Київ, 21 вересня 2001 - Вже минуло понад два місяці, як лідер електоральних симпатій Віктор Ющенко оголосив, що вирішив створити і очолити передвиборчий блок “Наша Україна”. Але донині так і лишається не з‘ясованим, хто - крім нього - туди увійде. Цього тижня з‘явилася інформація, що виборчий штаб блоку очолить представник президента у Верховній Раді Роман Безсмертний.
Можливим учасником блоку Віктора Ющенка інформовані джерела називають партію “Солідарність”, очолювану народним депутатом Петром Порошенком. Нагадаю, що весною цього року “солідарність” та ще кілька невеличких партій об”єдналися в Партію Регіонів, яку очолив голова державної податкової адміністрації Микола Азаров. А Петро Порошенко став його заступником і одночасно є головою парламентської фракції “Солідарність”.
Останнього тижня політики посилено почали обіцяти народові шалені блага і ухвалювати закони, що піднесуть народний добробут на нечувану висоту. Чому ж вони не переймалися так народним добробутом упродовж усіх минулих років? Мій колега Сергій Грабовський вважає, що просто наближається час виборів. Отже, йому слово:
Останнього тижня політики посилено почали обіцяти народові шалені блага і ухвалювати закони, що піднесуть народний добробут на нечувану висоту. Може виникнути наївне запитання: з якого дива ці ж самі політики не переймались так народним добробутом упродовж минулих років? Відповідь на запитання дуже проста: наближається час виборів.
Пора виборів – це пора популізму. Часом шаленого до нестями. Партія “Яблуко” пропонує скасувати податок на додану вартість, завдяки чому, мовляв, ціни знизяться одразу на двадцять відсотків (на скільки знизяться пенсії і зарплати бюджетникам, бо не стане коштів на їхню сплату, “яблучники” мовчать); один із лідерів Партії зелених Сергій Курикін закликав міністрів відмовитися користуватися автомобілями (чомусь забувши закликати деяких із своїх колег припинити браконьєрствувати з використанням гелікоптерів); Партія реґіонів на чолі із головним митарем держави Миколою Азаровим улаштували всеукраїнський конкурс дитячих малюнків на тему уславлення податкової служби (цікаво, скільки дітей намалювало пана Азарова особисто у вигляді крокодила, який ласує українською економікою?). Але перевершила всіх спільнота із 261 депутата Верховної Ради, котрі злилися в політичному екстазі особисто з прогресивними соціалістами Наталією Вітренко і Володимиром Марченком, ухваливши 20 вересня Закон “Про механізм повернення трудових заощаджень населення”. Нісенітниця, яка ставить цей закон поза правовою системою, міститься вже в його назві: цікаво, хто персонально визначатиме, які заощадження є трудові, а які нетрудові? Щодо джерел віднаходження коштів повернення громадянам грошей, які були на їхніх ощадних книжках станом на 1 січня 1992 року, то, за словами товаришки Вітренко, по-перше, треба повернути до бюджету проiндексованi у вiдповiдності до iнфляцiї кредити, що були взятi з комерцiйних банкiв на початку 1992 року, по-друге, слід вернути валютнi ресурси України із-за кордону, і тільки цi два фактори дадуть змогу знайти 135 млрд. грн. для повернення заощаджень. Цікаво, як уявляють це повернення депутати? Оголосити джихад Кіпру, Віргінським островам та іншим офшорним зонам? А хто віддасть узяті десять років тому банківські кредити, коли структури-позичальники здебільшого вже давно зникли безвісти, а кістки їхніх шефів нерідко вже обгризли вовки у глухих лісах?
Іншими словами, політики вже розкручують славнозвісний “лохотрон” для дурних виборців. Трасти, сітьовий маркетинг, а тепер обіцянки дати багато грошей – і одразу. Дивись, і вполюєш кілька мільйонів наївних виборців. А тим часом з початку року продукція машинобудування в Україні скоротилася на чверть. Але політиків це не турбує.
