Радіо Свобода віднайшло свідчення про випадки масових убивств цивільних у двох сусідніх селах Чернігівщини під час російської окупації. У перший день, коли російські війська захопили село Старий Биків, вони розстріляли шістьох цивільних чоловіків, яких просто схопили на вулиці. Радіо Свобода отримало фотографії страчених чоловіків. На їхніх тілах видно ознаки насильницької смерті.
А у підвалі котельні сусіднього села Новий Биків, російські військові влаштували катівню, де утримували щонайменше 40 людей. Радіо Свобода відшукало одного із полонених, який став свідком, як російський військовий-наглядач виводив по одному бранців і розстрілював на сільському кладовищі. Радіо Свобода вдалося ідентифікувати особи трьох убитих, знайти фото місця їхньої смерті, а завдяки джерелам у ЗСУ ‒ встановити російські підрозділи, які останніми виходили із Нового Бикова, коли і відбулися убивства.
Радіо Свобода зняло документальний фільм про масові розстріли у селах Старий та Новий Биків Його можна переглянути за посиланням.
Старий та Новий Биків ‒ сусідні села, з’єднані мостом. Загалом там проживає близько двох тисяч людей. Старий та Новий Биків пережили понад місяць російської окупації. Російські військові зайняли місцеві школу, лікарню, дитсадок, а у бомбосховищі місцевого клубу зробили свій штаб. Після бойових дій у селі зруйновано близько 100 будинків, практично знищена вся інфраструктура.
Розстріл шести цивільних чоловіків
Ввечері 27 лютого, в перший день окупації Старого Бикова, російські військові розстріляли шістьох цивільних чоловіків, яких просто схопили на вулицях села. Як стверджують свідки, це була реакція окупантів на підірваний українськими силами міст та незначний обстріл їх військової колони.
«Хлопці, відпустіть сина та зятя!», ‒ благала Вікторія Вовк у російських військових, коли вони забрали її рідних із подвір’я будинку. Окупанти сказали, що після допиту відпустять цих чоловіків, але невдовзі Вікторія почула поблизу постріли. Тоді вона не підозрювала, що це розстрілювали її сина Богдана Гладкого та зятя Олександра Могирчука.
Наступного дня Вікторія Вовк пішла з односельцями на місце, звідки лунали постріли і знайшла біля покинутої будівлі на сільському лузі тіла своїх рідних. Там лежали тіла і ще чотирьох односельців.
«Вони були розстріляні в голову», ‒ свідчить Вікторія.
Проте російські військові не дозволили поховати вбитих: лише на дев’ятий день страчених чоловіків вдалося вивезти та поховати на місцевому цвинтарі.
«Ми поховали хлопців у чому вони були одягнені, в покривалах…», ‒ розповідає жінка.
Після того, як російські війська витіснили з Чернігівщини, національна поліція провела ексгумацію тіл розстріляних. Виявилося, що перед смертю чоловіків ще й катували.
«Вони були не тільки в голову постріляні, над ними ще й познущалися. Зятю перерізали сонну артерію, а сину серце покололи, ребра побили», ‒ згадує Вікторія.
Серед шести чоловіків, яких російські військові розстріляли 27 лютого у селі Старий Биків, були:
- Богдан Гладкий ‒ 29 років
- Ігор Явон ‒ 32 роки
- Олег Явон ‒ 33 роки
- Олександр Могирчук ‒ 38 років
- Олександр Василенко ‒ 39 років
- Володимир Путята ‒ 46 років
Розстріл чотирьох цивільних полонених
У котельні клубу сусіднього села Новий Биків російські військові влаштували справжню катівню, через яку загалом пройшли щонайменше близько 40 людей.
«Об голови полонених били скляні пляшки, стріляли поруч з автоматів, прикладами били, а одному у рот вставляли зброю і казали, що зараз розстріляють», ‒ розповідає про знущання російських військових один із бранців, 21-річний Максим Дідик, якого тримали у полоні 12 днів. Хлопця безпідставно звинуватили у корегуванні вогню Збройних сил України.
Загалом у котельні переважно знаходилися цивільні полонені. Лише одного разу Максим бачив серед бранців ‒ трьох військових ЗСУ.
Російський наглядач змусив Максима виконувати у полоні різну побутову роботу ‒ йому розв’язали руки та зняли пов’язку з очей. Відтак, Дідик міг бачити, що відбувається, на відміну від інших бранців.
Коли під натиском українських сил окупанти почали 29-30 березня відходити із села, російський військовий, який був наглядачем, почав виводити із котельні по-одному бранців та розстрілювати їх.
«Невдовзі я чув постріли неподалік, а потім тишу, ‒ згадує Максим Дідик. ‒ Після того, як він застрелив одного діда, військовий-наглядач повернувся в котельню і попросив у мене ганчірку. На його ногах ‒ була кров».
Російський військовий також виводив і Максима на розстріл, але пожалів. Він зізнався хлопцеві, що стратив 4-х бранців, але шістьох відпустив.
Одразу після окупації на сільському цвинтарі, який буквально за 100 метрів від котельні, де утримувалися полонені і звідки їх виводили на розстріл, були знайдені тіла трьох убитих чоловіків.
