Доступність посилання

20 Вересень 2017, Київ 09:15

Тарас Кузьо

Нещодавно опубліковані таємні дипломатичні депеші Посольства США з веб-сайту WikiLeaks спонукають до двох спостережень. Перше, що лідер Партії регіонів Віктор Янукович змінився з часів виборів 2004 року, коли він намагався прийти до влади через фальсифікацію. Друге, що урядовці США вважали Юлію Тимошенко не кращою кандидатурою за Януковича під час виборів 2010 року. В одній депеші оприлюднюються слова екс-Президента Леоніда Кучми про те, що вибори 2010 року були «вибором між поганим та дуже поганим кандидатом», натякаючи, що Юлія Тимошенко була останнім варіантом.

Однак ці дві точки зору були абсолютно помилковими, особливо зважаючи на перший рік правління Януковича.

Критика, наявна в депешах з WikiLeaks, стверджує, що негативний контекст висвітлення особи Тимошенко був спричинений відображенням її власних помилок та лобіюванням політичних радників США, які працюють на Януковича та Партію регіонів з 2005 року. Найбільш гостра критична думка була спрямована на звинувачення Тимошенко в популізмі.

Однак варто зважати на те, що це проблема більшості українських політиків. І безсумнівно, що Янукович виявився найпершим в апелюванні до широких народних мас у 2010 році, проте побив усі рекорди саме колишній Президент Віктор Ющенко, який пообіцяв накласти 20% податків на яхти, лімузини та вілли.

Посольство США звинуватило Юлію Тимошенко в підпорядкуванні російському прем’єр-міністрові Володимиру Путіну. Судячи зі слів Дмитра Фірташа, найбільшою загрозою для української суверенності є саме Тимошенко, яка ладна стати російським пішаком. Доказом для такого висновку слугувало те, що вона не підтримала вимогу НУНС щодо визнання агресії Росії проти Грузії під час вторгнення 2008 року, та її відчутна позиція на стороні Москви щодо Голодомору та Чорноморського флоту.

Насправді Янукович поступився Росії у всіх цих питаннях. Партія регіонів та Комуністична партія України підтримували анексію Грузії Росією упродовж грузинської кризи. Аналогічна ситуація відбувалася із законом 2006 року щодо Голодомору, не підтриманим Партією регіонів та КПУ, оскільки Янукович прийняв позицію Росії в тому, що голодомор був радянським, а не українським. Будучи Президентом, він розширив термін перебування Чорноморського флоту у Севастополі до 2047 року. У січні 2010 року депеші США повідомили, що Янукович розповів послові США про свій намір продовжити оренду бази Чорноморським флотом задля отримання економічних переваг від Росії.

Суперечливі витоки інформації створили помилкове враження, що Росія підтримувала і Януковича, і Тимошенко на виборах 2010 року, оскільки обидва кандидати тримали «проросійську позицію», завдяки чому будь-яка перемога виявляється вигідною для Москви. Ющенко був прихильником цієї ідеї під час виборчої кампанії, закликаючи своїх прибічників не віддавати голоси за жодного із цих кандидатів у другому турі виборів. Таке рішення вплинуло на результат Тимошенко, оскільки їй бракувало для перемоги лише 3% голосів.

Інші депеші заявляють, що насправді неважливо, кому із них дісталася перемога, оскільки Тимошенко та Янукович дотримуються авторитарних методів правління, і кожен з них творив би «путінську вертикаль влади». Такий аналіз суперечив реальності, вказуючи на те, що в Тимошенко не було політичної машини, можливості шантажувати депутатів чи контролювати телевізійні компанії, необхідні для такого проекту.

Крім цього, з початку 2008 року Тимошенко постійно наголошувала на необхідності розвитку в напрямку до суто парламентської системи. Авторитарність Партії регіонів, засвідчена українськими соціологами, була очевидною під час перетворення парламенту на механізовану організацію та повернення до президентської конституції.

Депеші США також беруть на віру аргумент «прагматичного» проєвропейського угрупування Партії регіонів, яке нібито прагне об’єднати Україну та піти на компроміс з НАТО. Така точка зору пройшла через лобіювання політичних радників США, які працюють на Партію регіонів.

Однак, прагматичне крило Партії регіонів не було чітко вираженим у 2005–08 роках, коли вони разом із КПУ голосували проти законопроекту приєднання до СОТ. Однак набуття членства України у СОТ 2008 року готує підґрунтя для підпису торговельного договору з ЄС, що ніби знаходить підтримку в прагматичному крилі Партії регіонів.

Також депеші проігнорували позицію Януковича та Партії регіонів проти НАТО, доводячи, що це була виборча риторика задля мобілізації виборців зі Східної України, яка потім буде відкинута. Але це твердження теж помилкове, тому що Янукович є першим із чотирьох пострадянських президентів України, який не підтримав членство в НАТО. Партія регіонів також притримується суперечливої позиції щодо участі України у програмі НАТО «Партнерство заради миру», відкликаючи свою підтримку, коли вона в опозиції, або ж схвалюючи постанови, коли вона при владі.

Депеші США з України також заявляють, що Янукович у разі перемоги на виборах 2010 року не перетворився б на російського пішака і захищав би українські інтереси, навіть якщо це стосувалося б лише економічної сфери. Незважаючи на захист своїх економічних інтересів від Росії, Янукович проводить внутрішню, національну, а також закордонну політику в національних інтересах Росії.

Росія успішно пролобіювала чотирьох кандидатів, які стали головою Служби безпеки, міністрами освіти, оборони та закордонних справ. Громадяни Росії нелегально контролюють охорону Президента та інформаційно-аналітичний відділ президентської Адміністрації.

Ставлення США до Партії регіонів було більш критичним у 2005–06 роках, але у 2008–10-му відбулася зміна двох факторів. По-перше, радники США переконали багатьох на Заході, включаючи Посольство США, що Янукович змінився. Ця позиція ігнорувала той факт, що він не зміг визнати фальсифікацію виборів 2004 року і далі стверджує, що він був переможцем тих виборів.

У грудні 2005 року Янукович скаржиться на те, що «путч» та «махінації Кучми» не допустили його до президентства. Одна дипломатична депеша визначила Партію регіонів як таку, що має «суто проросійську виборчу риторику» у 2006 році, пояснюючи це заохоченням голосів комуністів.

Інший фактор, що посприяв зміні тону США, – виснаження Заходу ворогуючими політичними лідерами, Ющенком та Тимошенко. Ця пара змарнувала 5 років можливостей для здійснення вагомих змін, здобутих завдяки Помаранчевій революції.

Всі чотири виборчі кампанії Януковича – дві як голови адміністрації в Донецькій області в 1999 та 2002 роках та інші дві як Прем’єр-міністра та Президента у 2004 та 2010 роках – були розкритиковані за нечесність. Депеші США 2005–06 років показали, що члени уряду Кучми, які були причетні до фальсифікації виборів, приєдналися до Партії регіонів, яку ще називають «прикриттям для донецьких кримінальних угрупувань та олігархів».

Ці депеші притримуються скептичної думки щодо нового обличчя Партії регіонів і висловлюють занепокоєння, що вона може зловживати державним адміністративним ресурсом, негативно вплинути на виборчі закони та створити загрозу закриття ЗМІ, які вони не контролюють. Саме це і встиг заподіяти Янукович за рік свого президентства.

Тарас Кузьо – дослідник Австрійського фонду плану Маршалла, який працює в Центрі трансатлантичних відносин Школи передових політичних досліджень Університету імені Джонза і Гопкінза у США

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG