Прага, 29 травня 2001 - Днями у Москві видано книгу, автором якої є лідер компартії Росії Зюганов. Повідомляючи про це агенство ІНТЕРФАКС звертає увагу на зюгановську візію майбутнього Росії.
Турбуючися про її велич Зюганов так просто, по імперському вболіває і за долю України - як у пісні про московського розбійника Ваньку-Каїна:
“Мне сахарная-сладкая ества, братц на ум нейдет, Мне Московское сильное царство, братцы, с ума нейдет”.
Не було б потреби говорити про ватажка російських комуністів, про його імперські переконання і прагнення, якби він залишив у спокої Україну, якби не компартія України та її лідер Симоненко, який із Зюгановим завжди знаходить “полное взаимопонимания и согласие”. У своїй новій книзі “На рубеже тисячилетий. Судьба России в современном мире”, як і в попередній, виданій 96 року ватажок російських комуністів вболіває і за долю України, точніше – не може змиритися з її незалежністю.
“Росія буде великою і соціалістичною”, заявляє Зюганов. Чи буде колись в Росії такий соціалізм, як нині є, наприклад, у Швеції або Німеччині в цьому можна сумніватися, бо Росія на протязі своєї багатовікової історії, замість наводити порядок у власній хаті, щоб жити сяк так пристойно прагнула нових і нових територій розбоєм і підступом.
Нинішня Росія для Зюганова, схоже, ще недостатньо велика, її потрібно розширити і він пропонує свою візію майбутньої великої Росії.
Після консолідації всіх здорових політичних сил в Росії, пише Зюганов, на передній план вийде завдання нового возз’єднання з Україною і Білорусією. Це не вперше ватажок російських комуністів представляє свій неоімперській “отче наш”. 96-го року в книзі “Россия-Родина моя” Зюганов, серед іншого писав:
“З точки зору національної, Росія є складною етнічною спільнотою в основі життєздатності якої покладено міцне національне ядро великоросів, малоросів та білорусів”(К.Ц).
Зюганов отже відмовляє українцям у праві бути народом. Для російського комуніста-неоімперіаліста українці є малоросами і спільно з білорусами є лише фактором-придатком життєздатності Росії. Зрештою, в книзі Зюганов і не приховує своїх імперських переконань і пише дослівно: “Імперія – історично і геополітично обумовлена форма розвитку Російської держави”.
Іншима словами, росіяни, згідно з переконанням Зюганова, без імперіалізму жити не здатні. То чи вистачить сил для будівництва соціалізму?
Здавалося б комуністів України вже давно мали б насторожити неоімперські замашки їхнього московського товариша. Тим більше, що у своїх програмних посланнях КПУ виступає проти будь- яких проявів і пропаганди націоналізму, шовинізму.
Проблема в тому, що комуністи України і їхній лідер Симоненко безперестанно виступають проти міфічного імперіалізму США, а проявів російського імперіалізму не чіпають, він бо для України начебто благо.
Розмірковуючи у своїй новій книзі про завдання нового возз’єднання України і Білорусі Зюганов підкреслює, що при досягненні цієї мети “мову треба вести насамперед не про принципи створення єдиної держави, а про принципи і форми геополітичного впливу Росії на території колишньої Російської імперії та СРСР”(кінець цитати). Це дуже важливе твердження. Не принципово чи возз’єднання України і Білорусі буде добровільним,. Суть у тому аби до цього призвів геополітичний вплив, тобто тиск Росії. А потім це можна буде оголосити “добровільним” возз’єднанням.
Від наступної цитати з книги Зюганова комуністи України мали б здригнутися, якщо вони патріоти незалежної України, якщо державність України не є для них тимчасовим явищем.
Зюганов пише: Геополітична стратегія Росії повинна опиратися на національні інтереси, а не на ідеологічні химери”(К.Ц). Чи треба бути ще чіткішим? Хіба що для ідіотів.
Ватажок російських комуністів ладен зректися навіть марксистсько-ленінської ідеологічної химери задля великої Росії в складі якої буде Україна та Білорусь.
Лідер КПУ Симоненко, який після кожного повернення з Москви заявляє, що в розмові з товаришем Зюгановим він знайшов “полное взаимопонимание и согласие” повинен би почервоніти. Але чи здатні червоні як розпечене залізо комуністи України, що ратують за повернення минулого ще більше червоніти?
Нагадаю: Під час президентської передвиборчої кампанії восени 99-го року Симоненко заявив про що йдеться комуністам:
“Главная цель компартии Украиньі – вернуть нашому народу подлинное народовластие и тот общественно-политический строй, которий единственньій может гарантировать действенность зтого народовіластия социализм”.
Чітко сказав лідер КПУ – ВЕРНУТЬ! Усе ж таки в минуле кличе народ України КПУ. А про решту подбає, як пише Зюганов, геополитичний вплив Росії в її національних інтересах.
Турбуючися про її велич Зюганов так просто, по імперському вболіває і за долю України - як у пісні про московського розбійника Ваньку-Каїна:
“Мне сахарная-сладкая ества, братц на ум нейдет, Мне Московское сильное царство, братцы, с ума нейдет”.
Не було б потреби говорити про ватажка російських комуністів, про його імперські переконання і прагнення, якби він залишив у спокої Україну, якби не компартія України та її лідер Симоненко, який із Зюгановим завжди знаходить “полное взаимопонимания и согласие”. У своїй новій книзі “На рубеже тисячилетий. Судьба России в современном мире”, як і в попередній, виданій 96 року ватажок російських комуністів вболіває і за долю України, точніше – не може змиритися з її незалежністю.
“Росія буде великою і соціалістичною”, заявляє Зюганов. Чи буде колись в Росії такий соціалізм, як нині є, наприклад, у Швеції або Німеччині в цьому можна сумніватися, бо Росія на протязі своєї багатовікової історії, замість наводити порядок у власній хаті, щоб жити сяк так пристойно прагнула нових і нових територій розбоєм і підступом.
Нинішня Росія для Зюганова, схоже, ще недостатньо велика, її потрібно розширити і він пропонує свою візію майбутньої великої Росії.
Після консолідації всіх здорових політичних сил в Росії, пише Зюганов, на передній план вийде завдання нового возз’єднання з Україною і Білорусією. Це не вперше ватажок російських комуністів представляє свій неоімперській “отче наш”. 96-го року в книзі “Россия-Родина моя” Зюганов, серед іншого писав:
“З точки зору національної, Росія є складною етнічною спільнотою в основі життєздатності якої покладено міцне національне ядро великоросів, малоросів та білорусів”(К.Ц).
Зюганов отже відмовляє українцям у праві бути народом. Для російського комуніста-неоімперіаліста українці є малоросами і спільно з білорусами є лише фактором-придатком життєздатності Росії. Зрештою, в книзі Зюганов і не приховує своїх імперських переконань і пише дослівно: “Імперія – історично і геополітично обумовлена форма розвитку Російської держави”.
Іншима словами, росіяни, згідно з переконанням Зюганова, без імперіалізму жити не здатні. То чи вистачить сил для будівництва соціалізму?
Здавалося б комуністів України вже давно мали б насторожити неоімперські замашки їхнього московського товариша. Тим більше, що у своїх програмних посланнях КПУ виступає проти будь- яких проявів і пропаганди націоналізму, шовинізму.
Проблема в тому, що комуністи України і їхній лідер Симоненко безперестанно виступають проти міфічного імперіалізму США, а проявів російського імперіалізму не чіпають, він бо для України начебто благо.
Розмірковуючи у своїй новій книзі про завдання нового возз’єднання України і Білорусі Зюганов підкреслює, що при досягненні цієї мети “мову треба вести насамперед не про принципи створення єдиної держави, а про принципи і форми геополітичного впливу Росії на території колишньої Російської імперії та СРСР”(кінець цитати). Це дуже важливе твердження. Не принципово чи возз’єднання України і Білорусі буде добровільним,. Суть у тому аби до цього призвів геополітичний вплив, тобто тиск Росії. А потім це можна буде оголосити “добровільним” возз’єднанням.
Від наступної цитати з книги Зюганова комуністи України мали б здригнутися, якщо вони патріоти незалежної України, якщо державність України не є для них тимчасовим явищем.
Зюганов пише: Геополітична стратегія Росії повинна опиратися на національні інтереси, а не на ідеологічні химери”(К.Ц). Чи треба бути ще чіткішим? Хіба що для ідіотів.
Ватажок російських комуністів ладен зректися навіть марксистсько-ленінської ідеологічної химери задля великої Росії в складі якої буде Україна та Білорусь.
Лідер КПУ Симоненко, який після кожного повернення з Москви заявляє, що в розмові з товаришем Зюгановим він знайшов “полное взаимопонимание и согласие” повинен би почервоніти. Але чи здатні червоні як розпечене залізо комуністи України, що ратують за повернення минулого ще більше червоніти?
Нагадаю: Під час президентської передвиборчої кампанії восени 99-го року Симоненко заявив про що йдеться комуністам:
“Главная цель компартии Украиньі – вернуть нашому народу подлинное народовластие и тот общественно-политический строй, которий единственньій может гарантировать действенность зтого народовіластия социализм”.
Чітко сказав лідер КПУ – ВЕРНУТЬ! Усе ж таки в минуле кличе народ України КПУ. А про решту подбає, як пише Зюганов, геополитичний вплив Росії в її національних інтересах.
