Нью-Йорк, 23 квітня 2001- Річницю Чорнобиля в Америці відзначають, пов’язуючи цю українську трагедію з долею атомних електростанцій у Сполучених Штатах. Ще вчора мало хто сумнівався в тому, що після катастрофи на атомній електростанції Тримайл-Айленд у Пенсільванії 1979 року Чорнобиль забив чи не останній цвях у розвиток американської ядерної енергетики. Відтоді жодна нова станція не стала до ладу. Щоринську атомну, спорудження якої коштувало 5 мільярдів доларів продали штатові Нью-Йорк за один долар – символічно. Компанія «Лилко», що збудувала її, проголосила банкрутство.
Але нині адміністрація президента Буша переглядає ставлення до атомних електростанцій – не в останню чергу тому що паливо значно подорожчало, і в деяких штатах спостерігається навіть нестачач електроенергії, як приміром, у Каліфорнії. Комісія під головуванням віце-президента Діка Чейні підготувала рекомендації для Білого Дому щодо будівництва кількох нових електростанцій. За підрахунками експертів, Сполучені Штати повинні спорудити впродовж наступних двох десятирічь до 65-ти атомних електростанцій. Ці станції вважають безпечними для довкілля і технологічно надійними.
На сьогодні в Америці функціонує 103 атомні електростанції, які постачають кожен п’ятий кіловат електроенергії. Водночас, преса нагадує про долю Чорнобиля як застереження на майбутнє. Телемережа ЕнБіСі показала репортажі з Прип’яті мертвого – колись 50-тисячного – міста. Газета «Нью-Йорк таймс» присвятила річниці катастрофи сторінку фотографій під заголовком «Життя після смерті: Чорнобиль сьогодні». Там йдеться, зокрема: людство поступово забуває, що Чорнобиль почався з абсолютної, непорушної певності операторів і начальства в тому, що все передбачено й жодна аварія неможлива. Відтоді, ось уже 15 років, не вщухають суперечки серед науковців щодо кількості людей, які загинули внаслідок вибуху і розплавлення четвертого атомного реактора – десятки, чи тисячі, чи десятки тисяч…
Фелиситі Берінджер – кореспондент «Нью-Йорк таймс» – зазначає, що 30-кілометрова зона в радіусі навколо станції залишається мертвим простором. Але деякі люди досі не вірять у небезпеку радіації, відкопують і розбирають на запчастини вражені радіацією автомобілі, вертольоти, бульдозери, рибалки вудять рибу у річці Прип’ять. Близько 400 селян – здебільшого старі люди – мешкає в зоні. Наталя Чикаловець на запитання журналіста сказала, що вона радіації не боїться, бо не відчуває ані запаху, ані смаку небезпеки.
Але нині адміністрація президента Буша переглядає ставлення до атомних електростанцій – не в останню чергу тому що паливо значно подорожчало, і в деяких штатах спостерігається навіть нестачач електроенергії, як приміром, у Каліфорнії. Комісія під головуванням віце-президента Діка Чейні підготувала рекомендації для Білого Дому щодо будівництва кількох нових електростанцій. За підрахунками експертів, Сполучені Штати повинні спорудити впродовж наступних двох десятирічь до 65-ти атомних електростанцій. Ці станції вважають безпечними для довкілля і технологічно надійними.
На сьогодні в Америці функціонує 103 атомні електростанції, які постачають кожен п’ятий кіловат електроенергії. Водночас, преса нагадує про долю Чорнобиля як застереження на майбутнє. Телемережа ЕнБіСі показала репортажі з Прип’яті мертвого – колись 50-тисячного – міста. Газета «Нью-Йорк таймс» присвятила річниці катастрофи сторінку фотографій під заголовком «Життя після смерті: Чорнобиль сьогодні». Там йдеться, зокрема: людство поступово забуває, що Чорнобиль почався з абсолютної, непорушної певності операторів і начальства в тому, що все передбачено й жодна аварія неможлива. Відтоді, ось уже 15 років, не вщухають суперечки серед науковців щодо кількості людей, які загинули внаслідок вибуху і розплавлення четвертого атомного реактора – десятки, чи тисячі, чи десятки тисяч…
Фелиситі Берінджер – кореспондент «Нью-Йорк таймс» – зазначає, що 30-кілометрова зона в радіусі навколо станції залишається мертвим простором. Але деякі люди досі не вірять у небезпеку радіації, відкопують і розбирають на запчастини вражені радіацією автомобілі, вертольоти, бульдозери, рибалки вудять рибу у річці Прип’ять. Близько 400 селян – здебільшого старі люди – мешкає в зоні. Наталя Чикаловець на запитання журналіста сказала, що вона радіації не боїться, бо не відчуває ані запаху, ані смаку небезпеки.
