Київ, 15 серпня 2001 - Після короткочасного похолодання, у Києві знову тепло і сонячно. Температурний стовпчик поповз вгору. Будівельні роботи до Дня Незалежності гарячково пришвидчуються. А у вуличний гомін столиці все частіше вплітається українська мова. Чи то обивателі в переддень свята проймаються, врешті-решт, національними гордощами, чи дається взнаки приїзд делегатів і гостей на Всесвітній форум українців, - невідомо...
...А загалом – у Києві серпень. Літо у місті, до того ж, якщо це місто – сьогочасний Київ, - справа не зовсім комфортна. Ні-ні, зелений, затінений княжий град під цю пору був би анітрохи не гірший, ніж, скажімо, Донецьк чи Цюрупинськ. Але столиця України готується до десятої річниці Дня Незалежності, а, отже, є додаткові незручності. Простіше кажучи, Київ, принаймні – Центр, весь переритий і перекопаний, починаючи з вокзалу і - повз Бессарабку – до майдану Незалежності, де вже поблискує позолотою колона майбутнього монументу.
Монумент ще тільки буде, а анекдот вже є. Київ. Серпень. Спека. Олександра Олександровича Омельченка, мера міста, після важкого трудового дня водій везе додому. Сан Санич, вколиханий, задрімав у салоні. Відкривши очі, він бачить двір власного будинку і, здивований, запитує шофера: “Що, так швидко приїхали? А якою ж ти мене дорогою віз?” Шофер відповідає : “Не скажу! Бо Ви, Сан Саничу, і її перекопаєте!”
А якщо серйозно, до свята хочеться десь перебути. Ну, наприклад, махнути куди-небудь на пленер, бажано – в його канарсько-багамському варіанті. Але це, переважно, для тих, хто думає про Україну денно і нощно, надриваючись у всіляких холдингах, комерційних банках та “конкретних бригадах”, тримаючи пальці віялом та поблискуючи на сонці бритими потилицями. Решті ж громадян – а це, мабуть, 99 відсотків, приступні хіба затінок дачі під Жмеринкою чи розімлілий, в пахощах кропу, городчик у Голопупівці.
Хоча є у цьому і позитив. Наприклад, такий: інформаційні агенції повідомляють, що найближчим часом туристичне нашестя загрожуватиме Арктиці, що може спричинити екологічну загрозу. Можна з упевненістю сказати – в цьому плані сумління українських громадян чисте, як сніги і льоди поки що не занапащеної Арктики.
...А загалом, зараз в Україні затишшя. Це вже потім почнуться осінні наступи засмаглих на тих же Канарах політиків, ручних р-революціонерів і кімнатних Че Гевар. Все – потім.
А зараз – серпень. Спека. Переддень Незалежності. Гуркіт бульдозерів, снування робітників і німе запитання мешканцем і гостей міста: “Чи ж встигнуть до дати...”
...А загалом – у Києві серпень. Літо у місті, до того ж, якщо це місто – сьогочасний Київ, - справа не зовсім комфортна. Ні-ні, зелений, затінений княжий град під цю пору був би анітрохи не гірший, ніж, скажімо, Донецьк чи Цюрупинськ. Але столиця України готується до десятої річниці Дня Незалежності, а, отже, є додаткові незручності. Простіше кажучи, Київ, принаймні – Центр, весь переритий і перекопаний, починаючи з вокзалу і - повз Бессарабку – до майдану Незалежності, де вже поблискує позолотою колона майбутнього монументу.
Монумент ще тільки буде, а анекдот вже є. Київ. Серпень. Спека. Олександра Олександровича Омельченка, мера міста, після важкого трудового дня водій везе додому. Сан Санич, вколиханий, задрімав у салоні. Відкривши очі, він бачить двір власного будинку і, здивований, запитує шофера: “Що, так швидко приїхали? А якою ж ти мене дорогою віз?” Шофер відповідає : “Не скажу! Бо Ви, Сан Саничу, і її перекопаєте!”
А якщо серйозно, до свята хочеться десь перебути. Ну, наприклад, махнути куди-небудь на пленер, бажано – в його канарсько-багамському варіанті. Але це, переважно, для тих, хто думає про Україну денно і нощно, надриваючись у всіляких холдингах, комерційних банках та “конкретних бригадах”, тримаючи пальці віялом та поблискуючи на сонці бритими потилицями. Решті ж громадян – а це, мабуть, 99 відсотків, приступні хіба затінок дачі під Жмеринкою чи розімлілий, в пахощах кропу, городчик у Голопупівці.
Хоча є у цьому і позитив. Наприклад, такий: інформаційні агенції повідомляють, що найближчим часом туристичне нашестя загрожуватиме Арктиці, що може спричинити екологічну загрозу. Можна з упевненістю сказати – в цьому плані сумління українських громадян чисте, як сніги і льоди поки що не занапащеної Арктики.
...А загалом, зараз в Україні затишшя. Це вже потім почнуться осінні наступи засмаглих на тих же Канарах політиків, ручних р-революціонерів і кімнатних Че Гевар. Все – потім.
А зараз – серпень. Спека. Переддень Незалежності. Гуркіт бульдозерів, снування робітників і німе запитання мешканцем і гостей міста: “Чи ж встигнуть до дати...”
