Доступність посилання

ТОП новини

«Я не я, й ракета не моя»: свідчення проти України наростають, та вона не відступає від заперечень


«Я не я, й ракета не моя»: свідчення проти України наростають, та вона не відступає від заперечень

Прага, 9 жовтня 2001 — Незважаючи на невпинні заперечення України щодо її можливої причетності до катастрофи російського літака над Чорним морем, уже й Росія дедалі більше схиляється до визнання, що літак, імовірно, було збито українською ракетою. Але плутанини й недоречностей це не зменшує: і звинуваченням, і запереченням бракує повної категоричності й ясності.

Ракетна версія останніми днями, а ще більше годинами все певніше перетворюється на основну в російській державній слідчій комісії.

Досі напевно не оголошено, чи знайшли й дослідили той циліндричний металевий об’єкт, що його бачили в морі серед уламків літака й який міг би виявитися корпусом зенітної ракети.

Але останні повідомлення, в яких російські агентства посилаються на офіційні й неофіційні слова експертів, як випадає, стверджують цю теорію. Зокрема, заявив член слідчої комісії, радник російського президента Євґеній Шапошніков, колишній командувач ВПС Росії, пробиті отвори й металеві предмети, виявлені в уламках літака й тілах загиблих, дуже нагадують наслідки вибуху поблизу літака саме ракети з зенітно-ракетної системи С-200 — вона уражує ціль градом металевих кульок.

Ці повідомлення передають у вівторок із Сочі на російському чорноморському узбережжі, де й працює комісія — а в Києві, посилаючись на українських експертів у складі цієї ж комісії, все знову заперечують.

Не додають розуміння й окремі неоковирні твердження українських військових. На понеділковій прес-конференції командувач протиповітряних сил України Володимир Ткачов намагався наочно довести, що літак не могла збити ракета з останніх українських навчань, — але повідомлення агентств цитують його слова про те, що з 23 випущених тоді ракет 21 вразила ціль, а з решти двох одна «самоліквідувалася», а інша «приземлилася на парашуті». Російські військові ракетобудівники дивуються: їм нічого не відомо про існування якихсь зенітних ракет, здатних «спускатися на парашуті».

Цікаво, що відразу після катастрофи українські військові вжили ці самі слова про самоліквідацію й парашут щодо двох безпілотних мішеней із загалом дев’яти. Тепер очевидно виходить, що й цих мішеней було значно більше, ніж дев’ять.

Оглядачі звертають увагу й на те, що в перших українських запереченнях стверджували: жодна ракета не залетіла далі як на кілометрів 40. У понеділок було визнано, що та сама підозрювана ракета таки опинилася близько як за 80 кілометрів від місця пуску. Таким чином, іронізує російська газета Ізвестія, українським військовим залишилося подолати ще приблизно 165 кілометрів, щоби нарешті дістатися до місця, де впав російський літак.

Коли стане відома остаточна правда — неясно. Спостерігачі зазначають, що на її пошуки накладається й політика. Вони зауважують, серед іншого, незвичну швидкість, із якою пресі підкинули «інформацію з Пентаґону» про «дані американських розвідницьких супутників» — яку досі не підтверджено офіційно.

Сполученим Штатам якраз напередодні їхнього удару в Афганістані, уважають, наприклад, деякі ізраїльські аналітики, зовсім не хотілося, щоб і Росія, і Ізраїль, громадяни якого загинули в катастрофі, під виглядом посилення боротьби з тероризмом після підозрюваного «теракту» в літаку посилили свої кампанії проти чеченців і палестинців, підриваючи підтримку, яку зібрали собі США серед мусульманських країн.

Російські ж оглядачі бачать іншу причину — мовляв, США, невдоволені останнім зближенням України з Росією, не оминули можливості посварити їх.

Міністр оборони України Олександр Кузьмук у вівторок у Верховній Раді знову, як кажуть, «цифрами і фактами» «спростовував можливість причетності» України до катастрофи. Українське оборонне відомство хоче ще й довести свою невину тим, що збирається знайти рештки своєї ракети в морі там, де вона мала б упасти за версією Києва.

Подивимося, де ці рештки знайдуть раніше…

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG