Київ, 6 серпня 2001 - 965 року князь Святослав Хоробрий зруйнував столицю Хозарського каганату місто Ітиль і цим забезпечив київським купцям можливість торгувати зі Сходом без посередників. Водночас занепад хозарської держави відкрив заволзьким кочівникам – печенігам, – шлях до Північного Причорномор’я.
967 року Святослав захопив Болгарію, зробив своїм осередком місто Переяславець на Дунаї і змусив Візантію платити данину. Наступного року Константинополь намовив печенігів напасти на Київ. Дізнавшись про облогу столиці, Святослав швидко повернувся до Києва, відігнав печенігів у степ і уклав з ними союз проти Візантії.
Восени 969 року він розбив болгарське військо під Переяславцем, а у жовтні взяв саме місто. Влітку наступного року Святослав у спілці з печенігами та болгарами переміг візантійську армію у Фракії. Не маючи достатньо війська для штурму Константинополя, він уклав з імператором мирну угоду в Адріанополісі.
Мир був порушений візантійцями вже на Великдень 971 року несподіваним захопленням Переяславця і облогою міста Доростола, в якому перебував Святослав. Він не встиг покликати на допомогу своїх союзників - угрів, а болгари і печеніги відступилися від нього. Поранений під час тримісячної облоги, Святослав наприкінці липня погодився на другий мирний договір з Візантією, зрікаючись у ньому претензій на болгарські землі та грецькі колонії у Криму. «А коли порушимо сказане тут, – мовилося в угоді, – хай будемо прокляті Богом, в якого віруємо, і хай будемо жовті, як золото, і нехай своєю зброєю посічені будемо».
Після підписання угоди київський князь зустрівся з імператором Іоанном Цимісхієм на березі Дунаю. Присутній при цьому історик Лев Диякон так описав зовнішність Святослава: «Був він помірного зросту, з кошлатими бровами та ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного її боку звисало пасмо волосся – ознака знатності роду».
Навесні 972 року Святослав з невеликою дружиною, але з багатою здобиччю, повертався до Києва. Попереджені візантійцями, печеніги напали на княжу дружину біля дніпровських порогів, і Святослав загинув у бою. З його черепа печенізький хан Куря наказав зробити чашу, окуту золотом, і пив з неї вино.
967 року Святослав захопив Болгарію, зробив своїм осередком місто Переяславець на Дунаї і змусив Візантію платити данину. Наступного року Константинополь намовив печенігів напасти на Київ. Дізнавшись про облогу столиці, Святослав швидко повернувся до Києва, відігнав печенігів у степ і уклав з ними союз проти Візантії.
Восени 969 року він розбив болгарське військо під Переяславцем, а у жовтні взяв саме місто. Влітку наступного року Святослав у спілці з печенігами та болгарами переміг візантійську армію у Фракії. Не маючи достатньо війська для штурму Константинополя, він уклав з імператором мирну угоду в Адріанополісі.
Мир був порушений візантійцями вже на Великдень 971 року несподіваним захопленням Переяславця і облогою міста Доростола, в якому перебував Святослав. Він не встиг покликати на допомогу своїх союзників - угрів, а болгари і печеніги відступилися від нього. Поранений під час тримісячної облоги, Святослав наприкінці липня погодився на другий мирний договір з Візантією, зрікаючись у ньому претензій на болгарські землі та грецькі колонії у Криму. «А коли порушимо сказане тут, – мовилося в угоді, – хай будемо прокляті Богом, в якого віруємо, і хай будемо жовті, як золото, і нехай своєю зброєю посічені будемо».
Після підписання угоди київський князь зустрівся з імператором Іоанном Цимісхієм на березі Дунаю. Присутній при цьому історик Лев Диякон так описав зовнішність Святослава: «Був він помірного зросту, з кошлатими бровами та ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного її боку звисало пасмо волосся – ознака знатності роду».
Навесні 972 року Святослав з невеликою дружиною, але з багатою здобиччю, повертався до Києва. Попереджені візантійцями, печеніги напали на княжу дружину біля дніпровських порогів, і Святослав загинув у бою. З його черепа печенізький хан Куря наказав зробити чашу, окуту золотом, і пив з неї вино.
