Доступність посилання

ТОП новини
30 березня 2020, Київ 21:56

Україні потрібен президент, який знає, що таке державність – видання (огляд преси)


Діти під час святкування Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2014 року

Котрий місяць охоплена тремором керівна верхівка виконавчої влади проводить ворожіння на кавовій гущі: на кого ж президент Володимир Зеленський зрештою поміняє прем’єр-міністра Олексія Гончарука? Прізвищ озвучується чимало, констатує газета «Україна молода».

Найчастіше згадується Сергій Тігіпко. Поки офіційно цю інформацію ніхто не підтверджує і не спростовує. Зрозуміло одне, – зазначає видання. Кризу професійності у нинішній владі необхідно негайно вирішувати. Нині є нагальна потреба у фахівцях, котрі дійсно розуміють, що таке економіка і як вона працює.

Також потрібен президент, який знає, що таке державність, та розуміє, для чого вона потрібна. Ще є величезна потреба в парламентаріях, які розуміються у законотворчості та усвідомлюють наслідки своїх помилок. Країні потрібне повне перезавантаження. На цьому наголошується в статті «Нянь для молодих облич: чи стане Сергій Тігіпко наступним прем'єр-міністром».

Газета «Україна молода» пише, що приклад колишнього канцлера Німеччини Ґергарда Шредера, який після закінчення владного терміну в своїй країні пішов працювати на російський «Газпром» за значно більші гроші, ніж заробляв на чолі німецького уряду, є одночасно і прикладом політичного запроданства, і спокусливим зразком для інших політиків, які в себе на батьківщині пішли «в запас».

Список колишніх німецьких політиків, які тепер працюють на Росію, довгий. Відтак, виникає питання, а чи не працювали вони на Росію, ще перебуваючи на посадах у себе на батьківщині? Новини останніх днів дають підстави для ствердної відповіді на це запитання, зазначає газета.

Сайт «Польського радіо» днями повідомив iз посиланням на бельгійські ЗМІ, що глава бельгійської контррозвідки підозрюється у шпигунстві на користь Росії. Видання нагадує, що бельгійська контррозвідка посідає особливе місце в ЄС. Бельгійці відповідають за безпеку та контррозвідувальний захист штабів ЄС і НАТО. Обидві ці установи розташованi у Брюсселі.

Згідно з останнім звітом Ради Європи, нині у Брюсселі працює 250 китайських і 200 російських шпигунів. Докладніше йдеться в публікації «Прикормлені Кремлем: як колишні чільні політики ЄС підробляють у Росії».

Переговори щодо ситуації на окупованому Донбасі тривають, але поки без стратегічного просування вперед, констатує газета «День». Дипломатична пастка, в яку загнав агресор Україну в 2014–2015 роках у вигляді Мінських домовленостей, допомогла зупинити активну фазу війни в Донецькій і Луганській областях, проте вона не дозволяє українській стороні повернути фактичний контроль над окупованими територіями.

Проблема в тому, зазначає видання, що Росія разом із підконтрольними їй бойовиками за п’ять років так і не виконала навіть першого пункту підписаних нею домовленостей – припинення вогню. Не кажучи вже про те, що навіть у разі всебічного виконання угоди всіма сторонами Україна навряд чи поверне повноцінний контроль над окремими районами двох областей.

Як нагадує експерт газети, колишній міністр закордонних справ Влодимир Огризко, Мінські домовленості були потрібні для того, щоб зупинити гарячу фазу війни. В цьому їх важливе значення для України. Внаслідок цього країна отримала можливість відновити свої Збройні сили. Інакше криваві події могли розвиватися тим самим темпом, як і на початку війни. В цьому плані згадані домовленості мають безумовний плюс.

Попередня влада, коли уклала ці домовленості, не поспішала їх виконувати. Хоча це і звучить досить цинічно, але це була єдина правильна позиція для того, щоб виграти час для підготовки можливих інших актів збройної агресії з боку Росії, зазначає експерт.

Але проблема полягає в тому, що теперішня влада чомусь вирішила, що ці угоди, які навряд чи є реальним способом повернення Донбасу і Криму, можуть використовуватись як інструмент. Нинішні очільники держав погодились на «формулу Штайнмайєра», на розведення сил і таке інше. Це свідчить про те, що замість того, щоб ставити питання про нову стратегію з повернення окупованих територій, країна йде хибним шляхом. Зараз треба йти шляхом не покращення поганого, а всього того, що має відповідати міжнародному праву та національним інтересам України. Заголовок статті – «Що насправді відбувається у Мінську?».

Газета «День» нагадує, що рівно два роки тому Україна одержала важливу перемогу у своїй новітній історії. Український «Нафтогаз» виграв чотирирічний арбітражний процес проти російського «Газпрому» щодо контракту про транзит газу в Стокгольмському трибуналі. Суд підтвердив порушення російською компанією зобов’язань щодо обсягів транзиту газу і зобов’язав її до компенсації на користь «Нафтогазу» доволі кругленької суми. Як українській компанії вдалося перемогти в найбільшому в світі комерційному арбітражі? Чому про цей судовий процес варто розказувати в школах? Про це йдеться в інтерв’ю з виконавчим директором НАК «Нафтогаз України» Юрієм Вітренком.

Він наголошує, що варто пам’ятати урок. Українці потрапили в цю пастку «Газпрому»: попередні газові контракти – не просто так. Це були свідомі дії російської сторони й українських некомпетентних політиків. Варто вчитися на помилках. Щоб ніколи більше не потрапляти у схожі ситуації.

Вітренко вважає, вже сьогодні на цьому прикладі можна вчити дітей: як Україна потрапила в скрутну ситуацію, але все ж таки змогла з неї вийти і довела всьому світові, що українці можуть перемагати. Навіть такого складного суперника, як «Газпром».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG