Прага,13 квітня 2001 – Західні коментатори і далі повертаються до теми американсько-китайських взаємин на тлі нині вже закінченої суперечки із приводу недавнього повітряного інциденту. Західна преса порушує також низку інших тем, серед яких балканські проблеми, недавній візит канцлера Шредера до Росії, а також актуальну тему пасхи.
З огляду на брак часу порушимо лише деякі із цих тем.
Коментатор газети «Нью-Йорк таймс» Томас Фрідман пише із приводу недавньої кризи в американсько-китайських взаєминах, що із ції кризи слід почерпнути три уроки: по-перше, коли маєте справу з Китаєм – тримайте в руці велику палицю і великий словник. По-друге, для взаємин (з Китаєм) властива мінливість. По-третє, мусите звикнути до цього, бо це надовго. Китай – це унікальна проблема, веде далі автор. Ця країна представляє п’яту частину людства. Свого часу холодна війна з Радянським Союзом – це була одна справа. Тим часом холодна війна із п’ятою частиною людства, де економічне зростання становить 10 відсотків на рік, це цілком інша справа. При цьому спроби повалити китайський режим, закінчує коментстор, можуть призвести до хаосу серед п’ятої частини жителів планети і це врешті може вплинути дослівно на все – від повітря, яким ми дихаємо, до одягу, який ми носимо.
Серед інших відгуків на великодну п’ятницю і пасху варто навести дещо нетиповий, бо гумористичний коментар британської газети «Дейлі телеґраф» на цю тему. У своїй редакційній статті газета ставить риторичне запитання: що сталося б, якби Ісус Христос народився у Великобританії в наші дні? Перш за все у Британії нема смертної кари, тому його напевно не розіп’яли б на хресті. Однак, потрапивши до переповненої в’язничної келії, він довго очікував би на судовий процес. Він змушений був би ділити келію з небезпечними й агресивними злочинцями. Якби Ісус спробував розмовляти зі своїм отцем, тобто богом, це явно збільшило б ризик нападу на нього, вважає британська газета. Одного ранку його могли би знайти мертвим на підлозі камери з інсценізованим самовбивством. І ця подія пройшла би поза увагою. Однак, у випадку, якби він воскрес, могло би бути розпочато публічне слідство. Принаймні із 500 людей заявили б, що вони бачили і слухали Христа за 40 днів до його смерті, а в телебаченні розпочалися б запеклі дискусії на цю тему.
Ця пародія газети «Дейлі телеґраф» ніскільки не спрямована проти християнства або віри загалом, вона представляє моральний і релігійний стан сучасного британського суспільства. Зрештою, як можна припускати, не лише британського.
З огляду на брак часу порушимо лише деякі із цих тем.
Коментатор газети «Нью-Йорк таймс» Томас Фрідман пише із приводу недавньої кризи в американсько-китайських взаєминах, що із ції кризи слід почерпнути три уроки: по-перше, коли маєте справу з Китаєм – тримайте в руці велику палицю і великий словник. По-друге, для взаємин (з Китаєм) властива мінливість. По-третє, мусите звикнути до цього, бо це надовго. Китай – це унікальна проблема, веде далі автор. Ця країна представляє п’яту частину людства. Свого часу холодна війна з Радянським Союзом – це була одна справа. Тим часом холодна війна із п’ятою частиною людства, де економічне зростання становить 10 відсотків на рік, це цілком інша справа. При цьому спроби повалити китайський режим, закінчує коментстор, можуть призвести до хаосу серед п’ятої частини жителів планети і це врешті може вплинути дослівно на все – від повітря, яким ми дихаємо, до одягу, який ми носимо.
Серед інших відгуків на великодну п’ятницю і пасху варто навести дещо нетиповий, бо гумористичний коментар британської газети «Дейлі телеґраф» на цю тему. У своїй редакційній статті газета ставить риторичне запитання: що сталося б, якби Ісус Христос народився у Великобританії в наші дні? Перш за все у Британії нема смертної кари, тому його напевно не розіп’яли б на хресті. Однак, потрапивши до переповненої в’язничної келії, він довго очікував би на судовий процес. Він змушений був би ділити келію з небезпечними й агресивними злочинцями. Якби Ісус спробував розмовляти зі своїм отцем, тобто богом, це явно збільшило б ризик нападу на нього, вважає британська газета. Одного ранку його могли би знайти мертвим на підлозі камери з інсценізованим самовбивством. І ця подія пройшла би поза увагою. Однак, у випадку, якби він воскрес, могло би бути розпочато публічне слідство. Принаймні із 500 людей заявили б, що вони бачили і слухали Христа за 40 днів до його смерті, а в телебаченні розпочалися б запеклі дискусії на цю тему.
Ця пародія газети «Дейлі телеґраф» ніскільки не спрямована проти християнства або віри загалом, вона представляє моральний і релігійний стан сучасного британського суспільства. Зрештою, як можна припускати, не лише британського.
