Ви помітили, що у соцмережах останнім часом чи не кожен другий пише про спаржу? Навіть з’явився комікс український про те, що, мовляв, якщо ваш пост не про спаржу – забудьте про нього...
Радіо Свобода теж зацікавилося спаржевою лихоманкою і вирішило долучитися до цієї актуальної теми, поквапитися, адже до кінця сезону спаржі залишився якийсь тиждень… Нам пощастило – ми знайшли чи не наймолодшого українського агронома з особливим ім’ям Світлан, який 2 роки тому взявся вирощувати спаржу і у нього вийшло! Нині 25-літній агроном із містечка Красилів Хмельницької області серед тих українських виробників, які забезпечують місцевий ринок цим нішевим, трендовим продуктом.
Ми попросили Світлана Федченка пояснити – звідки ж, на його думку, узялася така мода, такий тренд на спаржу?
Світлан Федченко: Люди, які їздять за кордон, відпочивають, пробують там, а приїжджають сюди – і тут немає де купити. Дуже багато хто приїжджає з Європи, зокрема зараз, на момент карантину дуже багато заробітчан приїхало, й люди кажуть: «О, там ми їли, то так класно, всім подобається». Та й починають шукати. Є фірми, які ще до нас почали займатися спаржею, і вони вже декілька років займаються розкруткою, рекламою. Вони багато грошей вкладають у рекламу, і от так люди дізнаються. Й від цього починається цей тренд. Та мало хто про нього знає.
– Ну взагалі-то зараз якраз багато хто знає, – ось протягом останнього місяця соцмережі рясніють світлинами зі спаржею – стравами з нею – переважно це спаржа українських виробників: «Справжня спаржа», «Петриківська спаржа», «Спаржа Волині», «GourmeТ з Любимівки»…
– Ну ось саме вони, кого ви згадали останніми, «GourmeТ з Любимівки», найпершими й почали займатися спаржею. Вони її досі вирощують і мають великі обсяги, продають спаржу на мережі «Сільпо».
Також вони багато уваги приділяють рекламі.
І ми через соцмережі займаємося рекламою також. Щодо інших я не беруся говорити.
У нас на всю Україну десь орієнтовно лише 150-200 гектарів у 2019 році було засаджено спаржею – якщо порівнювати з Польщею, то там 2 000 га під спаржею; а якщо говорити про Нідерланди і Німеччину разом – то там під спаржею 25 000 га. Це нам давали таку статистику в Нідерландах, коли я туди їздив вчитися вирощувати спаржу.
По цих цифрах можна сказати, що в нашій країні спаржа тільки набуває попиту і що в цієї культури великий потенціал! В «Агропартнері-1» (підприємство, в якому працює Світлан – ред.) – 12 000 га землі! Для Європи це великий холдинг, а для України це середнє підприємство. Але ми широкопрофільні – ми займаємось і зерновими, і бобовими, і яблуками, і цукровими буряками, і не тільки.
Також у нас є ягоди, які теж у тренді: жимолость, теж вона щойно набуває популярності, як і лохина набула.
В нашому підприємстві є 11 агрономів і я один із них! Але конкретно спаржа – це було моє починання. Зараз уже, коли ми розкрутили цю ідею, інші суттєво допомагають мені, і я їм дуже вдячний, сам би я точно не потягнув.
– А коли ви почали займатися вирощуванням цього продукту?
– Ми посадили першу спаржу в 2018 році восени. І вона в нас, виходить, уже два роки, як росте. І у цьому році ми зібрали вже перший врожай.
– Через два роки, як ви посадили її, перший врожай щойно зараз з’явився?
– Так, він не зразу з’являється. Потрібен один рік, щоб коріння освоїлося, а вже наступного року можна збирати.
– А ви особисто – все ж таки ви дуже молодий агроном, вам лише 25 років – як ви прийшли на це? Що стало вашою особистою причиною зайнятися саме спаржею?
– Я був у 2018 році влітку в Херсоні, їздив туди на конференцію, семінар сільгоспвиробників, якраз таких, для овочів – а спаржа це і є овоч. І там випадково почали говорити про цю спаржу. Розповідати, яка є цінова політика, як її вирощувати, які є проблеми. Говорили тільки про хороші сторони, про погані практично нічого не розказували. Я приїхав на батьківщину, в Красилів, прочитав по-перше, усе, що мав, начитався, а потім запропонував власникам, директорам нашого підприємства, що хотів би вирощувати спаржу. Вони сказали: так, можеш.
– Відразу погодилися директори?
У нас така зараз стратегія підприємства, що ми шукаємо ось такі нішеві культури і вкладаємо туди гроші
– Відразу погодились – експериментально, бо виходить, яка ситуація відбувається зараз у нас в Україні? Наступного, 2021 року, відкриється ринок землі, і в будь-якому випадку, десь через років 5 із наших 12 тисяч гектарів землі може залишитися менше, можливо з’явиться більше фермерів, які будуть для нас конкурентами і будуть скуповувати землі… Але ми не збираємось стояти осторонь. Можливо, буде й більше гектарів, може зростати земельний банк – усе буде залежати від директорів! Краще готуватись до будь-якого сценарію подій.
І в нас така зараз стратегія підприємства, що ми шукаємо ось такі нішеві культури і вкладаємо туди гроші. У нас яка ситуація по спаржі: є зелена, біла, фіолетова, так? От у Німеччині, в Нідерландах, у них там більше їдять білу, це вважається набагато смачніше, ніж зелена, там звикли. А у нас, в Україні, більше споживають зелену.
– Чи мали ви можливість консультуватися із західними фермерами, які вирощують спаржу? Чи могли вони вам щось порадити, оцінити те, що і як ви робите?
