Київ, 2 серпня 2001 - Так повелося, що літнє тепло очікується впродовж всього осінньо-зимового міжсезоння. Але потім, коли починається справжня спека, не менш сподіваною стає хоч якась прохолода. Особливо важким стає перетривання літа у місті, в розпеченому бетоновому мегаполісі. Але життя триває і там. Навіть у Києві. Навіть в Україні.
Літо у місті, до того ж, якщо воно, літо – якраз у зеніті, а місто – саме Київ, справа не зовсім комфортна. Власне, зелений, затінений Київ під цю пору був би анітрохи не гіршим, ніж, скажімо, Донецьк чи Цюрюпинськ. Але столиця України готується до десятої річниці Дня Незалежності, а отже, є додаткові незручності. Простіше кажучи, Київ весь переритий і перекопаний, починаючи з вокзалу і,- повз Бессарабку – до майдану Незалежності. Вже навіть існує анекдот: Київ. Серпень. Спека. Олександра Олександровича Омельченка, мера міста, після важкого трудового дня водій везе додому. Сан Санич, вколиханий в салоні, задрімав. Відкривши очі, він бачить двір власного будинку і, здивований, запитує у шофера: “Що, так швидко приїхали? А якою ж ти мене дорогою віз?” Шофер віповідає: “Не скажу!” Бо ви, Сан Саничу, і її перекопаєте!”
А якщо серйозно, влітку в місті важкувато. Хочеться кудись на лоно, на пленер, так би мовити, до води і зелені. Але морська прохолода в канарсько-багамському варіанті більшості українських громадян не загрожує. Це для інших, хто думає про Україну денно і нощно, надриваючись у всіляких холдингах та комерційних банках, тримаючи пальці віялом і поблискуючи на сонці бритими потилицями.
Решта ж громадян – а це, мабуть, 99 відсотків,- можуть дозволити собі хіба затінок дачі під Жмеринкою чи розімлілий, в пахощах кропу, городчик у Голопупівці.
Хоча єсть в цьому і позитив. Хоча б такий: інформаційні агенції повідомляють, що найближчим часом туристичне нашестя загрожуватиме Арктиці, що може призвести до екологічної загрози. Можна з впевненістю сказати – в цьому плані сумління українських громадян чисте, як сніги і льоди поки що не занапащеної Арктики.
...А загалом в Україні зараз затишшя. Це вже потім почнуться осінні наступи засмаглих на тих же Канарах політиків, ручних революціонерів і кімнатних Че Гевар. Потім почнуться зимово-весняні парламентські прегони. Все – потім.
А зараз – серпень. Спека. Літо в зеніті.
Літо у місті, до того ж, якщо воно, літо – якраз у зеніті, а місто – саме Київ, справа не зовсім комфортна. Власне, зелений, затінений Київ під цю пору був би анітрохи не гіршим, ніж, скажімо, Донецьк чи Цюрюпинськ. Але столиця України готується до десятої річниці Дня Незалежності, а отже, є додаткові незручності. Простіше кажучи, Київ весь переритий і перекопаний, починаючи з вокзалу і,- повз Бессарабку – до майдану Незалежності. Вже навіть існує анекдот: Київ. Серпень. Спека. Олександра Олександровича Омельченка, мера міста, після важкого трудового дня водій везе додому. Сан Санич, вколиханий в салоні, задрімав. Відкривши очі, він бачить двір власного будинку і, здивований, запитує у шофера: “Що, так швидко приїхали? А якою ж ти мене дорогою віз?” Шофер віповідає: “Не скажу!” Бо ви, Сан Саничу, і її перекопаєте!”
А якщо серйозно, влітку в місті важкувато. Хочеться кудись на лоно, на пленер, так би мовити, до води і зелені. Але морська прохолода в канарсько-багамському варіанті більшості українських громадян не загрожує. Це для інших, хто думає про Україну денно і нощно, надриваючись у всіляких холдингах та комерційних банках, тримаючи пальці віялом і поблискуючи на сонці бритими потилицями.
Решта ж громадян – а це, мабуть, 99 відсотків,- можуть дозволити собі хіба затінок дачі під Жмеринкою чи розімлілий, в пахощах кропу, городчик у Голопупівці.
Хоча єсть в цьому і позитив. Хоча б такий: інформаційні агенції повідомляють, що найближчим часом туристичне нашестя загрожуватиме Арктиці, що може призвести до екологічної загрози. Можна з впевненістю сказати – в цьому плані сумління українських громадян чисте, як сніги і льоди поки що не занапащеної Арктики.
...А загалом в Україні зараз затишшя. Це вже потім почнуться осінні наступи засмаглих на тих же Канарах політиків, ручних революціонерів і кімнатних Че Гевар. Потім почнуться зимово-весняні парламентські прегони. Все – потім.
А зараз – серпень. Спека. Літо в зеніті.
