Прага, 17 травня 2001 – До зубів озброєна країна, одна з найбільших у світі армій, міжконтинентальні балістичні ракети з ядерною начинкою, нові програми закупівлі наймодерніших озброєнь на мільярди доларів і, разом з тим, приречені на переманентний голод 24 мільйони жителів Північної Кореї. Чи не знайома колишнім громадяна СРСР картина?
Вже у цьому році Пхеньянський сталінський режим Кім Чен Іра підписав з російським президентом Володимиром Путіним угоду на постачання новітніх озброєнь та модернізацію власних збройних сил. Більша частина дорослого чоловічого населення КНДР служить у лавах одного з найчисельніших військових континґентів світу. А ще й власні ядерні програми з багатомільярдними, у доларах США, затратами. І це все у країні, де й цієї весни, посуха, небачена за останні 73 роки, вразила сільське гоподарство країни.
Експерти ООН вважають, що цього року майжи 24-мільйонне населення Північної Кореї не буде забезпечене необхідним мінімумом харчів навіть на дві третини. У минулу середу координатор допомоги ООН для КНДР Давид Мортон заявив американському часописові «Вашінґтон Пост», що « люди у цій країні вмирають внаслідок таких причин, як відсутність харчів і жахливої антисанітарії».
Німецький лікар Норберт Воллертсен, котрий перебував в Північній Кореї останні вісімнадцять місяців, розповів журналістам на початку цього тижня, що місцеві північно-корейські лікарні не мають ні необхідного мінімуму ліків , ні навіть мила для дезинфекції операційних столів. Воллертсен свідчить, що « діти там голодують. Вони вмирали у мене на руках. Від цього можна було здуріти, не вистачало сил для якихось емоцій». Лише за офіційними даними Пхеньяна за останні сім років дитяча смертність у віці до 5 років зросла на два відсотки і досягла нині майже 5 відсотків. Тільки офіційно відомо, що під час голоду в 1995-98 роках в КНДР померло 220 тисяч осіб, хоча міжнародні експерти вважають, число жертв цих голодних років перевищило 2 мільйони люду Північної Кореї.
І така ситуація з продовольством не означає, що пхеньянська влада не має коштів. У містах ситуація трохи краща, а на столі у Кім Чен Іра є й лососева ікра та інші вишукані харчі. Але головні гроші влада КНДР кидає на шалені військові програми, включно з ядерною зброєю та її далекосяжними носіями. Навіть тими коштами, що світ виділяє для гуманітарної допомоги, місцевий комуністичний режим не гребує і краде у свого народу для власного зміцнення. Міжнародна ізоляція цілком влаштовує один із останніх сталінських режимів світу. І ніякі намагання світової спільноти, ні спроби США, ні прямі контакти Європейського Союзу, ні співчуття до голодуючого народу від найближчих сусідів не призвели до якихось видимих зрушень у політиці Пхеньяна, котрий і далі орієнтується на самоізоляцію і залякування своєми озброєннями цивілізованого світу. А народ тим часом вмирає від голоду.
Вже у цьому році Пхеньянський сталінський режим Кім Чен Іра підписав з російським президентом Володимиром Путіним угоду на постачання новітніх озброєнь та модернізацію власних збройних сил. Більша частина дорослого чоловічого населення КНДР служить у лавах одного з найчисельніших військових континґентів світу. А ще й власні ядерні програми з багатомільярдними, у доларах США, затратами. І це все у країні, де й цієї весни, посуха, небачена за останні 73 роки, вразила сільське гоподарство країни.
Експерти ООН вважають, що цього року майжи 24-мільйонне населення Північної Кореї не буде забезпечене необхідним мінімумом харчів навіть на дві третини. У минулу середу координатор допомоги ООН для КНДР Давид Мортон заявив американському часописові «Вашінґтон Пост», що « люди у цій країні вмирають внаслідок таких причин, як відсутність харчів і жахливої антисанітарії».
Німецький лікар Норберт Воллертсен, котрий перебував в Північній Кореї останні вісімнадцять місяців, розповів журналістам на початку цього тижня, що місцеві північно-корейські лікарні не мають ні необхідного мінімуму ліків , ні навіть мила для дезинфекції операційних столів. Воллертсен свідчить, що « діти там голодують. Вони вмирали у мене на руках. Від цього можна було здуріти, не вистачало сил для якихось емоцій». Лише за офіційними даними Пхеньяна за останні сім років дитяча смертність у віці до 5 років зросла на два відсотки і досягла нині майже 5 відсотків. Тільки офіційно відомо, що під час голоду в 1995-98 роках в КНДР померло 220 тисяч осіб, хоча міжнародні експерти вважають, число жертв цих голодних років перевищило 2 мільйони люду Північної Кореї.
І така ситуація з продовольством не означає, що пхеньянська влада не має коштів. У містах ситуація трохи краща, а на столі у Кім Чен Іра є й лососева ікра та інші вишукані харчі. Але головні гроші влада КНДР кидає на шалені військові програми, включно з ядерною зброєю та її далекосяжними носіями. Навіть тими коштами, що світ виділяє для гуманітарної допомоги, місцевий комуністичний режим не гребує і краде у свого народу для власного зміцнення. Міжнародна ізоляція цілком влаштовує один із останніх сталінських режимів світу. І ніякі намагання світової спільноти, ні спроби США, ні прямі контакти Європейського Союзу, ні співчуття до голодуючого народу від найближчих сусідів не призвели до якихось видимих зрушень у політиці Пхеньяна, котрий і далі орієнтується на самоізоляцію і залякування своєми озброєннями цивілізованого світу. А народ тим часом вмирає від голоду.