– Так, до нас приїжджали з Нідерландів, я теж їздив туди минулого року в травні на навчання. Там фірма, через яку ми брали саджанці, зробила нам таку поїздку в Нідерланди, в центр, де вони ці саджанці вирощують і розповсюджують. Ми там були десь близько тижня, об’їздили фермерів, поспілкувалися і з агрономами. Велика така була продуктивна подорож. Вивчив дуже багато чого нового.
І до нас також приїжджали звідти агрономи, була поїздка Україною, до фермерів, заїжджали до нас, давали консультації.
– І як вони оцінили ваш продукт?
– Ми новачки, якщо по п’ятибальній системі, то на чотири.
– А який попит на вашу спаржу? Куди ви її продаєте?
– Ми продавали на мережу «Сільпо», відправили дві поставки, майже 300 кілограмів. Також забирають місцеві ресторани.
Оскільки це у нас перший рік, то виходять невеликі збори – збираєш щодня, або через день. От, наприклад, ми збираємо, коли паростки доросли вже до 22, 23, 24 сантиметрів. Нижче 20 ми її не ріжемо. Ми маємо дати їй можливість вирости. Виходить, що планували зібрати цього року хоч півтори тонни, але у нас не було хорошої погоди, бо ця весна холодна, а спаржа росте при температурі над 12 градусів, а найкраще росте, коли бодай від 18 до 22 градусів тепла.
– В Україні, ми вже говорили, є кілька таких фермерських господарств, які займаються вирощуванням спаржі. Чи ви між собою контактуєте, чи це конкуренція?
У цьому році дуже багато фермерів посадили спаржу, і ті, хто вже мають її, вони розуміють, що конкуренція велика, бо спаржа дорогою в нас вважається
– Ну більшість – вони розглядають як конкурентів, тобто це ж нішева культура, її мало в Україні, й вона набуває великого попиту. У цьому році дуже багато фермерів посадили спаржу, і ті, хто вже мають її, вони розуміють, що конкуренція велика, бо спаржа дорогою в нас вважається, кілограм вони продають десь орієнтовно по 200 гривень, або й дорожче. Така цінова політика в нас. Я говорю тільки про зелену. І виходить, що коли спаржі буде більше, відповідно й ціна буде нижчою. Кожен хоче продати, не хоче залишитися з нею.
Я наприклад товаришую з Костянтином Сосною – познайомився якраз у Нідерландах під час тієї поїздки. Він із Каховки, його підприємство має найбільше гектарів, вони одні з перших розпочали.
Будь-які питання, які мене цікавлять, він мені підказував. Як вирощувати, різні нюанси. Щира людина, яка нічого не таїть. А всі інші виробники, фермери, вони всі такі «скритні», не хочуть нічого зайвого розповісти.
– Скажіть, оскільки є такий нішевий продукт і велика конкуренція, значить, кожен, хто хоче мати успіх, повинен мати, як то кажуть, свою «фішку»… Чи є у Вас така «фішка»?
– У нас є етикетка, «Еко Віста» – це наша торгова марка. На ній написаний вміст вітамінів і ще різні рецепти для вареної спаржі, для печеної і для гриля. Помити, підрізати, посолити, поперчити і смажити, або варити. Ну і наша спаржа справді смачна!
– Це, напевно, дуже корисна інформація для господинь, які беруться готувати спаржу, бо ж вони відразу бачать ці рецепти, не мусять шукати, радитися з кимось, як і що робити.
А якою ви бачите перспективу цього бізнесу, коли відкриється ринок землі в наступному році?
Технологія для нас – це щось нове, не так, як у Європі, де уже є традиції вирощування цих культур. У нас зовсім не той ринок споживання. І в наших університетах цьому не вчать…
– Це велика перспектива, бо можна з гектару, з двох отримувати чималі доходи. І нішеві продукти так само купують дуже, а ті, які популярні в нас, в Україні, багато хто захоче саджати. Навіть люди, які ніколи не займалися сільським господарством, просто отримували пай, землю, зараз розпочнуть так само розводити ягоди, спаржу.
Як практика показує – в нашій країні нішеві культури (спаржа, жимолость, грецький горіх тощо) добре приживаються і ростуть, і дають хороші врожаї, але в той же час технологія для нас – це щось нове, не так, як у Європі, де уже є традиції вирощування цих культур. У нас зовсім не той ринок споживання. І в наших університетах цьому не вчать… І всі нішеві культури ми переймаємо з сусідніх країн Європи. У той же час із 1 гектару нішевих культур можна отримати більші прибутки ніж із зернових. От ми й вивчаємо ці нішеві культури і переналаштовуємося.
– Ви зовсім молодий агроном, а що взагалі стало причиною того, що хлопець у вашому віці захотів стати, скажімо, не юристом чи айтішником, а агрономом?
– Натхнення. Мене батько з дитинства брав на поля, їздили, об’їжджали, дивились. Їздив у комбайні, в тракторі, дивився, як усе відбувається, як збирається, як сіється, як оприскується.
Роками мене батько брав зі собою і з цього вийшло натхнення, і пішов вчитися на агронома
Роками мене батько брав зі собою і з цього вийшло натхнення, і пішов вчитися на агронома. Вивчився і пішов працювати, і так само став фермером. На свіжому повітрі, постійно в русі, не в кабінеті, десь там. Подорожі в Європу, по Україні, спілкування з новими людьми, з дуже цікавими людьми. Це дуже класно, мені подобається. Отримую задоволення.
– Днями на сайті Радіо Свобода вийшла стаття про те, що у сусідній Білорусі 77 відсотків усіх кадрів у владі – ті, що прийшли із сільського господарства. А вас у політику не тягне?
– Ні, 100 відсотків – ні!
