності. Проте такий екстенсивний шлях кількісного зростання ВПК без якісних змін на краще нагадує журналістам глухий кут. В умовах гострого браку кваліфікованого персоналу додаткові ракети, танки та інші види озброєнь проектуватимуть і виготовлятимуть ще менш кваліфіковані кадри, ніж сьогодні, що призведе до зростання частки виготовлення бракованої продукції і збільшення питомої кількості катастроф. На цьому наголошується в публікації «Амбіції і амуніція».
