Доступність посилання

ТОП новини

Влада в Україні не бажає бачити в українцях самостійну силу, здатну бути суб‘єктом історії


Влада в Україні не бажає бачити в українцях самостійну силу, здатну бути суб‘єктом історії

Київ, 11 травня 2001 - Те, що в Україні ветерани національно-визвольних змагань (не тільки Української повстанської армії, але насамперед – її) досі офіційно не здобули вшанування, загальновідомо. Видається, це не випадковість. Принципова позиція влади в Україні полягає в тому, що вона дотримується ще сталінської схеми Другої світової війни і вважає своєю вітчизною Радянський Союз.

Офіційна, ще кремлівська, версія радянсько-німецької війни ґрунтувалася на тому, що війна ця була протистоянням двох політичних сил: “коричневої чуми”, себто нацизму, і “соціалістичного рятівника людства”, - СРСР. При цьому не тільки замовчувався достеменний факт, що на полі бою зійшлися дві тоталітарно-соціалістичні держави, обидві під червоними прапорами, а й інше – що ці держави були колоніальними імперіями. А тому неминуче на загарбаній і російськими більшовиками, і німецькими нацистами території під час війни мав піднестися національно-визвольний рух, – “третя сила”, налаштована як проти обох імперій, так і проти тоталітарного соціалізму.

Такі сили виявили себе – різною мірою – практично повсюдно. Так, у Чечні ще у травні 1941 року почалося збройне антирадянське повстання. Зрозуміло, що воно аж ніяк не могло бути інспірованим нацистами. Чеченці тоді, як і зараз, боролися за своє право вільно жити на власній землі. Так само ніким не накинутим ззовні був рух українських націоналістів, котрий змагався за відновлення самостійної соборної Української держави. Саме тому він набув під час війни широкого розповсюдження по всій українській території – від Луганщини до Закарпаття. Оприлюднені за останнє десятиліття документи доводять: центрами українського антинацистського і антибільшовицького підпілля були, скажімо, не тільки Львів та Станіславів, а і Київ та Дніпропетровськ.

А створена восени 1942 року, коли німецькі війська вийшли до Сталінґраду, Українська повстанська армія мала на меті збройною силою звільнити українські терени від будь-якого загарбника.

Здавалося б, у незалежній Україні – яку, власне, і виборював український визвольний рух, – учасники цього руху повинні були б одержати суспільне і державне визнання. Але цього не сталося, і, скидається на те, що ближчими роками і не станеться. Офіційною концепцією Другої світової війни досі лишається створена особисто Сталіним брехлива пропаґандистська схема “визволення Європи Червоною армією”. Президент Кучма повсюдно веде мову про “Велику Вітчизняну війну”, вбачаючи свою вітчизну у Радянському Союзі, – більшовицькій колоніальній імперії. Висновок, отож, можна зробити тільки невтішний: влада в Україні не бажає бачити в українцях самостійну силу, здатну бути суб‘єктом історії. І це стосується не тільки минулого.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG