Київ, 7 травня 2001 - Хрещення Володимира Великого та його одруження на сестрі візантійських імператорів «багрянородній» Анні долучили київських князів до «християнської родини європейських правителів». На той час у Європі вже набула поширення практика перехресних династичних шлюбів. Таким був і шлюб доньки великого князя Київського Всеволода Ярославича, сестри Володимира Мономаха Євпраксії з маркграфом Північної Саксонії Генріхом Високим Штаденським.
Незабаром овдовівши, 17-річна Євпраксія під іменем Адельгейди 1088 року обвінчалася з імператором Священної Римської імперії Генріхом IV. Супротивник папи Римського Григорія VII, Генріх сподівався завдяки цьому одруженню одержати підтримку Всеволода у боротьбі проти саксонських володарів. Він також розраховував на сприяння Києва в об’єднанні західної та східної гілок християнства. Невдовзі ставленик Генріха антипапа Климентій організував у справі церковної унії посольство до Києва, яке, проте, не мало успіху.
Цей другий шлюб став нещасливим для Євпраксії через брутальне поводження з нею чоловіка, що звинуватив її у перелюбі зі своїм сином Конрадом. 1093 року, після свого трирічного ув’язнення за наказом Генріха, імператриця Євпраксія втекла з Німеччини до північноіталійського міста Каносси. Там, за посередництва маркграфині Матильди Тосканської, Євпраксія вдалася до заступництва папи, який передав її справу на розгляд церковних соборів. 1095 року вона виступила на соборах у Констанції та П’яченці і домоглася засудження поведінки Генріха. А 1097 року його прокляв папа Урбан ІІ.
1097 року Євпраксія прибула до Угорщини, звідки невдовзі повернулася до Києва. 1106 року Генріх помер, і 6 грудня Євпраксія постриглася у черниці. Вона померла 9 травня 1109 року у тридцятивосьмирічному віці і була похована у соборі Успіння Богородиці Києво-Печерської лаври.
Незабаром овдовівши, 17-річна Євпраксія під іменем Адельгейди 1088 року обвінчалася з імператором Священної Римської імперії Генріхом IV. Супротивник папи Римського Григорія VII, Генріх сподівався завдяки цьому одруженню одержати підтримку Всеволода у боротьбі проти саксонських володарів. Він також розраховував на сприяння Києва в об’єднанні західної та східної гілок християнства. Невдовзі ставленик Генріха антипапа Климентій організував у справі церковної унії посольство до Києва, яке, проте, не мало успіху.
Цей другий шлюб став нещасливим для Євпраксії через брутальне поводження з нею чоловіка, що звинуватив її у перелюбі зі своїм сином Конрадом. 1093 року, після свого трирічного ув’язнення за наказом Генріха, імператриця Євпраксія втекла з Німеччини до північноіталійського міста Каносси. Там, за посередництва маркграфині Матильди Тосканської, Євпраксія вдалася до заступництва папи, який передав її справу на розгляд церковних соборів. 1095 року вона виступила на соборах у Констанції та П’яченці і домоглася засудження поведінки Генріха. А 1097 року його прокляв папа Урбан ІІ.
1097 року Євпраксія прибула до Угорщини, звідки невдовзі повернулася до Києва. 1106 року Генріх помер, і 6 грудня Євпраксія постриглася у черниці. Вона померла 9 травня 1109 року у тридцятивосьмирічному віці і була похована у соборі Успіння Богородиці Києво-Печерської лаври.
