Київ, 31 серпня 2001 – У чеських поселеннях Одеської та Миколаївської областей на кінець 80-х років мешкало близько 520 чехів. Вони переважно займалися землеробством.
Надзвичайно цікаво фіксувати, які зміни відбулися з переселенцями в іноетнічному оточенні. Нові умови життя, безперечно, позначилися й на мешканцях чеських поселень. Про це свідчать, зокрема, заміна традиційних предметів промисловими виробами, міський крій одягу, поширення двомовності. Попри все, живучи далеко від основної етнічної території, чехи-переселенці не втратили своєрідності.
Так, наприклад, для чеських поселень і досі характерне планування вуличного типу. Будинки побілені, фасади деяких пофарбовані в яскраві, переважно синьо-зелені кольори. Господарські приміщення підведені під один дах із будинком. Житло має тридільне планування – хата, сіни з кухнею і комора. Передня хата, де господарі приймають гостей, має традиційний інтер’єр. У багатьох селянських хатах до цього часу збереглися старі різьблені саморобні меблі, розставлені таким чином: у передній частині кімнати стоїть стіл, накритий скатертиною та мереживними серветками; уздовж стін витягнуті ослони; на ліжко, приставлене до глухої стіни, складають одна на одну подушки в наволочках із прошвою; на стінах висять картини, світлини. Подібний інтер’єр зберігся в селянських будинках Моравської, Словацької Валахії і Словаччини.
У харчуванні чеських поселенців переважають борошняні та молочні страви, овочі. У повсякденному раціоні та обрядових стравах – курячий бульйон (поливка), локшина (нудле). У святкові дні випікають здобні булки (бухта). З напоїв віддають перевагу каві і, звичайно ж, пиву.
Традиційний національний костюм для мешканців чеських сіл Одеської та Миколаївської областей не характерний. Виняток становить лише головний убір та весільний одяг нареченої, що збереглися в деяких родинах як реліквія. Головним убором у жінок були чепці, оздоблені яскравими стрічками, тасьмою. Обов’язковим атрибутом весільного одягу є біла квітка з блакитною стрічкою, прикріплена до одягу нареченої і нареченого з лівого боку.
Як бачимо, етнічно-специфічні ознаки побуту найхарактерніші для інтер’єру житла та прикрас одягу. І особливо вони стійкі в їжі.
Надзвичайно цікаво фіксувати, які зміни відбулися з переселенцями в іноетнічному оточенні. Нові умови життя, безперечно, позначилися й на мешканцях чеських поселень. Про це свідчать, зокрема, заміна традиційних предметів промисловими виробами, міський крій одягу, поширення двомовності. Попри все, живучи далеко від основної етнічної території, чехи-переселенці не втратили своєрідності.
Так, наприклад, для чеських поселень і досі характерне планування вуличного типу. Будинки побілені, фасади деяких пофарбовані в яскраві, переважно синьо-зелені кольори. Господарські приміщення підведені під один дах із будинком. Житло має тридільне планування – хата, сіни з кухнею і комора. Передня хата, де господарі приймають гостей, має традиційний інтер’єр. У багатьох селянських хатах до цього часу збереглися старі різьблені саморобні меблі, розставлені таким чином: у передній частині кімнати стоїть стіл, накритий скатертиною та мереживними серветками; уздовж стін витягнуті ослони; на ліжко, приставлене до глухої стіни, складають одна на одну подушки в наволочках із прошвою; на стінах висять картини, світлини. Подібний інтер’єр зберігся в селянських будинках Моравської, Словацької Валахії і Словаччини.
У харчуванні чеських поселенців переважають борошняні та молочні страви, овочі. У повсякденному раціоні та обрядових стравах – курячий бульйон (поливка), локшина (нудле). У святкові дні випікають здобні булки (бухта). З напоїв віддають перевагу каві і, звичайно ж, пиву.
Традиційний національний костюм для мешканців чеських сіл Одеської та Миколаївської областей не характерний. Виняток становить лише головний убір та весільний одяг нареченої, що збереглися в деяких родинах як реліквія. Головним убором у жінок були чепці, оздоблені яскравими стрічками, тасьмою. Обов’язковим атрибутом весільного одягу є біла квітка з блакитною стрічкою, прикріплена до одягу нареченої і нареченого з лівого боку.
Як бачимо, етнічно-специфічні ознаки побуту найхарактерніші для інтер’єру житла та прикрас одягу. І особливо вони стійкі в їжі.
