Лондон, 24 жовтня 2001 ― З’являється все більше ознак того, що обмежують участь британських військових в ухваленні рішень щодо ударів антитерористичної коаліції по військових об’єктах в Афганістані.
Розбіжності у підходах Пентагона і військового проводу Великобританії стали очевидними, коли міністр оборони США Доналд Рамсфелд публічно висміяв точку зору чільного британського командувача. Голова штабу оборони Великобританії адмірал сер Майкл Бойз попередив, що конфлікт в Афганістані буде довгим і може тривати і наступного року. Відповідь пана Рамсфелда була, щонайменше, нетактовною. «Ви знаєте, можливо він знає багато, багато більше, ніж я, - сказав він під сміх журналістів, які прийшли на брифінг у Петагоні, - але я є дуже консервативним, і я просто цього не знаю. Я дещо старомодний, я люблю мати якісь підстави для того, щоб щось подібне заявляти».
Це вже не перша ознака «тертя» між союзниками. Британські військові представники традиційно зберігають таємницю щодо пересувань і дій британських з’єднань спеціального призначення SAS. Вони були шоковані і розлючені, коли представники американського Міністерства оборони оголосили ще до початку бомбардувань, що загони SAS вже діють на теренах Афганістану.
Ще однією ознакою погіршення взаєморозуміння сторін стало оголошення американців про застосування в Афганістані касетних бомб. Доцільність застосування цих бомб, які поділяються на понад 200 маленьких бомбочок і сліпо вражають все на своєму шляху, була сумнівною у момент, коли багато мусульманських членів антиттерористичної коаліції висловлюють дедалі більше занепокоєння з приводу жертв серед мирного населення.
Коли міністра збройних сил США запитали на прес-конференції, чи не суперечить застосування касетних бомб наміру мінімізувати кількість жертв серед цивільних, той не знайшов кращої відповіді, ніж сказати, що це трапилося лише один раз.
Одначе, представники британського Міністерства оборони вже після цієї заяви визнали, що не впевнені, чи касетні бомби було застосовано. Але британські військові наполягають, що їх не усувають від ухвалення рішень. «Американці залучають нас до процесцу думання, - зазначив чільний представик британського Міністерства оборони. – Вони хочуть мати нашу думку і одержують її приватно.»
Проте інтенсивність авіарейдів викликає підозру, що у Пентагоні багато хто не вміє вести маломасштабну війну, а британців, які є фахівцями у цій ділянці відсувають на другий план.
Розбіжності у підходах Пентагона і військового проводу Великобританії стали очевидними, коли міністр оборони США Доналд Рамсфелд публічно висміяв точку зору чільного британського командувача. Голова штабу оборони Великобританії адмірал сер Майкл Бойз попередив, що конфлікт в Афганістані буде довгим і може тривати і наступного року. Відповідь пана Рамсфелда була, щонайменше, нетактовною. «Ви знаєте, можливо він знає багато, багато більше, ніж я, - сказав він під сміх журналістів, які прийшли на брифінг у Петагоні, - але я є дуже консервативним, і я просто цього не знаю. Я дещо старомодний, я люблю мати якісь підстави для того, щоб щось подібне заявляти».
Це вже не перша ознака «тертя» між союзниками. Британські військові представники традиційно зберігають таємницю щодо пересувань і дій британських з’єднань спеціального призначення SAS. Вони були шоковані і розлючені, коли представники американського Міністерства оборони оголосили ще до початку бомбардувань, що загони SAS вже діють на теренах Афганістану.
Ще однією ознакою погіршення взаєморозуміння сторін стало оголошення американців про застосування в Афганістані касетних бомб. Доцільність застосування цих бомб, які поділяються на понад 200 маленьких бомбочок і сліпо вражають все на своєму шляху, була сумнівною у момент, коли багато мусульманських членів антиттерористичної коаліції висловлюють дедалі більше занепокоєння з приводу жертв серед мирного населення.
Коли міністра збройних сил США запитали на прес-конференції, чи не суперечить застосування касетних бомб наміру мінімізувати кількість жертв серед цивільних, той не знайшов кращої відповіді, ніж сказати, що це трапилося лише один раз.
Одначе, представники британського Міністерства оборони вже після цієї заяви визнали, що не впевнені, чи касетні бомби було застосовано. Але британські військові наполягають, що їх не усувають від ухвалення рішень. «Американці залучають нас до процесцу думання, - зазначив чільний представик британського Міністерства оборони. – Вони хочуть мати нашу думку і одержують її приватно.»
Проте інтенсивність авіарейдів викликає підозру, що у Пентагоні багато хто не вміє вести маломасштабну війну, а британців, які є фахівцями у цій ділянці відсувають на другий план.
