Чи ВООЗ є тією організацією, що має покласти край COVID-19?

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) потрапила під часом дуже гостру критику за свою відповідь на коронавірусну пандемію, від якої вже померло майже 200,000 людей по цілому світі. Але в той час як ця агенція ООН обвинувачується в нечіткій відповіді на початках епідемії, що була спершу зафіксована в Китаї в кінці грудня, інші поспішають на захист ВООЗ, говорячи, що вона не мала інструментів і що вона не повинна бути наглядачем за прозорістю, не повинна змушувати інших боротись з хворобами і що вона не є польовим шпиталем, як дехто вважає.

Коли нині світом поширилась хвороба COVID-19, викликана коронавірусом, чи ВООЗ є саме тією організацією, до якої треба звертатися і покладати надії?

В першій шерензі критиків ВООЗ – керівництво США, де зафіксовано в чотири рази більше заражень (близько 870,000 станом на 24 квітня) і вдвічі більше смертей від коронавірусу (близько 50 тисяч), аніж в країні, яка є другою за кількістю жертв (Іспанії).

Вашингтон стверджує, що ВООЗ була повільною у своїй відповіді на надзвичайну ситуацію, хвалила Китай, який якраз треба було критикувати, і винна разом з Пекіном в применшенні розмірів епідемії коли вона спалахнула в Китаї, що й зрештою призвело до швидкого її поширення світом.

Президент США Дональд Трамп назвав ВООЗ «китаєцентричною» і сказав, що Китай має відповідати за наслідки і за приховування масштабів. Трамп також припинив виплату ВООЗ 400 мільйонів доларів американського внеску.

Цей крок відрізав ВООЗ від свого найбільшого спонсора.

Держсекретар США Майк Помпео заявив, що регуляторний орган ВООЗ «явно не впорався» з тим, щоб спонукати держави-члени бути відповідальними за звітність і цифри, які вони подають і також змушувати їх бути прозорими.

Помпео сказав 22 квітня, що ВООЗ «має дві головні функції»– регулятора і радника, а також повинна вміти діяти в умовах «надзвичайної ситуації з охорони здоров’я і надавати гуманітарну допомогу».

Ба більше, Помпео додав, що ВООЗ «явно не впоралась» з обов’язком, зафіксованим в Міжнародному регуляторному документі з охорони здоров’я від 2007 року, який вимагає, що країни-члени ВООЗ мусять подавати організації «вчасну, точну та достатньо деталізовану інформацію», яка стосується сфери охорони здоров’я.

ВООЗ – «примушувач»?

Захисники ВООЗ кажуть, що звинувачення, які висувають на адресу організації, не є справедливими і вартими довіри.

В інтерв’ю Радіо Свобода 10 квітня колишній постійний представник США в ООН Саманта Павер сказала, що думка про ВООЗ як про «орган швидкого реагування» є «хибним розумінням того, чим є ця організація».

«Це технічна експертиза. Це, знаєте, збирання даних з усього світу з тим, аби визначати епідемію чи пандемію», – сказала Павер, яка працювала в ООН за президента-демократа Барака Обами.

«Отже, це є система сигналізації, аніж система відповіді, і потім лиш ми потребуємо паралельної системи відповіді», – додала вона.

Лоренс Ґостін, директор Центру глобального права в галузі охорони здоров’я при ВООЗ і професор Джорджтаунського університету, захистив 9 квітня ВООЗ на тлі критики Дональда Трампа на адресу цієї організації.

Ґостін сказав, що аргумент, що Китай не був цілковито прозорим, «є дуже справедливим», і що Китай «затримав на кілька тижнів, а може й місяць чи довше» інформацію про стрибок коронавірусу з тварини на людину перед тим, як подати інформацію до ВООЗ.

«Але це не помилка ВООЗ, це помилка Китаю», – додав він.

«З точки зору ВООЗ, вони одразу поінформували світ про це», – заявив Ґостін.

Він також заперечив, що ВООЗ не оголосила надзвичайний стан швидко, сказавши, що таке твердження «не відповідає фактам».

ВООЗ оголосила «надзвичайний стан в царині загрози громадському здоров’ю дуже швидко, після повідомлень про перші випадки COVID-19», – наголосив Ґостін, відсилаючи до 30 січня, коли стало відомо про тисячі нових випадків захворювань в Китаї.

Він також сказав, що люди помиляються, коли плутають той крок з оголошенням ВООЗ 12 березня пандемії, що «не має юридичного значення».

«Насправді ВООЗ не має повноважень оголошувати пандемію, вона лиш подає свою точку зору», – каже він.

Обмежені повноваження

Назагал же повноваження ВООЗ дуже обмежені.

«ВООЗ мала би бути більш скептичною щодо того, що їй говорили китайці, але вони цілком залежать від того, яку інформацію їй подають національні уряди», – каже газеті «Вашингтон пост» Деніел Спейґел, колишній представник США в ООН за президенства Білла Клінтона.

«У них немає якихось розвідувальних повноважень і не має повноважень проводити розслідування», – зауважує він.

Заснована в 1948 році після Другої світової війни, ВООЗ планувалася як організація, яка мала захищати людство від інфекційних захворювань – таких, як холера та поліомієліт.

Але вона не має якоїсь влади, кажуть експерти, і ВООЗ цілковито залежить від своїх 194 членів (держав і територій), а також і від приватного фінансування.

Ґостін порівнює річний бюджет ВООЗ (4,4 мільярда доларів на дворічний період 2018–2019 років) з бюджетом великого шпиталю у США – «що не відповідає глобальній відповідальності» ВООЗ.

Найбільші держави світу, включно з Китаєм, дають ВООЗ лише «крихти» і організація недофінансована. На додаток, організація розпоряджається лише чвертю свого бюджету, бо решта коштів витрачаються на специфічні, конкретно усталені цілі.

Ґостін закликав зробити фінансування ВООЗ державами обов’язковим, згідно з міжнародними нормами.

«Якщо б ми не мали (ВООЗ), ми б мали її винайти», – каже він.