4 червня 2023 року посеред ночі українську біженку Тетяну Коваленко розбудили сусіди – табір у німецькому Апольді, куди вона перебралася після початку повномасштабної війни, охопила пожежа. Жінка схопила сина і вибігла з приміщення, яке вже горіло. На вулиці вона зустріла сусідів – всього в ту ніч свій притулок втратили 245 біженців з усього світу.
Та врятуватися з вогню вдалося не всім – загинула дев’ятирічна дитина. Українські біженці, з якими вдалося поспілкуватися журналісту проєкту Радіо Свобода «Ти як?», кажуть: хлопчик із багатодітної ромської сім’ї, вони переїхали в Апольду із Закарпаття. Зараз колишні сусіди нічого не знають про долю сім’ї.
Уже наступного дня німецька влада перемістила українських біженців у село за 30 кілометрів від їхнього попереднього притулку. Біженці скаржаться на погані умови, відсутність найнеобхіднішого: одягу, підгузків для дітей.
«Ми не знаємо, як нам бути далі», – розповідає українська біженка Діана Ярош.
Пожежа о четвертій ночі
Тетяна Коваленко разом із шестирічним сином понад рік живуть у Німеччині. Сюди вони виїхали через повномасштабну війну Росії проти України. Тут Тетяна разом з 245 людьми, біженцями з різних країн, мешкали у гуртожитку в місті Апольда.
«О 4:20 ранку нас розбудили сусіди. Хлопці бігали по поверху, стукали в двері. Спочатку вискочила я, схопила сина, ми вийшли на вулицю, де вже були люди, яких також витягували, виводили з гуртожитку сусіди», – каже Тетяна Коваленко.
Вони не мали на собі ні капців, ні взуття, я вибігла в шортахДіана Ярош
Сусідами Тетяни Коваленко була Діана Ярош з Ужгорода та її шестеро дітей. Жінка розповідає, що сама з сусідами брала в руки вогнегасник і намагалася загасити полум’я. Коли зрозуміли, що не вдасться – почали втікати: «Навіть не встигли зібратися. Вони не мали на собі ні капців, ні взуття, я вибігла в шортах. Це була вже десь п’ята година, сильно горіло, палало. Люди в паніці бути, роздягнені, голі».
Артур Кучінскіс із Мукачева прожив у таборі в Апольді лише три місяці. Хлопець хотів залишити приміщення, але через сильний дим у коридорі йому довелося стрибати з вікна третього поверху.
Нікуди було спускатися, то я взяв і вискочив зі своєї кімнати з вікнаАртут Кучінскіс
«Прокинувся, бо мене мама розбудила. Вона вже побігла вниз, я одягався, було вже багато диму. Нікуди було спускатися, то я взяв і вискочив зі своєї кімнати з вікна, потім побіг навколо будинку до всіх. Там у людей згоріло все», – пригадує хлопець.
Від палаючої будівлі людей попросив відійти охоронець та рятувальники. З п’ятої ранку до обіду біженці були на майданчику поруч без документів та лише в тому, в чому змогли вибігти.
Українська біженка Діана Ярош говорить: «Нас уже туди (в будівлю – ред.) не впускали, ми так сиділи, потім почали нас оформлювати, ставити нам значки, нумерувати нас, приїхали автобуси. Ну, звісно, вони (представники соцслужби – ред.) дали нам покривала, тому що діти замерзли, давали нам воду, булочки».
Потерпілі й причина пожежі
Полум’я сягало кількох метрів, кажуть очевидці. Десятеро мешканців гуртожитку потрапили у лікарню. Посол України в Німеччині Олексій Макеєв повідомив Радіо Свобода, що станом на зараз медичну допомогу отримують семеро людей.
Про те, що під час пожежі у гуртожитку також загинула дитина, повідомив Георг Майєр, міністр внутрішніх справ землі Тюрінгія, до якого входить місто Апольда. За словами українських мігрантів, з якими вдалося поспілкуватися редакції, хлопчик був із багатодітної ромської сім’ї. Через велику війну вони переїхали у Німеччину із Закарпаття. Сусіди про родину відгукуються лише позитивно, але не знають, де вони зараз.
