Доступність посилання

ТОП новини

Рубрика Радіо Свобода: “Четвертий парламент: час вибору”


Рубрика Радіо Свобода: “Четвертий парламент: час вибору”

Київ, 25 липня 2001 - Як відомо, існують гуманітарні науки, точні науки і соціологія. Це, звичайно, жарт. А серйозно про останні соціологічні дослідження Фонду “Демократичні ініціативи” з його директором Ільком Кучеревим розмовляє наша кореспондентка Ірина Біла:

Ілько Кучерів:

“Пане Кучерів, за даними досліджень Вашого Фонду, які партії мають найбільших шансів пройти до парламенту?”

Ілько Кучерів:

“Це Комуністична партія, її підтримують 18-20% громадян. Також серед лідерів з великим відривом від комуністів – на рівні 4-5% - соціал-демократична партія (об”єднана), Партія зелених і Народний Рух Удовенка, який має 4-5 % електорату.

У разі об’єднання Рухів можна говорити про їхній успіх на виборах (такий, який був на попередніх) – це може бути 6-7% електорату.

Але це тільки список партій, а вони будуть об’єднуватися у блоки. Тому зараз важко щось передбачити.”

Ірина Біла:

“Які шанси має пройти об”єднання Віктора Ющенка “Наша Україна”?

Ілько Кучерів:

“Це буде залежати від того, як вони будуть розкручуватися, вести свою виборчу кампанію, вони невідомі виборцям”.

Аби пересвідчитися, наскільки незаангажовані дані фонду “Демократичні ініціативи”, моя колега Надія Шерстюк вийшла на ріг вулиць Хрещатика і Прорізної із запитанням, за кого збираються голосувати кияни. Ось, які відповіді пролунали:

“За Юлю Тимошенко і за Ющенка, тому що ця людина – Тимошенко - рухає Україну вперед, а їй не дають росту...”

“Мабуть за Рухівців буду, за правду, вони ближчі до душі...”

“Ми ще не знаємо, ”Яблуко...”

“Трудова Україна”, тому що ми трудові...”

Поет Олександр Ірванець стверджує, що належить до людей, які брали участь в утвердженні соціалістичної демократії ще тоді, коли суспільство не усвідомлювало, що слова “вибори” і “вибирати” – однокореневі. Проте голосувати наступної весни він піде не за звичкою, не за інерцією, а більш-менш свідомо. Ось як Олександр Ірванець пояснює основні причини своїх намірів і поривань:

«По-перше, я піду на поступні вибори тому, що за ті вісім місяців, які залишились до наступного загальнонародного волевиявлення це вже буду інший "Я". Протягом восьми місяців мій інтелект збагатиться таким масивом невідомої доти інформації про кандидатів, що не піти на вибори буде просто неможливо. Ноги самі донесуть до виборчої дільниці, рука сама потягнеться до бюлетеня, автоматично все у ньому підкреслить-викреслить і рефлекторно запхне папірця у щілину урни. Упродовж восьми наступних місяців я дізнаюсь, які хороші погані, які погані хороші, і чого насправді хоче народ, який вже нічого не хоче. Виявиться, що погані насправді дбають про його, народу, інтереси, тоді як хороші цими інтересами нехтують. Виявиться, “що війна - це мир, свобода - це рабство, правда - це кривда, і так далі” (дивись батька нашого духовного Джорджа Орвелла.) По-друге, я піду на вибори, бо це цікаво. Цікаво хоч би на око визначити кількість людей на виборчій дільниці, а потім порівняти свої спостереження з офіційною статистикою. Ця цікавість присутня в мені від часу останнього народного волевиявлення, яким був торішній референдум. Тоді ми трішки не дотягли до знаменитих іще з брежнєвських часів 99,98 відсотків. Можливо, на грядущих виборах ми іще наблизимося до цієї жаданої цифри.

По-третє, на вибори потрібно піти і з причин більш приземлених. Шкода буде, якщо пропаде бюлетень. Окрім того, не взявши участі в цьому дійстві, я автоматично втрачу право упродовж найближчих чотирьох років нарікати в електричках на владців, їхню зажертість і непорядність.

А ось, як піду та й віддам свій голос, то з мотиву "бачили очі, що купували" вже й матиму повне право перемивати кісточки мною і не мною обраним нардепам».

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG