Єрусалим, 23 травня 2001 – На сьогодні 1627 українців визнано в Ізраїлі Праведниками народів світу. Одним з них вважається Степан Веремчук, який, за його ж словами, у восьмирічному віці врятував сотні євреїв з містечка Любомль на Волинщині. Він оселився в Єрусалимі у квартирі, яку йому безкоштовно дала держава, й одержує пенсію 2 000 доларів на місяць. Сюди ж переїхав його молодий син.
Справа Веремчука ніколи не з’явилася б на шпальтах ізраїльських газет, якби він сам по приїзді в Ізраїль не вихвалявся своїми подвигами у місцевій пресі. Ним зацікавилися члени земляцтва містечка Любомль, серед яких не виявилось євреїв, врятованих Веремчуком. Вони надіслали запит у меморіальний комплекс Ядвашем, який надав Веремчукові звання Праведника народів світу. Коли голова земляцтва Любомля пан Маргуліс запитав самого Веремчука про події давно минулих років, він не одержав чіткої відповіді. Втім, Степан Веремчук запропонував Маргулісу продати йому, Веремчукові, список євреїв Любомля, що врятувалися під час голокосту, а також обіцяв Маргулісу за це влаштувати пенсію з Німеччини.
На звернення репортерів газети Єдіот Ахронот провід меморіального комплексу Ядвашем, захищаючи честь мундира, відмовився коментувати справу Веремчука. Сам же Веремчук твердив репортерам, що він нічого не пам’ятає за задавненістю. Тим часом, виявилося, що один із свідків у справі Веремчука пан Гнатюк сам домагається статусу Праведника народів світу, а другий, на жаль, вже помер. Газета Єдіот Ахронот зазначає, що у зубожілій Україні люди шукають будь-якого виходу із скрутного становища, і там вже існує багатотисячна черга кандидатів на звання Праведника народів світу, що дає можливість еміґрувати до Ізраїлю та мати фантастично високу пенсію.
Сам я знаю Степана Веремчука вельми добре як колегу у товаристві єврейсько-українських зв’язків та товаристві «Українці на святій землі», й мені важко сказати щось об’єктивне без перевірки фактів. Проте з самим Степаном Григоровичем поговорити мені не далося, бо він з дружиною надовго виїхав до України. Голова товариства єврейсько-українських зв’язків Яків Сусленський, автор книги про українців - Праведників народів світу, поки що відмовляється висловитись у цій скандальній справі.
Справа Веремчука ніколи не з’явилася б на шпальтах ізраїльських газет, якби він сам по приїзді в Ізраїль не вихвалявся своїми подвигами у місцевій пресі. Ним зацікавилися члени земляцтва містечка Любомль, серед яких не виявилось євреїв, врятованих Веремчуком. Вони надіслали запит у меморіальний комплекс Ядвашем, який надав Веремчукові звання Праведника народів світу. Коли голова земляцтва Любомля пан Маргуліс запитав самого Веремчука про події давно минулих років, він не одержав чіткої відповіді. Втім, Степан Веремчук запропонував Маргулісу продати йому, Веремчукові, список євреїв Любомля, що врятувалися під час голокосту, а також обіцяв Маргулісу за це влаштувати пенсію з Німеччини.
На звернення репортерів газети Єдіот Ахронот провід меморіального комплексу Ядвашем, захищаючи честь мундира, відмовився коментувати справу Веремчука. Сам же Веремчук твердив репортерам, що він нічого не пам’ятає за задавненістю. Тим часом, виявилося, що один із свідків у справі Веремчука пан Гнатюк сам домагається статусу Праведника народів світу, а другий, на жаль, вже помер. Газета Єдіот Ахронот зазначає, що у зубожілій Україні люди шукають будь-якого виходу із скрутного становища, і там вже існує багатотисячна черга кандидатів на звання Праведника народів світу, що дає можливість еміґрувати до Ізраїлю та мати фантастично високу пенсію.
Сам я знаю Степана Веремчука вельми добре як колегу у товаристві єврейсько-українських зв’язків та товаристві «Українці на святій землі», й мені важко сказати щось об’єктивне без перевірки фактів. Проте з самим Степаном Григоровичем поговорити мені не далося, бо він з дружиною надовго виїхав до України. Голова товариства єврейсько-українських зв’язків Яків Сусленський, автор книги про українців - Праведників народів світу, поки що відмовляється висловитись у цій скандальній справі.
