Н’ю Йорк, 30 листопада 2001 - Американські українці, аналізуючи події в Україні, або на рідних землях, як вони кажуть, насамперед підкреслюють певні позитивні зрушення в напрямку до демократії. У цьому сенсі подією номер один багато хто вважає прийняття Верховною Радою Земельного Кодексу, фактично це закон про приватизацію землі. Зокрема, виняткової важливості надає прийняттю Земельного кодексу англомовний тижневик «Юкрейніен Уиклі», орган Українського Народного Союзу, найбільшої за кордоном української страхової та суспільної організації. В редакційній статті читаємо, що дозволяє сподіватися кращого той факт, що у Верховній Раді лівим депутатам не вдалося провалити Земельний кодекс, попри залякування з боку комуністів та соціалістів, що приватизація землі призведе до втрати Україною суверенітету, бо землю, мовляв, купуватимуть іноземці.
Між іншим, іноземці вільно й залюбки купують величезні земельні площі в Америці, серед них японські промисловці, саудівські принци, південноамериканські мільярдери, магнати з Південно-Східної Азії – але це жодним чином не загрожує суверенності Сполучених Штатів. Український тижневик вважає, що якщо вдасться провести у парламенті ще низку законопроектів на підтримку Земельного кодексу, тоді Україна незабаром зможе повернути собі місце серед провідних світових виробників сільськогоспо-дарської продукції. Зокрема, газета закликає до якнайшвидшого заснування Земельного банку, де незалежний фермер зміг би позичати гроші під низький відсоток. Це дозволить йому придбати високоякісне посівне збіжжя, добрива, а головне - техніку для обробки власної землі. Новий закон, на думку ЮУ, створить передумови для появи нормального земельного ринку.
До інших позитивних подій нинішнього року відносять візит в Україну папи римського Івана-Павла Другого. Мирон Куропась, публіцист, автор дослідження «Американські українці – коріння та прагнення, 1884-1954 роки», вважає, що цей візит був подією виняткової важливості, але, цитую, «навіть ця подія була затьмарена брутальною поведінкою деяких представників Руської Православної церкви, які називали (папу римського) антихристом і протестували перед українськими святими місцями». До негативних явищ Куропась відносить насамперед корупцію й переслідування вільної преси, навіть убивства журналістів. Як наслідок, західні інвестори не ризикують робити значних капіталовкладень в українську економіку. Куропась наводить слова Стівена Бандери, тридцятирічного онука лідера ОУН. Бандера каже, що навіть його друзі, сповнені ентузіазму десять років тому, цитую, «нині втомилися від враження, що вони б’ються головою об стіну”. Інший публіцист, Карл Гонор, теж помічає в українців Північної Америки певну, як він висловлюється, «втому від України». Він пише в газеті «Нейшонал Пост», що у той час, як інші посткомуністичні країни поспішають з переходом до капіталізму й демократії, Україна застрягла в радянській колії.
Між іншим, іноземці вільно й залюбки купують величезні земельні площі в Америці, серед них японські промисловці, саудівські принци, південноамериканські мільярдери, магнати з Південно-Східної Азії – але це жодним чином не загрожує суверенності Сполучених Штатів. Український тижневик вважає, що якщо вдасться провести у парламенті ще низку законопроектів на підтримку Земельного кодексу, тоді Україна незабаром зможе повернути собі місце серед провідних світових виробників сільськогоспо-дарської продукції. Зокрема, газета закликає до якнайшвидшого заснування Земельного банку, де незалежний фермер зміг би позичати гроші під низький відсоток. Це дозволить йому придбати високоякісне посівне збіжжя, добрива, а головне - техніку для обробки власної землі. Новий закон, на думку ЮУ, створить передумови для появи нормального земельного ринку.
До інших позитивних подій нинішнього року відносять візит в Україну папи римського Івана-Павла Другого. Мирон Куропась, публіцист, автор дослідження «Американські українці – коріння та прагнення, 1884-1954 роки», вважає, що цей візит був подією виняткової важливості, але, цитую, «навіть ця подія була затьмарена брутальною поведінкою деяких представників Руської Православної церкви, які називали (папу римського) антихристом і протестували перед українськими святими місцями». До негативних явищ Куропась відносить насамперед корупцію й переслідування вільної преси, навіть убивства журналістів. Як наслідок, західні інвестори не ризикують робити значних капіталовкладень в українську економіку. Куропась наводить слова Стівена Бандери, тридцятирічного онука лідера ОУН. Бандера каже, що навіть його друзі, сповнені ентузіазму десять років тому, цитую, «нині втомилися від враження, що вони б’ються головою об стіну”. Інший публіцист, Карл Гонор, теж помічає в українців Північної Америки певну, як він висловлюється, «втому від України». Він пише в газеті «Нейшонал Пост», що у той час, як інші посткомуністичні країни поспішають з переходом до капіталізму й демократії, Україна застрягла в радянській колії.
