Прага, 3 вересня 2001 – Західні оглядачі продовжують коментувати ситацію в Македонії, де триває акція миротворчих сил НАТО збирання зброї від албанських бойовиків. Західна преса порушує також низку інших міжнародних проблем, серед яких близькосхідний конфлікт, міжнародна конференція ООН, присвячена боротьбі з расизмом, підготовка у країнах ЄС до переходу на спільну валюту євро та інше.
Коментуючи дебати в македонському парламенті у справі конституційних змін, які дали б етнічним албанцям ширші права й оголосили б албанську мову другою державною в західних районах Македонії, французька газета «Ле Монд» підкреслює, що мирна угода від 13 серпня залишається непопулярною серед сляв’янського населення Македонії. Доказом цьому може служити демонстрація, яка зібралася в п’ятницю у Скоп’є перед будинком парламенту.
Проте союз НАТО і західні дипломати висловлюють впевненість, як підкреслює «Ле Монд», що члени македонського парламенту зрозуміли «доручення» союзу НАТО, тобто вони усвідомлюють необхідність ухвалити мирний план. Однак, стурбованість викликають натомість побоювання, закінчує французька газета, - чи не спробують македонські сили поставити під свій контроль західні, населені переважно албанцями райони країни перед впровадженням мирного плану.
Інші оглядачі, навпаки, висловлюють побоювання, що акція роззброєння албанських загонів може провалитися і конфлікт триватиме попри ухвалення мирної угоди.
Оглядач німецької газети «Франкфуртер альґемайне цайтунґ» Франк-Дітер Франкенберґер коментує тим часом вагання членів німецького бундестаґу – чи посилати до Македонії німецьких миротворців із мандатом, який, на думку деяких офіційних осіб у Берліні, не гарантує роззброєння албанських бойовиків і миру в Македонії. У наші часи, коли Німеччина, згідно з міжнародним правом, поновно отримала суверенний статус, пише коментатор, постає теоретичне запитання: чи повинна вона брати участь у військовій акції лише тому, що так вирішили інші країни, які очікують цієї участі? Що станеться, запитує далі автор, якщо бундестаґ, користуючись правом найвищого органу країни, проголосує проти участі німецьких військовослужбовців, продемонструвавши таким чином відмінність інтересів з Великобританією, яка проштовхувала нинішню місію НАТО в Македонії? Відповідаючи на ці риторичні запитання, автор підкреслює, що Німеччина належить до союзу НАТО і до Європейського союзу і членство кожної із країн у цих двох успішних західних структурах зобов’язує до співпраці. Коротше кажучи, Німеччина повинна підтримати акцію НАТО в Македонії.
Коментуючи дебати в македонському парламенті у справі конституційних змін, які дали б етнічним албанцям ширші права й оголосили б албанську мову другою державною в західних районах Македонії, французька газета «Ле Монд» підкреслює, що мирна угода від 13 серпня залишається непопулярною серед сляв’янського населення Македонії. Доказом цьому може служити демонстрація, яка зібралася в п’ятницю у Скоп’є перед будинком парламенту.
Проте союз НАТО і західні дипломати висловлюють впевненість, як підкреслює «Ле Монд», що члени македонського парламенту зрозуміли «доручення» союзу НАТО, тобто вони усвідомлюють необхідність ухвалити мирний план. Однак, стурбованість викликають натомість побоювання, закінчує французька газета, - чи не спробують македонські сили поставити під свій контроль західні, населені переважно албанцями райони країни перед впровадженням мирного плану.
Інші оглядачі, навпаки, висловлюють побоювання, що акція роззброєння албанських загонів може провалитися і конфлікт триватиме попри ухвалення мирної угоди.
Оглядач німецької газети «Франкфуртер альґемайне цайтунґ» Франк-Дітер Франкенберґер коментує тим часом вагання членів німецького бундестаґу – чи посилати до Македонії німецьких миротворців із мандатом, який, на думку деяких офіційних осіб у Берліні, не гарантує роззброєння албанських бойовиків і миру в Македонії. У наші часи, коли Німеччина, згідно з міжнародним правом, поновно отримала суверенний статус, пише коментатор, постає теоретичне запитання: чи повинна вона брати участь у військовій акції лише тому, що так вирішили інші країни, які очікують цієї участі? Що станеться, запитує далі автор, якщо бундестаґ, користуючись правом найвищого органу країни, проголосує проти участі німецьких військовослужбовців, продемонструвавши таким чином відмінність інтересів з Великобританією, яка проштовхувала нинішню місію НАТО в Македонії? Відповідаючи на ці риторичні запитання, автор підкреслює, що Німеччина належить до союзу НАТО і до Європейського союзу і членство кожної із країн у цих двох успішних західних структурах зобов’язує до співпраці. Коротше кажучи, Німеччина повинна підтримати акцію НАТО в Македонії.