Українські біженці припускають, що полум’я могло виникнути через побутову техніку.
Усе вказує на технічну несправністьНімецька поліція
«Під час з’ясування причин пожежі слідчими не виявлено ознак умисних дій чи причетності третіх осіб. Усе вказує на технічну несправність», – зазначили місцеві правоохоронці. Однак судово-медична експертиза триває.
«Ми не знаємо, як нам бути далі»
«Крім паспорта, нічого. Паспорт і телефон. Все. Не дають навіть забрати свої речі. Моя половина (приміщення – ред.) не так горіла, лише диму було багато. Навіть не дають піти і речі свої забрати, у щось одягтися. Дали одні труси і одну футболку. Все», – каже Артур Кучінскіс.
Близько 60 українців, які раніше жили у гуртожитку, евакуювали. Нині вони живуть у селі Гермсдорф, що за 30 кілометрів від місця пожежі. Їхніми сусідами також є представники з Афганістану, Сирії та арабських країн.
Мій син сьогодні їв і плакав, щоб не бути голодним наступного дняТетяна Коваленко
«Як таких кімнат тут немає. Тут є перегородки і металеві ліжка на вісім людей. Це як один великий ангар з якимось перепонками, я по-іншому це не можу назвати. Ми так скооперувалися, як могли, з ким спілкуємося. Умови у нас, я сказала б, жахливі. Особливо якщо це маленькі діти. Так, нам дали, де переночувати. Харчування жахливе для дітей. Мій син сьогодні їв і плакав, щоб не бути голодним наступного дня. Грудні діти без підгузок, їх треба випрошувати поштучно», – розповідає Тетяна Коваленко.
Слова жінки підтверджує біженка Діана Ярош: «Немає тієї гігієни, яка потрібна для дітей. Ліжка є, їжу дають, але це не їжа для дітей, вони відмовляються їсти зовсім. Це для дорослого три дні пожити максимум. У нас немає ні коштів, у нас немає доступу до наших речей, і скільки ми ще будемо тут перебувати, нам не говорять. І ми не знаємо, як нам далі бути, зовсім. Нам видали по майці, по штанах, сказали, можете там дітям взяти трішечки. І все».
Українські біженці кажуть, що у них є чимало запитань, відповіді на які у них не має ані від місцевої влади, ані від посольства України в Німеччині. За декілька днів перебування вимушених мігрантів у новому прихистку їх відвідав лише один волонтер, кажуть українці.
«Я особисто телефонувала в соціальні служби Апольди, нам сказали чекати, нас будуть розселяти впродовж тижня. Хоча спочатку сказали, що на два-три дні вивозять. Зараз вже йдеться про більше часу. Є дуже велика проблема для тих людей, які працюють, які відвідують курси, навчаються, дітей, які їздять до школи, також дуже далеко. У нас зараз ситуація така, на жаль, що конкретної інформації ніхто сказати не може, ніхто нею не володіє. Тому звертаємся до посольства, нам потрібна якась конкретика», – говорить українка Ганна Умрихіна.
Натомість посол України в Німеччині Олексій Макеєв зазначив Радіо Свобода: «Консули на постійному зв’язку з громадянами, органами влади. Завтра відвідаю українців на місці разом з прем’єр-міністром землі Тюрінгія».
Зі слів волонтера організації «Підтримка для України» Олексія Артамонова, частина людей сьогодні таки зможе повернутися в гуртожиток в Апольді. Скільки з них буде українських біженців – невідомо.
Український уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець 5 червня звернувся до урядів країн Євросоюзу із закликом до надання українським біженцям безпечного житла, яке «відповідатиме мінімальним потребам, необхідним для комфортного та безпечного проживання». Він також закликав владу і правоохоронні органи Німеччини провести «повне, неупереджене та швидке розслідування».
Радіо Свобода продовжує стежити за цією ситуацією.
