Доступність посилання

ТОП новини

Агресія Росії: пролита чужа кров і цькування своїх же громадян


Під час акції-перформансу «Суд над Путіним» біля посольства Росії в Україні. Київ, 7 жовтня 2019 року
Під час акції-перформансу «Суд над Путіним» біля посольства Росії в Україні. Київ, 7 жовтня 2019 року

(Рубрика «Точка зору»)

Вічне цькування і вічна надія

За п’ять років після нападу Росії на Україну поет Андрій Орлов (Орлуша) став об’єктом цькування «патріотичної» громадськості своєї країни після того, як назвав себе «політичним українцем» і знову засудив агресію Росії в одному з інтерв’ю. Прихильники режиму влаштували в буквальному сенсі слова змагання між собою в спробах образити і принизити людину, яка має іншу політичну позицію.

Андрій Орлов (Орлуша), поет, сатирик
Андрій Орлов (Орлуша), поет, сатирик

Кульмінацією оцінок можна вважати реакцію провладного політичного пропагандиста і колишнього депутата Державної думи Росії Сергія Маркова, який закликав до вигнання Андрія Орлова з країни. Інший відомий пропагандист, ведучий телевізійних шоу Володимир Соловйов назвав висловлювання поета «гімном зради».

Все це змагання в оцінках в буквальному сенсі слова повертає нас у радянські часи. Академіка Андрія Сахарова цькував весь депутатський з’їзд, коли великий гуманіст говорив про злочини радянських військ в Афганістані.

З’їзд народних депутатів СРСР, Москва, 1 червня 1989 року. У перебігу полеміки ліворуч біля трибуни стоїть академік Андрій Сахаров
З’їзд народних депутатів СРСР, Москва, 1 червня 1989 року. У перебігу полеміки ліворуч біля трибуни стоїть академік Андрій Сахаров

Письменника Олександра Солженіцина в буквальному сенсі слова випхали з країни всупереч його волі після публікації знаменитого роману «Архіпелаг ГУЛАГ», в якому літератор створив реалістичний і страшний портрет репресивної держави. Але і в роки, коли виганяли Солженіцина, ця репресивна держава нікуди не зникла. Правозахисників, які наважилися вийти на Червону площу на знак протесту проти окупації Радянським Союзом Чехословаччини, також піддали репресіям і шельмуванню. Якщо повернутися у 1968 рік, ми побачимо, що учасників тієї знаменитої демонстрації теж вважали відщепенцями. А якщо ми подивимося ще далі в історію, то згадаємо, з яким гнівом влада Російської імперії і велика частина суспільства засуджували Олександра Герцена, який підтримав учасників Польського повстання.

Однак саме ці люди рятували і історичну честь Росії, і її майбутнє. Без Герцена, без учасників демонстрації на підтримку «Празької весни», без Сахарова, без Орлова важко було б говорити, що, крім голосу влади в Росії, є й інші голоси. І крім тих, хто готовий підтримати будь-яку агресивну акцію імператорів, генсеків і президентів, є і люди, які усвідомлюють відповідальність своєї країни за атаку на чужу свободу.

Кров практично всіх сусідів

Україна сьогодні в такій самій ситуації, в якій вже побували Польща, Фінляндія, Угорщина, Чехословаччина, Грузія – Росія зуміла полити чужою кров’ю землі практично всіх своїх сусідів, та й країн, з якими у неї немає безпосередніх кордонів.

Під час акції «Ні капітуляції!» в Києві у День захисника України, 14 жовтня 2019 року
Під час акції «Ні капітуляції!» в Києві у День захисника України, 14 жовтня 2019 року

У цьому – як історична вина, так і трагедія цієї держави, яка затверджується як в минулому, так і в сучасному світі винятково за допомогою неприхованої агресії та експансії. Яка у час високих технологій і штучного інтелекту все ще мислить про переваги танкової атаки і пишається горезвісними «скрєпами», архаїчними і комічними одночасно.

З кривавого глухого кута, в якому Росія хоче перебувати разом із сусідніми країнами, не було б ніякого реального виходу, якби суспільство цієї країни складалося б винятково з таких персонажів, як Сергій Марков або Володимир Соловйов. Але те, що серед росіян є такі люди, як Андрій Орлов – а зрозуміло, що він не один, що росіян, які ставляться до кремлівської агресивній політики з огидою і презирством, чимало, все ж створює надію.

Надію якщо не на швидке одужання самої Росії, так принаймні на цивілізоване розлучення з нею.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1990 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG