Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Святкування Дня Незалежності України в Одесі, 24 серпня 2016 року
(Рубрика «Точка зору»)
Нині багато будуть говорити про єдність. Українці загалом багато говорять і навіть співають («Боже нам єдність подай») про неї. Навіть Зеленський та інші представники нової влади пояснюють свої дії бажанням об’єднати українців.
Звісно, це важливо. Але ще важливіше розуміти, заради чого, а відтак – довкола чого і з ким слід єднатися.
Зеленський оголосив, що прагне об’єднати якомога більше громадян України, тому апелює до того, що їх найбільше єднає – радянського минулого. Демографічно більшість українців нині – народжені в часи СРСР. І незалежно від ставлення до совєтської імперії – це їхня спільність. Саме на ній намагається будувати єдність Зеленський.
Він розуміє, що возвеличення совєтських героїв відкине від нього частину українців, навіть народжених в СРСР. Тому апелює до побутового рівня: «шпроти/олів’є», совєтських спортсменів та акторів – вони неконфліктні (навіть антисовєтчики вболівали за «Динамо»).
Але що дає таке єднання?
Чи здатне воно мобілізувати на захист держави? Ні, бо ті самі «цінності шпроти/олів’є» актуальні в Росії. А як можна боротися зі «своїми»?
Чи здатне мобілізувати для суттєвих реформ в країні? Ні! Бо актуалізує ностальгію за «щасливим» совєтським минулим, за «ковбасою по 2:20».
Соборність – це не просто єднання українців, а об’єднання їх довкола побудови української за формою (кордони) і змістом (культура) держави.
Намагаючись здійснити таке єднання, мусимо усвідомити, що не всі громадяни нашої країни його сприймають.
Чи маємо ми, реалізуючи цю ідею, враховувати думку тих, хто засадничо проти неї?
Спроба знайти спільність з такими поглядами призведе до сповільнення, а то й краху реалізації ідеї.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
4/24Київ. «Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення Української держави. Люди взялися за руки, щоб продемонструвати Соборність України на шляху до незалежності
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
6/24Донецька делегація, яка прибула до Києва, щоб стати частиною «Живого ланцюга», котрий символізував Соборність України на шляху до відновлення Української держави
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
10/24Львів. Акцію «Українська хвиля» організував Народний рух України, його очолював Іван Драч, а головою виконавчого органу – Секретаріату – був колишній політв'язень Михайло Горинь. Підготовка «Живого ланцюга» почалася ще у вересні 1989 року, організатори від різних областей збиралися на наради щомісяця чи й раз на два тижні.
Іван Драч згодом у своєму щоденнику зробив запис щодо «Живого ланцюга»: «Ідею подав дисидент Валентин Мороз, назву дав Олесь Гончар, найбільше агітував Дмитро Павличко, організатор – голова Секретаріату Руху Михайло Горинь». А дехто був проти, бо боявся, що на акцію ніхто не прийде
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
13/24Львів. «Живий ланцюг» простягався на близько 700 кілометрів. Щільність «ланцюга» була неоднорідною – від кількох рядів у центрі Львова до інтервалу в десятки метрів у деяких районах Київщини та Житомирщини. Передбачаючи таку ситуацію, штаб акції скеровував у такі місця автобуси з активістами зі Львова й Івано-Франківщини. Фінансування акції не склало для її організаторів надзвичайних проблем завдяки ентузіазму активістів: пальне для автотранспорту учасники акції забезпечували власним коштом
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
15/24Карта «Живого ланцюга» на відрізку траси Львів-Тернопіль: кожен населений пункт мав свій проміжок. Із архіву Богдана Гориня.
Ланцюг починався в Івано-Франківську від Центрального народного дому (колишньої резиденції парламенту ЗУНР і місця ухвалення Акту Злуки), йшов через Стрий (звідси йшло його відгалуження на Закарпаття), Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир до Києва. Початок ланцюга в Івано-Франківську зумовлений тим, що саме Івано-Франківськ (тодішній Станіславів) у 1919 році був столицею ЗУНР
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
19/24Мітинг у столиці України на Софійському майдані (на той час площі Богдана Хмельницького) після завершення «Живого ланцюга» в рамках відзначення історичного Акту Злуки УНР і ЗУНР в 1919 році. Київ, 21 січня 1990 року
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
21/24Під час відзначення історичного Акту Злуки УНР і ЗУНР у Києві. На світлині попереду з прапором та у формі січового стрільця – співак Віктор Морозов, а інший прапороносець – громадський активіст Орест Карелін
Голова Українського інституту національної пам’яті (2014–2019), член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». Голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху (2008–2014), директор Архіву Служби безпеки України (2008–2010), працював в Українському науковому інституті Гарвардського університету (2010–2011), Українському католицькому університеті, Львівському національному університеті імені Івана Франка та Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Публіцист, громадський діяч. Кандидат історичних наук. Автор 8 книг і співавтор понад 10.