Сергій Грабовський
Тим часом сьогодні парламентська фракція блоку Соціалістичної партії України та Селянської партії України “Лівий центр” ще є така, оприлюднила заяву, у якій стверджує, про фальсифікацію 38 статті закону “Про вибори народних депутатів України”. Так само вважає і народний депутат з фракції “Яблуко” Орест Мельников.
Можливим учасником блоку Віктора Ющенка інформовані джерела називають партію “Солідарність”, очолювану народним депутатом Петром Порошенком. Нагадаю, що весною цього року “солідарність” та ще кілька невеличких партій об”єдналися в Партію Регіонів, яку очолив голова державної податкової адміністрації Микола Азаров. А Петро Порошенко став його заступником і одночасно є головою парламентської фракції “Солідарність”.
Останнього тижня політики посилено почали обіцяти народові шалені блага і ухвалювати закони, що піднесуть народний добробут на нечувану висоту. Чому ж вони не переймалися так народним добробутом упродовж усіх минулих років? Мій колега Сергій Грабовський вважає, що просто наближається час виборів. Отже, йому слово:
Останнього тижня політики посилено почали обіцяти народові шалені блага і ухвалювати закони, що піднесуть народний добробут на нечувану висоту. Може виникнути наївне запитання: з якого дива ці ж самі політики не переймались так народним добробутом упродовж минулих років? Відповідь на запитання дуже проста: наближається час виборів.
Пора виборів – це пора популізму. Часом шаленого до нестями. Партія “Яблуко” пропонує скасувати податок на додану вартість, завдяки чому, мовляв, ціни знизяться одразу на двадцять відсотків (на скільки знизяться пенсії і зарплати бюджетникам, бо не стане коштів на їхню сплату, “яблучники” мовчать); один із лідерів Партії зелених Сергій Курикін закликав міністрів відмовитися користуватися автомобілями (чомусь забувши закликати деяких із своїх колег припинити браконьєрствувати з використанням гелікоптерів); Партія реґіонів на чолі із головним митарем держави Миколою Азаровим улаштували всеукраїнський конкурс дитячих малюнків на тему уславлення податкової служби (цікаво, скільки дітей намалювало пана Азарова особисто у вигляді крокодила, який ласує українською економікою?). Але перевершила всіх спільнота із 261 депутата Верховної Ради, котрі злилися в політичному екстазі особисто з прогресивними соціалістами Наталією Вітренко і Володимиром Марченком, ухваливши 20 вересня Закон “Про механізм повернення трудових заощаджень населення”. Нісенітниця, яка ставить цей закон поза правовою системою, міститься вже в його назві: цікаво, хто персонально визначатиме, які заощадження є трудові, а які нетрудові? Щодо джерел віднаходження коштів повернення громадянам грошей, які були на їхніх ощадних книжках станом на 1 січня 1992 року, то, за словами товаришки Вітренко, по-перше, треба повернути до бюджету проiндексованi у вiдповiдності до iнфляцiї кредити, що були взятi з комерцiйних банкiв на початку 1992 року, по-друге, слід вернути валютнi ресурси України із-за кордону, і тільки цi два фактори дадуть змогу знайти 135 млрд. грн. для повернення заощаджень. Цікаво, як уявляють це повернення депутати? Оголосити джихад Кіпру, Віргінським островам та іншим офшорним зонам? А хто віддасть узяті десять років тому банківські кредити, коли структури-позичальники здебільшого вже давно зникли безвісти, а кістки їхніх шефів нерідко вже обгризли вовки у глухих лісах?
Іншими словами, політики вже розкручують славнозвісний “лохотрон” для дурних виборців. Трасти, сітьовий маркетинг, а тепер обіцянки дати багато грошей – і одразу. Дивись, і вполюєш кілька мільйонів наївних виборців. А тим часом з початку року продукція машинобудування в Україні скоротилася на чверть. Але політиків це не турбує.
Сергій Грабовський
Тим часом сьогодні парламентська фракція блоку Соціалістичної партії України та Селянської партії України “Лівий центр” ще є така, оприлюднила заяву, у якій стверджує, про фальсифікацію 38 статті закону “Про вибори народних депутатів України”. Так само вважає і народний депутат з фракції “Яблуко” Орест Мельников.
