Доступність посилання

ТОП новини
07 серпня 2020, Київ 01:18

Дмитро Чекалкін стверджує, що Коломойський пропонував йому зіграти «слугу народу» (огляд преси)


Дмитро Чекалкін – український перекладач, дипломат, шоумен

Ігор Коломойський після помаранчевої революції пропонував Дмитру Чекалкіну – перекладачу, дипломату, шоумену, автору гумористично-політичних проєктів «Веселі яйця», «Операція «Проффесор» та інших, очолити канал «1+1». А ще Коломойський пропонував зіграти йому роль «слуги народу» – очолити партійні проекти, які вони створювали з іншими олігархами. Однак Чекалкін розумів, що буде пішаком, маріонеткою в їхніх руках. І тому відмовився. Про це Чекалкін розповідає в інтерв'ю тижневику «Країна».

Він згадує, що проєкт «Буратіно» розробили 10 років тому: як українського шоумена вивести на політичну орбіту, щоб за його допомогою дістати ще більше влади. Якби пристав на цю пропозицію, навряд чи був би досі живим, зазначає шоумен. Бо був добре знайомий зі Щербанем, Гетьманом, Чорноволом, Кирпою, Кравченком – реальними претендентами на першу посаду в державі. Всі вони померли неприродним шляхом.

Чекалкін переконаний, що сьогодні навіть глузувати із Зеленського – це певною мірою недооцінювати небезпеку. З одного боку, те, що стає смішним, уже не може бути страшним. Але в сьогоднішній ситуації важливіший не гумор, а об’єктивна інформаційна політика. Телебачення втрачає вплив. 67 відсотків людей називають головним джерелом інформації соціальні мережі. Та Донбас лишається зазомбований російською пропагандою. Денацифікація в Німеччині тривала п’ять років. Людей примушували дивитися правдиві документальні фільми, розповідали про нацистські злочини. Так само доведеться робити і в Україні.

Є два способи закінчити війну. Перший – переміг і диктуєш умови. Але Росія не може навіть у середньостроковій перспективі поглинути Україну, водночас і українські танки «до Москви не готові дійти». Частину територій доведеться повертати політично. Навряд чи це вдасться за каденції Зеленського. Росія поки що не настільки слабка, наголошує в тижневику «Країна» волонтер, засновник благодійного Фонду «Повернись живим» Віталій Дейнега.

Він нагадує, що політики борються за владу. А громадянське суспільство – за вплив на неї. Сила ветеранського і волонтерського руху в тому, що він аполітичний. Має власні інтереси, але патріотичні, державні – в першу чергу. Це буде впливова сила, яка диктуватиме програми політикам і урядам. В країні не так багато речей, на які рівняються. Ветерани – одна з них.

Громадянське суспільство в Україні, аналітичне й експертне середовище ростуть і послідовно просувають державний спільний інтерес. Не все ідеально. Але Prozorro та електронні декларації кращі за закриті тендери і приховані статки. А криворуке Антикорупційне бюро – краще за силовиків часів Захарченка і Пшонки. Це еволюція. Вона потребує часу, наголошує Дейнега.

Кожен день успішної України – це мінус один день існування Російської імперії. Вона доживає. Тому хапає все, що погано лежить навколо, стверджує в тижневику «Країна» підприємець і викладач Валерій Пекар. Він переконаний, що Україна стала останньою жертвою останньої імперії. Країною, об яку багато імперій ламали зуби. Зламає і ця.

Експерт переконаний, що це був рік виборів, а не реформ. Особливих зрушень немає. Проте можна назвати десяток чи два вдалих рішень, які закрили традиційні корупційні канали. Наприклад, скасування майданчиків-посередників при оцінюванні майна.

Неможливо боротися з корупцією тільки шляхом посадок чиновників. Такий підхід не діє. Це доводить досвід країн, де за розкрадання рубають руки чи розстрілюють. Знаходяться дурні, які вірять, що їм поталанить більше, ставляться до цього як до необхідного ризику професії. Звісно, треба ловити і саджати. Але головна боротьба з корупцією – постійно зменшувати поле для зловживань. Великими ударами по корупції стали відкриті державні закупівлі ProZorro, автоматичне відшкодування податку на додану вартість, дерегуляція. Зараз головне завдання – судова реформа. Відсутність правосуддя – проблема номер один для залучення інвестицій і розвитку економіки, переконаний підприємець.

Він вважає, що найбільшим ворогом українців є вони самі. Жоден Путін не заподіє Україні стільки шкоди, як громадяни, що бояться змін. Соціологія показує, що 70-80 відсотків загалом «за» реформи. Та якщо питати конкретно про земельну, медичну, приватизацію, децентралізацію тощо, будь-яку конкретну реформу підтримуватимуть в середньому лише близько 15 відсотків.

Передвиборчий прийом Зеленського полягав у тому, що він не обіцяв нічого конкретного. Одні голосували за нього, сподіваючись на швидкі реформи. Інші – бажаючи відсутності будь-яких змін. Тепер така стратегія приносить свої негативні плоди.

Об’єднувати країну треба новими смислами, а не просто розмовами про мир, наголошує в газеті «День» політолог Володимир Кіпень. Він вважає, що реінтеграція з окупованим Донбасом потрібна. Але процес цей досить суперечливий. А все через те, що Україна чим далі, тим більше рухається не в напрямку національної єдності, а в напрямку дезінтеграції, роз’єднання. Політолог наголошує, що тема миру на Донбасі залишається однією з найбільш контроверсійних, бо вона досі не визначає, в чому має бути національна єдність щодо миру.

За останні п’ять років окупації кількість людей на цих територіях, які позитивно ставляться до України, зменшилася і продовжує зменшуватися. Це результат багатьох факторів, зокрема недооцінки комунікаційної складової політики деокупації щодо населення за лінією розмежування.

На сьогодні, як зазначає політолог, проукраїнські жителі Донбасу мають лише відносно вільний доступ до соціальних мереж. Українського радіо і телебачення там практично не існує. Держава давно мала б суттєво підсилити передачу українських ТБ і радіоканалів за лінією розмежування. Навіть якщо для цього немає технічних можливостей, можна змістити увагу на використання всіх можливостей неформальних каналів передачі інформації – від соціальних мереж до громадських активістів, працівників українських закладів та особистого спілкування чиновників із населенням.

Потрібна інформаційно-психологічна підтримка людей, які розглядають Україну як свою державу і розглядають Донбас як частину України на особливих умовах. Також необхідна дискредитація ідей «русского мира» та дій Росії, формування сумніву та недовіри до представників так званих «Л-ДНР» і Росії. Загалом для України варто створити мапу національних наративів і використовувати її за всіма інформаційними напрямками. Заголовок статті – «Реінтеграція: соціологічний інтерфейс».

  • Зображення 16x9

    Ірина Біла

    На Радіо Свобода працюю з кінця 1990-х. Закінчила Київський університет культури і мистецтв – інформаційна, бібліотечна та архівна справа.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG