Доступність посилання

ТОП новини
16 Вересень 2019, Київ 09:52

На Володимира Цемаха в Росії, ймовірно, чекає загибель (огляд преси)


Зліва: фотографія Володимира Цемаха біля Савур-Могили від 27 травня 2018 року. Праворуч: Цемах після арешту й перебування в українській в'язниці до видачі його Росії в рамках обміну утримуваними особами

Росія, активно домагаючись передачі їй сепаратиста Володимира Цемаха, ще раз доводить, нехай і побічно, свою причетність до загибелі «Боїнга». Але, як пише газета «День», набагато важливіше те, що через декілька місяців той же Цемах, найімовірніше, безслідно зникне і за допомогою ввічливих людей у цивільному відбуде до штабу Захарченка, «Мотороли», «Гіві» й інших донецьких і луганських бойовиків, усунених за участю російських спецслужб. Тут дописувач видання Борис Соколов згадує про сумну долю відпущених Україною полонених російських спецназівців, і настільки ж гірку долю всіх тих росіян, хто встиг засвітитися у справі Скрипалів. Напевно, Цемах насправді може не розуміти, що саме чекає його в Росії. Але в цьому разі президент Зеленський постає не дуже гарно. Виходить, що він видає Росії на її вимогу громадянина України, чудово усвідомлюючи, що Цемаха в Росії з високою часткою ймовірності чекає загибель, зазначає дописувач.

Путін готовий повернутися в «нормандський формат» і у «Групу восьми» для того, щоб, на думку експерта газети «День» Григорія Перепелиці, руйнувати Захід (дискредитувати і позбавити солідарності). Більш того, він виставляє умови, зокрема зняття санкцій. Путін сказав, що не буде збиратися в «нормандському форматі», поки не будуть виконані певні умови, які вигідні Росії. Водночас Путін мав піти на якісь символічні поступки – це обмін полоненими на рівноправній основі. Таким чином знімається проблема українських бранців у російських в’язницях, чого вимагала Україна і міжнародна спільнота. Путін на це погодився, тому що таким чином вбиває одразу трьох зайців: 1) показує, що міжнародні суди – ніщо для Росії; 2) показує, що захотів Цемаха – отримав Цемаха; 3) показує, що він може піти на подальші поступки Німеччині і Франції –припинити стрільбу в Станиці Луганській, Петровську, Золотому. Цього може бути досить, щоб Захід сказав, що першу частину Мінська Росія виконала, тепер можна приступати до політичної частини, яку має виконати Україна. І це головне, бо проведення виборів у присутності російських військ фактично легітимізують їхню присутність там і визнають фактичну незалежність «ДНР» і «ЛНР» від Києва, але не від Росії. І тоді Захід відразу зніме санкції з Росії. Те, що на останньому етапі мають бути виведені російські війська і відбудеться відновлення Україною контролю російсько-українського кордону, то Москва відмовиться виконувати цей пункт, переконаний експерт. І ніхто не змусить її це зробити. Тому що Росії не вивела свої війська ні з Придністров’я, хоча зобов’язувалася, ні з Абхазії та Південної Осетії відповідно до плану Медведєва – Саркозі, більш того, вона укріпила там свою присутність. Так само буде з Донбасом, прогнозує Перепелиця. Формально російсько-український кордон вони передадуть так званій «народній міліції» «ДНР», «ЛНР» як вже легітимних утворень після проведення там виборів. Жодні українські представники і партії до виборів допущені не будуть, тому що там будуть російські війська. Отакий план. Експерт вважає, що нова влада на чолі з Зеленським хоче поки виконати те, що допустимо, тобто витиснути те, на що погодився Путін. Отримати з цієї домовленості максимум для України, а далі діяти по ситуації.

Початок нових епох завжди приносить нове невідоме в людські суспільства, констатує дописувач «Газети по-українськи» філософ Володимир Єрмоленко. Він зазначає, що ХІХ століття принесло людей без минулого, але з грішми, освітою та розумом. Їх назвали «буржуазією». Вони змінили світ, яким раніше керували люди з майбутнім – аристократія чи духовенство. ХХ століття принесло масу, тобто «людину без властивостей». Ці люди без властивостей раптом чогось захотіли й отримали голос. Вони наповнили країни, як великі потоки й рухи. Замість стабільних ієрархій, з’явилися нестабільні рухи людей, яких треба було кудись вести. Тому прийшли їхні поводирі – вожді, фюрери, дуче, провідники. Сьогодні маємо теж нове невідоме – масу з обличчями й безліччю властивостей. Вона рухається в різних напрямках. Не хоче ніякого «фюрера» і навіть «лідера». Безліч малих мереж, кожна з яких хоче бути автономною й унікальною. Популізм – поки що квола спроба відповісти на це нове невідоме. Політика нині стає геть іншою. Сьогоднішній політик не може бути батьком нації чи її провідником, бо всі рухаються в різних напрямках, зазначає философ.

Українці хочуть, щоб у кишені стало більше – підвищення зарплат, пенсій. Тому подолання корупції не на першому місці. «Головне, щоб нам було добре». А «їм погано» – це вже на другому місці, – стверджує в «Газеті по-українськи» соціолог Ірина Бекешкіна. Коментуючи опитування на сайті видання, експерт наголошує, що ті, хто користуються інтернетом – особлива соціальна група. Це освічена інтелігенція. Вони вважають, що за умови швидких економічних реформ буде все. Зокрема, і нормальний валютний курс. Реформи – значить краще життя. Не вірять у позитивні зміни ті, хто не голосував за Зеленського. Бо ті, хто не вірять, навчені життєвим досвідом, оскільки після кожної революції сподівались на покращення. Переконати можна тільки реальними економічними успіхами.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG