Київ, 29 червня 2001 - Не секрет, що у вищих ешелонах влади є чимало людей, котрі лаяли недосконалу Конституції напередодні її першого ювілею і продовжать це цікаве заняття наступного дня після урочистостей. Та чи винна Конституція у гріхах, які їй приписують?
Чи поганою, чи хорошою є Конституція України? Видається, проблема зовсім в іншому. Навряд чи можна доконечно стверджувати щось стосовно того чи іншого законодавчого акту (звісно, коли він не є безглуздим або ґрунтованим на антидемократичних засадах) до часу, поки він не буде всебічно випробуваний на практиці. Конституція України, тим часом, є документом, який повністю має увійти в дію із завтрашнього дня, коли закінчується термін чинності перехідних положень. Отож критики Конституції (включно із Леонідом Кучмою, Олександром Волковим та Валерієм Пустовойтенком) ще не спробували жити за Конституцією, а вже знають, що вона погана. Та головне інше: а чи взагалі мали намір коли-небудь українські верхи жити за приписами Основного Закону? Ті широкі функції, які Леонід Кучма зберіг за президентською адміністрацією після 28 червня 1996 року, засвідчують: глава держави і гадки не мав керуватися Конституцією.
Адже в тексті Конституції президентська адміністрація відсутня; максимум, що може глава держави – створювати дорадчі структури, а не другий Кабмін, яким фактично є адміністрація. Що ж стосується інших поза конституційних структур, масово розмножених Леонідом Кучмою (включно із такою середньовічною за функціями структурою, як Державна податкова адміністрація), то вони також фіксують незаперечний факт: досі Конституцію України у більш-менш повному обсязі ніхто не виконував. Ані влада, ані народ (котрий переважно не знайомий із Основним Законом і не вміє користуватися ним у захисті власних прав).
Проте все ж звернімо увагу: які розкішні ритуальні танці навколо Конституції виконують ті, хто збирається її порушити! З обов‘язковими осаннами на адресу демократії. А це значить, що Конституцію (десь на підсвідомому рівні, у глибині душі) поважають. І бояться. Як би вона справді не запрацювала...
Чи поганою, чи хорошою є Конституція України? Видається, проблема зовсім в іншому. Навряд чи можна доконечно стверджувати щось стосовно того чи іншого законодавчого акту (звісно, коли він не є безглуздим або ґрунтованим на антидемократичних засадах) до часу, поки він не буде всебічно випробуваний на практиці. Конституція України, тим часом, є документом, який повністю має увійти в дію із завтрашнього дня, коли закінчується термін чинності перехідних положень. Отож критики Конституції (включно із Леонідом Кучмою, Олександром Волковим та Валерієм Пустовойтенком) ще не спробували жити за Конституцією, а вже знають, що вона погана. Та головне інше: а чи взагалі мали намір коли-небудь українські верхи жити за приписами Основного Закону? Ті широкі функції, які Леонід Кучма зберіг за президентською адміністрацією після 28 червня 1996 року, засвідчують: глава держави і гадки не мав керуватися Конституцією.
Адже в тексті Конституції президентська адміністрація відсутня; максимум, що може глава держави – створювати дорадчі структури, а не другий Кабмін, яким фактично є адміністрація. Що ж стосується інших поза конституційних структур, масово розмножених Леонідом Кучмою (включно із такою середньовічною за функціями структурою, як Державна податкова адміністрація), то вони також фіксують незаперечний факт: досі Конституцію України у більш-менш повному обсязі ніхто не виконував. Ані влада, ані народ (котрий переважно не знайомий із Основним Законом і не вміє користуватися ним у захисті власних прав).
Проте все ж звернімо увагу: які розкішні ритуальні танці навколо Конституції виконують ті, хто збирається її порушити! З обов‘язковими осаннами на адресу демократії. А це значить, що Конституцію (десь на підсвідомому рівні, у глибині душі) поважають. І бояться. Як би вона справді не запрацювала...