Радіо Свобода вдалося віднайти фото місця страти полонених та ідентифікувати їх особи:
- Олександр Лисак, 52-річний житель Старої Басані. Народився у місті Подольськ, Московській області. За словами двох полонених, Лисака вивів на розстріл російський офіцер-наглядач, після того, як Олександр попросив у нього «выпить кофе с молоком».
- Володимир Вовк – 38-річний працівник школи-інтернат у селі Стара Басань. Був сиротою, жив сам. Російські військові підозрювали, що Володимир начебто брав участь у засідці, під час якої загинув їхній водій. Сам Володимир Вовк це неодноразово спростовував.
Один із полонених каже, що Володимир не міг говорити російською, окупантів це дуже нервувало, а тому це могло стати ще одним із приводів для розстрілу.
- Михайло Івашко родом із селища Лосинівка, на Чернігівщині. На момент загибелі йому було 64 роки, мав групу інвалідності через психо-неврологічні проблеми. 22 березня чоловік вийшов у сусіднє село, де його по дорозі і схопили російські військові. Михайлові Івашку російський військовий-наглядач перед розстрілом налив горілки та запропонував вибрати замість себе когось іншого на розстріл. Івашко відмовився і пішов на страту сам.
Хто відповідальний за розстріл цивільних?
На місці, де, за свідченнями полонених та багатьох місцевих жителів, лежали вбитими Володимир Вовк та Михайло Івашко, кореспондент Радіо Свобода знайшов три гільзи, які лежали неподалік одна від одної. За їх маркуванням можна встановити, що вони були виготовленні на Барнаульскому патронному заводі (Алтайський край, Росія) у 1994 році.
Особу російського військового, який утримував людей у неволі і проводив страти, встановити поки не вдалося.
За свідченнями тих, хто вижив, це чоловік віком під 50 років, росіянин за національністю. Із його розмов здалося, що це для нього вже не перша війна, в якій він бере участь.
Завдяки джерелам Радіо Свобода у Збройних силах України, вдалося встановити російські підрозділи, які останніми виходили із Нового Бикова, коли відбулися розстріли полонених:
- 30-та окрема мотострілецька бригада РФ, яка дислокується у селищі Рощинський, Самарської області. На озброєні у Бригади є дивізіон 122-мм гаубиць Д-30А, 23-мм установки ЗУ-23, 122-мм РСЗВ «Град». Це один із перших підрозділів, який розпочали широкомасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого.
- 24 окрема бригада спецпризначення Головного розвідувального управління Росії, яка дислокуються у Новосибірську. Бійці цієї військової розвідки воювали у Першій та Другій чеченській війнах. Також щонайменше 300 бійців новосибірського спецназу брали участь у війні у Сирії.
Серед багатьох графіті, які зробили російські військові на стінах у Новому Бикові, виділяється один ‒ кажан на стіні громадської вбиральні. Це саме те зображення кажана, яке на російському військовому жаргоні називають «мышка», і яке є неофіційним символом російських розвідників.
Кілька людей, які побували у полоні, розповіли кореспонденту Радіо Свобода, що екіпірування російських військових, які їх утримували, було набагато якіснішим, аніж у рядових солдатів, яких вони бачили на вулицях села.
Прикметно, що зображення «мышки» знаходиться за 50 метрів від сільського клубу, де російські військові облаштували свій штаб та за 10 метрів від котельні, де утримувалися полонені, звідки їх і виводили на розстріл.
Зниклі безвісти
Доля двох полонених, яких утримували російські військові, досі залишається невідомою.
Вікторія Андруша ‒ 25 річна вчителька математики із Броварів, яка після повномасштабної атаки Росії приїхала до батьків у Старий Биків. Звідти 25 березня її забрали російські військові, нібито за звинуваченням у передачі ЗСУ інформації про пересування їхніх військ.
Декілька днів Вікторію Андрушу утримували разом із Максимом Дідиком та іншими полоненими у приміщенні котельні. «Вікторія говорила із російськими військовими тільки українською мовою, ‒ згадує хлопець. ‒ Казала, що вона українка, патріотка. Останній раз я її бачив 27 березня, після цього російські солдати кудись її забрали».
Станом на кінець квітня 2022 року жодної інформації про Вікторію Андрушу немає.
Також жодних даних досі немає і про 52-річного Олександра Ігнатова – ще одного полоненого, якого російські військові утримували у котельні в Новому Бикові.
Два роки тому Олександра збила машина. Після аварії та коми у чоловіка – часткова амнезія, відірваність від реальності, проблеми із запам’ятовуванням. Згідно зі свідченнями полонених, Олександра Ігнатова російські військові били найбільше.
- Хоча декілька колишній бранців кажуть про чотирьох розстріляних у Новому Бикові, але поліція стверджує, що знайшла на території села тіла трьох убитих, яких незаконно утримували російські військові.
- Двоє людей пропали безвісти.
- У Старому Бикові офіційно підтверджено розстріл шістьох цивільних чоловіків.
Попри численні підтверджені факти про катування та вбивства цивільних українських громадян російськими військовими, офіційний Кремль продовжує стверджувати, що не має на меті завдавати шкоди цивільному населенню. Отримати коментар російської сторони щодо озвучених у сюжеті подій поки можливості немає.
